вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  
Додати запис

«Лиса гора» у Володимирі

Є в Києві Лиса гора, на якій відьми збираються на свій шабаш, або по сучасному, на тусовку. З часів Київської Русі таким горам давали назву «Лиса» за однією ознакою – на верхівці такої гори не ростуть дерева – чи то із-за негативної енергетики, чи то мішають відьмам літати і вони їх знищують, але факт є фактом. Вся гора покрита лісом, а верхівка лиса. Наука рахує це вигадками і цей феномен не досліджує, а дарма, бо подібні феномени виникають і в наш час.

Така місцевість з’явилась в Володимирі і з цим треба щось робить.
Якщо бути точним, то не те, що там дерева не ростуть, вони якби ростуть, але останніх пару років почали масово хворіти і їх зрізають. Це не вигадки, так написано в рішенні виконкому - дерева хворі, зрізати їх і в топку. При цьому, виконком би мав з’ясувати, чому дерева почали хворіти і чи не має там якої шкоди, чи загрози для здоров’я людей. Але не з’ясовує.

От є у Володимирі сквер Дверницького. Сквер занедбаний, але свій стиль має. По периметру - стіна Капуцинів, костел, будинок РАЦСу, історичний музей, а всередині ростуть старі дерева – все разом формує стиль з духом старовини, що для тисячолітнього міста в самий раз. Точніше, формували до пори, до часу, бо після того, як в сквері вгатили церкву в закарпатському стилі, то це змінило все не в кращу сторону.

Ну вгатили, то вгатили, але проблема якраз і полягає в тому, що після відкриття церкви почали хворіти дерева. Спочатку похворіли на території церкви і їх порізали, потім хвороба перекинулась в сквер і там порізали. 100 чи 200 років не хворіли, а тут почали хворіти і це місце стало по суті лисим. І це не кінець, вони і далі будуть хворіти, поки весь сквер не буде вирізаний.

Ну і загроза для здоров’я людей в тому місці є, я особисто відчуваю дискомфорт і стараюсь обходити його подалі - якщо дерева хворіють в локальному місці, хвороба поширюється навкруги, робиться не по собі, то без негативної енергетики там не обійшлось – видно певна категорія населення облюбувала собі це місце під тусовку і явно не з найкращими намірами.

Дивіться – спочатку піп Євген гатить церкву в сквері, де вона виглядає, як … При чому, саме піп, а не священник, бо священник займається тим, що заспокоює людські душі, все мирське його не турбує. От для прикладу, отець Лєшек з костелу, який розташований поруч – ви чули хоча б раз, що йому заважають дерева, ворони, ви бачили його серед депутатів, чи складу виконкому? Не чули і не бачили, бо для священника все це не потрібно і взагалі не його покликання. А піп – о, дерева, ворони, депутатство, виконком, це все створено для попа, піп не може без мирського.

Це дуже зручно – бути у виконкомі і самому для себе приймати рішення про зрізання дерев. Це вже якби корупція, але то таке, ліричний відступ. Хоча, чого ліричний. Член виконкому, який приймає рішення, що прямо вливають на життя людей, є навіть не попом, а чиновником, а з ними можна по простому. Прокуратура мала би зацікавитись процесом прийняття рішення про зрізання дерев, але поки та прокуратура зашевелиться, то рішення перепишуть 10 разів і навіть напишуть, що піп Євген попереджав про свій інтерес в цьому ділі і те, що голосував «проти», але більшість була «за». Папір все стерпить.

Чому сам для себе приймав рішення, церква належить громаді, а не попу, скажете ви. Можливо десь і належить, але не в даному випадку – коли піп Євген намилився у виконком, одна з прихожанок тактовно йому натякнула, що мовляв ваше місце в церкві, а не у виконкомі. І знаєте що? Піп Евген сказав тій прихожанці, образно кажучи, аби вона заткнулась і то швиденько, а то він її в церву не пустить, наче мова йшла про кухню, чи спальну. То якась приватна церква.

Потім намальовується зятьок-архітектор попа Євгена. Хлопець на перший погляд нормальний, тільки в нього або шпаки в голові, або не всі вальти в колоді. Вже як проект реконструкції скверу намалював – від того проекту всі монахи-капуцини, які похоронені в сквері, поперевертались в своїх трунах. Зятьок не зупинився на досягнутому і намалював проект пам’ятника Холмщакам. Ви бачили той пам’ятник? Я бачив. Хрест в сучасному стилі в історичному місці якраз підходить хіба для того, аби розіп’яти на ньому того архітектора. Звичайно, не до летального випадку, а так, на годинку-другу, може схаменеться і почне шанувати історію Володимира.

Стиль, історія, традиції, все те, що характеризує тисячолітнє місто – до одного місця, церква важливіша. Безумовно ця сімейка обдарована талантами, тільки в іншу сторону. Прийти, покласти в прямому сенсі цього слова на те, що вже сформовано – треба мати «талант»

Але Володимир не такі набіги переживав і вистояв. Переживе і це знущання над собою, тим більше, що потім можна буде відгородити сквер від церкви і всього, що там напхають, аналогом стіни Капуцинів – і видно не буде і стіна впишеться гарно.

А от що робити з проблемою дерев – вони хворіють, напасть поширюється і місце стає по суті лисим. Може двірникам кожен ранок крейдою обводити по периметру територію церкви – якщо вірити фільму «Вій», то відьми бояться крейди і не можуть лінію перетнути. Хай собі тусуються в своєму лисому місці, а в сквер, до нормальних людей їм буде зась.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі 0
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.