Луцький ЦУМ: гебрейсько-сталінська новинка

В ці дні, коли мешканці мого рідного міста б'ються в оргастичних припадках щодо відкриття нового ЦУМу, не можна стояти осторонь.

Люди навколо розділилися на дві категорії - з насупленими бровами критикани та з відчуттям благодаті на обличчі спасенні споживачі. Ну, як можна не взяти в цьому участі?

Перший луцький ЦУМ збудували в 1960-х. Він тоді став одним із перших промінчиків формування нового центрального майдану міста. Але не простояв і 50 років, як його підпалили, щоб збудувати новий храм споживання. Шкода, тільки переплюнули трохи - магазин явно втратив універсальність.

Упродовж року люди періодично піднімали тему нового ЦУМу. Гадали, що там можна буде купити, яким буде новий будинок. Чим ближчим було відкриття, тим більше в повітрі відчувалося напруження.

З одного боку, це й виправдано - головний магазин на центральному майдані міста. Ну, як можна за нього не переживати? Одним із найбільш примітних особливостей нового ЦУМу стали люди і те, як вони його обговорюють.

Люди

Отож, люди навколо розділилися на дві категорії - з насупленими бровами критикани та з відчуттям благодаті на обличчі спасенні споживачі.

Можна прослідкувати основні настрої наших сучасників і вловити тонкі нюанси їхніх вражень. Як би там не було, драйв відчували усі. Фотографія Тетяни Грішиної, зробена в перші миті відкриття, дуже вдало характеризує ситуацію.

Тут одразу кидаються в очі бабки, які біжать одна поперед одною за фініш щойно перерізаної червоної стрічки. Як прокоментувала одна з користувачок інтернету, "вони напевно біжать затаритися в модні бутіки".

І дійсно, з голодними очима вони ладні потоптати один одного, аби лиш першим ступити на землю обітовану. Згадується стаття про відкриття маркету електроніки в російському Білгороді. Її навіть читати не варто, позаяк вже один заголовок передає дух того, про що йдеться - "Потреблядство".

Але це не настрій одного дня. Задовго до того, а особливо після відкриття, мешканці виливали свою отруту в коментарях та на форумах. Увага, якою наділили відкриття магазину, була явно завищеною. Розчарування, ненавсить, пригнічення, уїдливість, дикість, висміювання, зневага. Ось де справжня сатана нашого міста! А ви кажете, Рабан-Рудецький, Казмірук-Романюк...

Одна жінка питала в мене: чи побігли б так люди на відкриття музею чи виставки?.. Чого чекали люди від магазину?

Напевно всі, як і колись за Юща, сподівалися, що новий ЦУМ стане порятунком, спасінням. Що він подолає внутрішні комплекси і позбавить від невимовного болю. Але такого не сталося, всі розчарувалися, от тепер і бісяться. Але ж ЦУМ - не месія, це просто магазин. Споживання - справжня месія сучасного суспільства.

Інша група користувачів (якесь дивне слово для застосування в цьому випадку, ні?) має, очевидно, трохи інші запити, тож інакше реагувала на відкриття. Явно довго очікували, збирали свою цікавість в магнетичну кулю, яку тут же прорвало після перерізання червоної стрічки. Ураааа! Вони задоволені всім: і будиночок красівий і наповнення нормальне. Чого ще треба?

Але найкраще характеризує людей їхня ж мова. Пропоную невеличку підбірочку коментарів, знайдених в інтернеті, щодо відкриття нового ЦУМу.

перехожий
як підмітив мій знаймий, нагадує цукерку,
Золота обгортка, ніби з шоколадом в середині, як відкрив - а вона смоктальна )))))))

копернік
це так само, як 20 років збирати на квартиру, купити, зробити ремонт, а замість новосілля поставити на табуретці пляшку горілки та огірок, ніби і відмітили, та от почуття свята не має.

інна
Люди, що вам взагалі коли-небудь сподобається? Гарний ЦУМ. І всередині гарно, просторо. Побудуйте свій і відкрийте краще. Чесно дивуюсь з коментарів. Невже було краще до пожежі?

Лучанин
Нестиковка панове. Універмаг горів в грудні 2011, а проект реконструкції робили в квітні 2011

Лю
Якісь цікаві люди. Ви хотіли щоб в ЦУМі стояли бабульки зі старого ринку з розкладушками, і на табуретках розкладали сірники і туалетний папір? Таку торгівлю в цумі ви хотіли?

