Додати запис

Наша вкрадена перемога

9 Травня (чи 8 Травня, як завжди відзначали на Заході) святом вважати не можна. День пам’яті – так, але свято – ні. Це має бути очевидно. Навіть суто з точки зору радянського війська це складно вважати приводом до веселощів – полководець Пірр навряд чи святкував свою сумнозвісну перемогу над римлянами радісними парадами.

Для України це взагалі важко назвати перемогою. Це був крах Гітлера, крах одного з двох найгірших тиранів Європи. Другий тиран – Сталін – залишився і зруйнував іще мільйони життів, у тому числі – і багатьох радянських ветеранів і героїв тієї війни. І Захід ніяк не завадив цим повоєнним злочинам, як і не поспішав Захід зупиняти Гітлера до початку війни у 1939 році, і як і нині Захід не квапиться завадити потугам Путіна.

У Європі і, зокрема в Німеччині, 8 Травня – день, коли командування Вермахту підписало безумовну капітуляцію, – називається Днем звільнення, але вихідним чи святом не є. Ціна цього успіху занадто висока, щоби можна було, власне, святкувати.

Однак, з іншого боку, ми не можемо просто взяти і викреслити цю сторінку власної історії, ми не можемо відмежуватися від Другої світової узагальнюючим словом “трагедія”. Ми повинні її переосмислити. А переосмислити історію – це не значить просто переставити її з голови на ноги чи навпаки. Це означає – дати кращі відповіді на запитання про те, хто ми є як нація, чого ми досягли, і чому нашому народу щось вдалося, а щось не вдалося.

Це добре, що ми більше говоримо про вояків УПА, про тих, хто боровся у надзвичайно скрутних умовах за нашу незалежність.Їхні подвиги викликають нині дедалі більший інтерес у молоді і широкого загалу. Але і усіх радянських солдатів не треба гребти під одну гребінку, вважаючи, що їхні зусилля варті забуття. Зрештою, багато з них сподівалися, що війна змусить СРСР змінитися на краще. А ще більше з них просто не мали вибору, в якій армії воювати.

І звичайно, світ не переміг би Гітлера без СРСР, а СРСР не переміг би Гітлера без України. Здогадуюся, що знайдуться історики, які сперечатимуться з будь-якими даними. Але різні джерела оцінюють втрати у Другій світовій у 70-85 мільйонів осіб. З них до 27 мільйонів убитих цивільних і військових Радянського Союзу. І з втрат СРСР майже половину становили втрати українців. Очевидна істина, що перемога над нацистами була досягнута значною мірою (якщо не здебільшого) завдяки українцям. Без найзапекліших боїв на українських територіях нацисти дійшли б до Москви значно швидше, знищили б СРСР, і світ нині був би зовсім іншим.

СРСР і Сталін скористалися перемогою, здобутою руками нашого народу і за рахунок українських земель. Це трагічно, образливо і несправедливо. Але попри ці трагічні факти, ми мусимо відійти від комплексу жертви. Трагедія ніяк не скасовує тих титанічних зусиль, яких доклали українці, що брали участь у війні проти двох тоталітарних режимів і різних форм тиранії. Ми повинні сказати твердо, що перемога над Гітлером – це не тільки і не стільки перемога СРСР, але це перемога українських солдатів. Здається, доля нашої нації така – боронити Європу від завойовників і тиранів, що з різних боків приходять битися на нашій землі.

