Про Хурсенка і Партію регіонів

Сором, образа, огида і злість. Ось що я відчувала під час вечора пам’яті В’ячеслава Хурсенка, який перетворили на агітацію Партії регіонів. Якщо цю подію, звісно, можна назвати вечором пам’яті.

8 вересня. Театральний майдан. Я очікувала душевної зустрічі із тими лучанами, які люблять і шанують талановитого Співака й Композитора. Так само, як і я. Очікувала трепету і піднесення. Своєю пристуністю на цьому дійстві мені хотілося подякувати Хурсенку за Його творчість. Натомість – величезне розчарування. Наївна.

У мене був справжній шок. Повсюди – символіка Партії регіонів, організатори – регіонали, хоча напередодні начальник обласного управління культури запевняв, що дійством займається обласна філармонія. І найгірше – агітаторів не набагато менше, ніж відвідувачів.

Цікаво, що на афішах, які я бачила напередодні, про Партію регіонів – ні слова. Писали лише, що захід відбудеться під патронатом губернатора, але в останній момент і того позбулися (хоча це, схоже, дещо інша історія). Боялися, що згадати Хурсенка з подачі не найпопулярнішої на Волині партії ніхто не прийде? Варіант.

Я не знаю, може, сім’я Хурсенка і щаслива від такого відзначення третьої річниці із дня Його смерті. Нехай. Але чому Партія регіонів не відзначала 8 вересня минулоріч? Стривайте, а не тому, що до виборів тоді було далекувато? А, може, я помиляюсь? Може, В’ячеслав Хурсенко мав партквиток Партії регіонів? Може, може, може…

Я зустрічала знайомих, які так само дивувалися побаченому і йшли подалі, бо їм теж було соромно й образливо від того, що ім’я талановитої Людини так цинічно використали.

Знаєте, не принципово, яка партія це зробила. Я б так само реагувала на будь-яку іншу політичну силу. Якби ж обійшлося без десятків агітаторів та партійної символіки – атмосфера була б інакшою. Впевнена в цьому. Але політики не мають морального права так чинити! Не мають і крапка!

Не знаю, якою людиною був Хурсенко. Шкодую, що не встигла з Ним познайомитися. Але знаю точно: Він житиме довго у серцях тих, хто захоплювався його творчістю. А таких людей, на щастя, немало.

P.S. Дуже вірю, що колись у Луцьку буде вулиця імені В’ячеслава Хурсенка…