Лучанка
Вся "Логіка" людей у завданнні-покататися!!! Все і вже класно))), супер! оце Полісся дає...,жесть!!!

валютчик
Все добре, але є упущення: де ми валюту будемо міняти? Треба добре місце з оглядом, щоб той, хто стоїть на атасі, ментів бачив. А за зиму треба кімнату для обігріву. Не подбали.

Лучанин
А чому сІльпо, адже сЕло.

Валя
Ви всі такі смішні-наробили такого галасу навколо відериття ЦУМУ в Луцьку..таке враження що більше цікавішого ніде нічого не трапилось.

Лєна
Побудували щось достойне міста з населенням в 200 тис.людей, 90% яких, як виявилося, звсім не раді тому, що їх рідне місто оновлюється.

добродій
у підсумку усього прочитаного вище,можна сказати лише одне:
ніякої особливої події не трапилось,відкрився черговий ТЦ,що робить собі піар тільки на тому що його обговорюють оточуюючі,а не на якісних,справді хороших,брендових речах!
ну поговорять тиждень-другий,а далі що?!а далі все затихне.і наші люди,будуть в очікуванні відкриття "Порт-сіті".так від одного "дійства" до іншого.

mylap
Где козырек перед входом!?!??! Где назначать встречи, свидания, где стоять менялам, где от дождя спрятаться!?!?!? ИМХО, старый CUM в этом плане человечнее. Вспоминаем, сколько людей вечером под козыркем стояло....Капитализм...

Ukrainec
Був сьогодні там, відчуття таке ніби він вже не наш. Точно це вже не наш ЦУМ!
В сьогоднішньому цумі в мене виникло відчуття того коли ли в тебе щось вкрали. Був ЦУМ де кожен житель міста, незалежно від статку міг щось в ньому придбати, батарейки, годинники, посуд, одяг і т.д. сам неодноразово там бував.
Теперішній цум побудували вмисно багаті для багатих тому це вже не мій цум, наприклад: гаманці, які красуються на вітринах по 300-500 грн, звичайні чоловічі труси-плавки по 80грн/шт, чи брелок ведмедиком для дитини за 100грн і т далі... - я собі дозволити не зможу.
Чесно кажучи я розчарований, адже це тепер просто іміджевий магазинчик, а не справжній ЦУМ де все для всіх.

Zerotul
Внешне мавзолей мавзолеем- не хватает только подписи (Ленин) Палиця

Облицювання й інші приколи

Хто стоїть далеко від цього об'єкту, не може побачити, як неякісно облицьований магазин. Я це помітив уже давно. А одного разу для цієї статті надумав зробити кілька фотографій. Щойно я дістав телевика і направив на шматок стіни, як підійшов охоронець і попросив не фотографувати об'єкт, який знаходиться на центральному майдані міста. Абсурд? Абсурд! Охоронець пояснив це тим, що "такі правила".

Я вирішив звернутися до адміністрації магазину, щоб отримати пояснення, на якій підставі складено таке правило. Інформаційна таблиця в ЦУМі повідомляє, що адміністрація розташована на 5-му поверсі. Але 5-го поверху ще нема!)) Відкриті тільки 3+підвал. На тому махнув рукою і пішов.

Так от, плитка! Зроблена єдина фотографія дуже добре ілюструє, як криво облицьовані стіни. Вдень і здалеку цього не видно. Але бокова вечірня підсвітка дуже добре виявляє усі нерівності фасаду. Сталося так, що їх видно скрізь. Тож довільно вибраний шматок для фотографування одразу й покаже ті нерівності.


Із того, що залишилося поза кадром, варто згадати деякі позначки і стрілочки, які забули стерти будівельники із плиток (уважний може знайти велику сіру стрілку на фасаді зліва від входу), не в розмір обрізані шматочки на карнизі та інші глюки.

Дивна заборона фотографування і якість робіт - не єдині приколи нового ЦУМу. На чеках в Сільпо в шапці поряд із адресою проспект Волі, 1 чомусь вказано ще проспект Леніна. Один із коментаторів влучно сказав на це:

"Тільки сьогодні звернув я увагу на свій чек і помітив, що там написано : "Луцьк, просп. Волі, 1 (проспект Леніна"). По-перше, він ніколи не був проспектом Леніна, а завжди вулицею, а по-друге, навіть одразу по перейменуванні ніхто не турбував прах дєдушкі-вождя, а тут раптом через понад 20 років згадали."