Серед нас не так багато залишилося тих, хто справді бачив Другу світову. Якщо ви знаєте таких людей, можливо, серед ваших сусідів, незважаючи на те, в якій армії вони воювали, подякуйте їм за те, що вони брали участь у тій боротьбі, висловте їм шану за те, що попри все – вони вижили. І, звісно, спитайте, чи можете ви їм чимось допомогти. Ці люди потребують допомоги.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 8
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Пане Володимир не в змозі відрізнити грішне від праведного: чого варте твердження, що "Очевидна істина, що перемога над нацистами була досягнута значною мірою (якщо не здебільшого) завдяки українцям. Без найзапекліших боїв на українських територіях нацисти дійшли б до Москви значно швидшея". Пан явно виключив з поля зору, що бої початку Великої Вітчизняної точились не лише на території України, а просторі від Чорного до Баренцевого моря. І на Москву група німецьких армій "Центр" наступала не через Україну, а через Білорусію! Група німецьких армій "Південь", яка наступала через Україну (до речі, не варто забувати, що у складі цієї армії йшов і Р.Шухеввич, заступник командира батальйону "Нахтігаль"), згідно німецького плану "Барбаросса", мала основною метою захоплення Центральної України, промисловості Донбасу та захоплення Криму. І воювали в тому числі на території тоді Української РСР, бійці Червоної армії ВСІХ національностей, що були у Радянськолму Союзі. Пане Володимире, навіщо демонструвати повне незнання історії?Ви, певне, скоро розповісте, що Берлін у квітні 1945 здобули вояки УПА, а прапор, що вивісили над рейхстагом, був не червоний, а червоно-чорний! Вчіть історію, а тоді строчіть свої дописи. Ганьба Вам!
Відповісти
Лучанин 9, що таке велика вітчизняна війна?
Відповісти
Не варто хизуватись знанням історії в її радянському виконанні. «Велика вітчизняна війна» - це лише назва, яку запустили компартійні ідеологи. По-перше, ідеологам не подобалось назва «Друга світова війна», бо «Першу…» 1914-1918 рр. радянська пропаганда ще за життя Лєніна назвала «імперіалістичною». Мовляв буржуї світу розв’язали війну заради своїх інтересів, ігноруючи мирні інтереси світового пролетаріату. Сталін знав про свою причетність до розв’язання Другої світової, трохи з цього «соромився», а тому звернув свою увагу на словосполучення «Отєчественная война – 1812 года». Придворні історики розповіли «вождю», що назва «Отєчественная война – 1812 года» з’явилась напередодні святкування її 100-літньої річниці, тобто напередодні 1912 року. Тодішня Росія вступила на шлях російського націоналізму, щось подібне в сучасній РФ. Вигадали російських партизан, Деніса Давидова з підпоручиком Ржевським, і почали вимахувати «доблестю прастога народа. Але все ж таки тодішні історики були скромнішими, бо говорили лише про кампанію 1812 року, яка розгорнулась на території Російської імперії. Коли армія перейшла кордон – закінчилась Отечественная война і почалась військова антинаполеонівська кампанія. У Сталіна Отечественная война почалась 1941 року, звісно, що не 1939 року, бо до 22 червня 1941 року СССР був військовим і політичним союзником Німеччини, і чомусь продовжилась до 1945 року. В 1944-му СССР був звільнений від німецької, угорської, румунської та італійської окупації. Поляки, чехи, угорці, румуни, югослави та інші зустріли Червону Армію без особливого щастя. На території СССР під час війни було сформовано численні військові підрозділи вафен СС – особливо з числа росіян, кубанських, донських козаків, а також українців, татарів, калмиків, узбеків, туркменів, чувашів, естонців, латишів, литовців … . І це буквально в перші місяці війни. Не дуже чомусь народ хотів захищати своє отєчество. Не дарма Сталін оголосив всіх полонених зрадниками і надав особливих повноважень НКВД. З 1941 по 1953 роки війна з власним народом була не менш запеклою, аніж з іноземним окупантом. Тому праві ті, хто вважає цю війну великим позорищем і великою трагедією.
Відповісти
Автор цієї воєнної "аналітики" - профан. Далі носка свого порваного чобота не бачить. Наступного разу він напише, що Україна - батьківщина слонів і крокодилів. І їх у нас вкрала Африка.
Відповісти
А чому в російських казках всі Івани є дурниками?
Відповісти
Ну дуже великий історик!)) піди тим троьм дідам що ще залишилися які воювали і скажи що це не свято!!!Крутите як циган сонцем. Добре,що мій дід не дожив до цих брєднів
Відповісти
Офіційно в СРСР перемогу почали святкувати лише з 1965 року. Тоді випустили і роздали першу ювілейну медаль й навіть випустили перший ювілейний рубль. Впродовж останніх років люди звикли, що це свято. Тим більш, що це вихідний, а потім цілих два. В ці дні вся Росія, тобто все, що північніше і холодніше за Україну масово сунула садити картоплю, щоб забезпечити себе на зиму. Інші, простіші, бухали по дворах. Школярам показували ветеранів, які попри перемогу, на відміну від партійних, радянських та працівників КГБ, мали мізерну пенсію і мовчали в шматочку, аби не потрапити до числа дисидентів і не втратити «пільги», або навіть не загриміти за грати. А на зонах ветеранів ВВВ і навіть героїв Радянського Союзу було і було – переважно за те, що одного разу повели себе як переможці, як українець Руденко. Колишні в’язні німецьких таборів досиджували в таборах радянських, або мовчали на висилках. Їх діти не знали, що казати про своїх батьків. Вдови «тішились» від перемоги, особливо ті, чиї чоловіки пропали безвісті. Таким пенсію за чоловіка не призначали. Не мало значення, що було по кілька неповнолітніх дітей. Але було багато худ фільмів про війну, партію і героїзм. Змінилось кілька поколінь. Ветерани, вдови або померли або забули про минуле, їх діти звикли повторювати за радіо – і настало свято. Але це не свято, це чудовий спосіб забути про трагедію тих років, аби вчинити подібну. Що і робить команда Путіна.
Відповісти
Жму Вашу руку, дорогой Лучанин 9! Значит не все еще больны болезнью под названием "Исторический Альцгеймер"! Достойный ответ так называемому "историку",который к этой науке имеет такое же отношение, как мы с Вами к политическим энцикликам (прошу прощения - универсалам) нашего незабвенного историка - пчеловода, ушедшего в политическое небытие. Еще в "совковое" время бытовал анекдот о том, что за Сяном любители приукрасить свою военную значимость говорили о том, что "войско польскэ Бэрлин брало, а совецьке помагало". Видимо уже недалеко то время, когда этот абсурдный порог подобными "историками" будет пройден.
Відповісти