Рівновага тіла і життя

«Останніми десятиліттями існує неухильна тенденція до збільшення ваги тіла в середньостатистичного мешканця Землі. За прогнозами ВООЗ, наприклад, якщо така ситуація не зміниться, то до 2045 року 50% населення нашої планети буде хворіти ожирінням і супутніми розладами» - саме таку інформацію я отримала, проходячи навчальний курс для психологів і лікарів «Робота з вагою тіла та порушеннями харчової поведінки» Інституту психосоціальних досліджень і розвитку особистості (Німеччина).

І справді, як не прикро це визнавати, ми часто неправильно харчуємося, «заїдаємо» стреси, роздратування, поганий настрій, не турбуємося про свій сон і відпочинок, фізичну активність та хороше самопочуття. Всі психологічні, духовні та фізичні проблеми переносяться в сферу їжі, на жаль. Іноді ми бачимо тільки такий спосіб вирішити певний внутрішній конфлікт, зменшивши психічне навантаження за допомогою їжі.

На наше харчування впливають і харчові традиції, ментальні й культурні звички «наїстися наперед» (спосіб зниження тривоги), «щоб столи ломилися» (спосіб уникнення сорому), «щоб діти не були голодні» (спосіб виявлення емоційної турботи). Іноді їжа і зустріч за столом є в сім`ї єдиним місцем, де люди збираються за якимсь спільним об`єднуючим заняттям і таким способом передають любов і прийняття одне одного, коли про це неможливо сказати словами чи виразити іншими діями.

Так, голод і вживання їжі є надзвичайно потужним інстинктом і вітальною потребою людини, фактором її виживання. Після вживання їжі, зокрема, поліпшується настрій, емоційний стан, піднімається рівень цукру в крові, змінюється гормональний склад. Проте правда й те, що різні переживання, фізичний та емоційний біль наш мозок схильний розпізнавати як дискомфорт, що близький до голоду. І тому, коли погано, накопичується втома, самотність і тривога ми інстинктивно вибираємо найдоступніший і найпростіший спосіб заспокоєння і розслаблення – їжу.

Як жити так, щоб не гладшати? Щоб подобатися собі та приймати своє тіло, турбуючись про нього?

В нашому суспільстві під впливом ТВ-шоу та різних «програм схуднення», складається думка, що людям з зайвою вагою потрібно «взяти себе в руки», «сісти на дієту», «закрити рот» чи виснажувати себе в тренажерних залах.

Дієта – це додатковий стрес для організму і лікувальний захід, а не повсякденне харчування людини. Більше того, дієту повинен підбирати й призначати лікар-дієтолог чи гастроентеролог, враховуючи стан організму в даний час. Самостійно слідувати певній дієті можна, нашкодивши своєму здоров`ю, а не навпаки. З фізичними навантаженнями та підрахунком калорій теж все не так однозначно. Останнім часом провідні європейські фахівці із клінік схуднення та роботи з вагою тіла, науковці відмовляються від підрахунку калорій. Адже зв`язок між вживанням їжі певної калорійності є, але він не такий примітивний, як може здатися на перший погляд. І тому, звичайно, раціональне і здорове, збалансоване харчування, на відміну від дієт та обмежувальних процедур, може краще вплинути на самопочуття та настрій. Фізична активність, увага до імпульсів свого тіла (яке в нормальному режимі «хоче» рухатися й розім`ятися) може вчасно запобігти депресивному стану, зниженню настрою, перевтомі.

Зв`язок «тіло-розум-емоції» невидимий, в кожної людини унікальний і не такий простий, як може здатися на перший погляд. Вирішуючи свої психологічні проблеми, конфлікти з близькими, краще розуміючи свій внутрішній світ, можна збалансувати і прийти до оптимальної фізичної форми, тобто налаштувати власну тілесну організацію якнайкраще – на здоров`я, радість, задоволення, співчуття, ніжність, повагу, турботу, любов.

І саме на створення такого режиму довіри до власного тіла, режиму турботи й ніжності до себе працює авторська програма, психологічна майстерня «Рівновага тіла й життя». Тільки створюючи внутрішню гармонію, внутрішню рівновагу можна створити й зовнішню. А не навпаки.

Ольга Лазаренко,

практичний психолог, гештальт-консультант,співзасновник Центру психології і психотерапії, менеджер персонального супроводу клієнтів в процесі зміни / контролю ваги тіла.