Архітектура

Театральний майдан сформувався в середині сімдесятих і з того часу не зазнавав великих змін. Аж до нашого часу, коли почалися мутки з псевдофонтаном, коли оновили театр і покриття майдану, ну і власне, коли збудували новий ЦУМ. Споруджений без особливої прив'язки до навколишньої історичної забудови, майдан зі своїми тодішніми новобудовами не мав якогось єдиного центру та строго обдуманої й аргументованої композиції.

Натомість тепер ми бачимо все ж певне намагання стягнути те все докупи. Єдине, мабуть, в чому це поки що проявляється - колір будівель, що оточують Театральний майдан. Придивіться до собору, Палацу культури, театру, сонячного годинника, готелю та ЦУМу - всі вони мають жовтаві відтінки. Архітектор, якщо такий є (ну, добре, назвемо його узагальненим деперсоналізованим абстрактним архітектором), намагається поєднати все в єдиній кольоровій гамі. Тому не дивно, що новий центральний сумнівно універсальний магазин жовтий.

Інша справа - архітектура самого магазу! Були проекти збудувати величезну скляшку на місці згорілого попередника. Добре, що таку не зробили. Були й інші проекти. Важко сперечатися, яким має бути новозбудований об'єкт в цьому місці - чи в стилі совітського модернізму, чи сучасним, чи все ж відтворити широке навколишнє тло забудови. Реалізований проект дивним чином не потрапив у жодну з цих категорій повноцінно. Він залишився стояти скромно обабіч претензій на те, щоб започаткувати якийсь стиль для міста чи відобразити гордість центрального луцького магазину. Але все ж ця думка трохи перегнута. І ось чому.

Насправді ЦУМ має доволі таки виражену архітектуру конкретного історичного відтинку, тільки в інтерпретації постсовіта, я б сказав. Цей стиль називали по-різному: сталінський ампір чи псевдокласицизм.

Якщо подивитися на головний фасад ЦУМу, то зразу кидається в очі його урочистіть, строгість, підтягнутість. Видно, що будівля претендує на статус чогось більш офіційного і строгого. На фасаді бачимо той самий ритм колон, які трансформувалися тут у ледь випуклі частини в просторах між вікнами другого ярусу. Ці пілястри ніби витягуються верхнім карнизом, що відображає підтягнутість всієї споруди. Щось схоже, як людина (в даному випадку - номенклатурний чиновник з обкому) задирає носа догори. А під карнизом бачимо майже квадратні елементи, які символізують собою капітелі. Тобто це ті самі пілястри в архітектурі сталінського ампіру, трансформовані в геометричні частини, але дуже впізнавані для всіх, хто бодай трохи знайомий з класицизмом.

Ще одна дуже важлива деталь - строга симетричність фасаду. З боків від цього відійшли, але головний фасад має обов'язкову у будівлях сталінського псевдокласицизму вісь симетрії.

Всі ці елементи навіть незнавцям вказують на сталінський дух архітектури нового ЦУМу. Комусь він здався настільки суворим, що він навіть назвав його мавзолеєм. Інший зробив демотиватор у чорно-білих тонах нової будівлі і підписав її Reichskanzlei.

В підсумку, вийшов такий собі нео-сталінський ампір. Але це тільки половина архітектури нового ЦУМу.

Інша її сторона - гебрейська! Якщо здалеку подивитися на головний фасад ЦУМу, то в ньому виразно читається єврейський семисвічник з витягнутою ніжкою. Навмисно це зроблено, чи несвідомо, але вийшло таки знаково.)

Адже ще відомий практик і теоретик архітектури Ростислав Метельницький, іменем якого скоро буде названа вулиця в місті, писав, що "єврейський компонент луцького міщанства іноді не дуже помітно, а часами в значній і навіть вирішальній мірі формував особливості забудови міста". Автор на основі вивчення луцької архітектури виокремив типові єврейські елементи в містобудуванні та архітектурі окремих будівель. В новому ЦУМі вони не використані, але прояв менори стає не менш знаковим. От цікаво лише, чи стало це наслідком вивчення праць Метельницького, чи проявилося випадково. В будь-якому разі, за використання гебрейських мотивів ув архітектурі Луцька - авторам респект.

Дивним чином в архітектурі нового ЦУМу поєдналися сталінський і єврейський чинники. Хто знає, час покаже. Може, цим самим ми побачили започаткування нового архітектурного стилю в Луцьку - гебрейсько-сталінського ампіру.

Ось так ми стали свідками переродження головного магазину в місті. Зовсім скоро це вже стане історією.