«Аверс». Занурення

Стежачи за розвитком подій навколо контактів телеканалу "Аверс" з представниками сепаратистів, рука сама тягнеться писати про те, що з такими громадянами Україні й зовнішні вороги не потрібні.

Ні в якому разі не заперечую, що ЗМІ можуть збирати важливу інформацію з різних джерел і використовувати різні способи, навіть якщо вони межують з мораллю та чинними законами. Та й серед військових є грішні люди.

Але на цей факт контактів з проросійськими терористами потрібно дивитися ширше, ніж на дзвінок журналіста людині "з того боку". Цей вчинок Юлії Циплюк фактично нівелює домовленість, яка існує між українськими медійниками про невисвітлення позицій "ДНР-ЛНР" у конфліктних ситуаціях, адже це окупанти, які щодня вбивають-калічать-обстрілюють сотні українців.

Причина – не тільки у очевидній потребі "не піарити ворога". А й у об’єктивній ймовірності, що сепартисти будуть брехати. Бо війна йде не тільки на території АТО. А й в інформаційній сфері. І це знає навіть дитина. І цього не можуть не знати журналісти "Аверса".

Зрештою про це не раз говорила редактор газети "День" Лариса Івшина, редактор "Українського Тижня" Дмитро Крапивенко та інші.

І тим не менше "аверсівці" прагнуть взяти коментарі у сепартистів, бо їм ж тебе вислужитися перед новим власником - головою Волиньради Ігорем Палицею з "УКРОПу".

Не здивуюся, якщо невдовзі побачу сюжет Авреса на "Раша-тудей" чи "Пєрвом каналє".

От порівняйте цих два сюжети. Вони – про одне і те ж. Скажіть – то чи не одну і ту ж мету вони переслідують!??





Хочу запитати журналістів Аверсу словами їх шефа Ігоря Палиці, які той сказав на своїй прес-конференції 7 вересня.

Агов, "Аверс", то ви з мисливцем чи ведмедем?