Додати запис

ТОП-5 причин відмови від консультації психолога

В моїй психологічній приватній практиці, яка продовжується ось уже третій рік, існує невидимий рейтинг "причин" обминати кабінет психолога / психотерапевта.

Причина №1. Міфологічна.
Часто можна почути щось приблизно таке на скарги про якісь труднощі і складні переживання: "Ну, в мене ж усе насправді добре, для чого ж мені психолог?" Це просте заперечення і знецінення власних труднощів (за цим може критися багато чого: від почуття власної неповноцінності - "мої почуття недостойні уваги" до сорому про те, що я такий, як я є (і зараз не можу діяти по-іншому). Інший варіант міфологічної причини звучить так: "Я й сам(а) з усім справлюся (справляюся)". Одним словом, ці люди переконані, що на самоті вони краще, ніж удвох з професіоналом, зможуть віднайти ті приховані психічні захисні механізми, які й не дозволяють їм власне ПОБАЧИТИ всю картину свого життя, своїх стосунків та змогти реалізувати свої потреби й бажання. Мушу зазначити, що ці захисні механізми, тому й звуться захисними, що вони "ховаються" від сприйняття та часто діють автоматично. Тому помічник у цьому все ж потрібен. Стосовно другого варіанту - не спростовую, з усім клієнти психолога справляються самі. От тільки б знати, з ЧИМ справлятися. Те, з чим справлятися ще потрібно знайти й усвідомити. Тут теж без спеціаліста не обійдешся.
Ви коли-небудь слідкували, як побудована наша "внутрішня мова"? Коли ми мовчимо і думаємо про щось. Це все одно відбувається в словесній формі. Правильно, думки перескакують з одного на інше, кружляють, мають свій темп і своє емоційне забарвлення, іноді пов`язуються з зовнішнім сприйманням подразників, іноді - ні, іноді - контролюються волею, іноді - ні тощо.
Ось так і в кабінеті психолога: для дослідження причин внутрішніх суперечностей, вирішення конфліктів, потрібен той, хто сидить навпроти й уважно слухає цей внутрішній потік, думок, образів, переживань, почуттів. І тільки так можна з суб`єкта психічної діяльності перетворитися на об`єкт дослідження своєї ж власне психічної діяльності.

Причина №2. Практична. Ці так звані причини я люблю найбільше. Бо найбільш очевидним стає їх розвінчання. "В мене немає часу, грошей приходити на консультацію". "Послуги психолога є дуже дорогими, досить затратними по часу, особливо якщо доведеться їздити в інше місто". Є дуже велика спокуса погодитися на такі практично-раціональні міркування і скрушно хитаючи головою сказати про те, що так, дійсно, який же тут психолог з таким мінімальним доходом. Проте я не схильна шукати зовнішні пояснення внутрішніх суперечностей. З мого досвіду - питання тільки у пріоритетах особистості: що вибрати - внутрішній розвиток і зрілість чи ту звичку "якось" жити, що є зараз. Матеріальний дохід і час - це тільки підкреслюють. Як правило, обов'язково знайдеться якась стаття витрат, яку можна зменшити, якщо дуже потрібно походити до психолога. Питання тільки в тому, для чого чекати кризи, яка змусить це зробити.

Причина №3. Ідеологічна. Цей вид причин називають ті люди, які мають високу базову недовіру до світу та інших людей. "Психолог мені може нав`язати свої думки, погляди на життя, світоглядні засади, віру". Насправді професійний психолог не може давати авторитарних порад, настанов (знову ж таки залежить від парадигми та психологічної школи). Принаймні я цього точно не роблю. Психолог не може змінити будь-що без вашої згоди та участі. Є етичні кодекси різних психологічних спільнот. Наприклад, гештальт-спільнота визнає у професійних стосунках "психолог/психотерапевт - клієнт" підтвердження однакової цінності кожної особистості, визнання унікальності кожної особистості, незалежно від расових, етнічних, релігійних, статевих і вікових відмінностей; значення автономії та саморегуляції особистості в контексті міжособистісних стосунків.

Причина №4. Тривожна. Ці причини звучать приблизно так: "Все одно це мені не допоможе", "нічого з цього не вийде". Ці причини приховують тривогу про майбутнє. Коли людина настільки хвилюється про своє майбутнє, що забуває сьогодні жити теперішнім, цінувати його і робити щодня маленькі посильні кроки. Як правило, такі люди досить вимогливі до себе і прагнуть одразу швидкого і відчутного, помітного результату. За цими причинами може ще також критися пасивна життєва позиція, зневіра у власні сили і знецінення себе як рушійної сили свого життя.

Причина №5. Мрійлива. Ця причина теж одна з улюблених. Такі люди кажуть про те, що якщо не помічати проблем, то тоді їх начебто немає. Багато-хто витрачає колосальну кількість енергії, щоб підтримувати міф про те, що у мене "все нормально", щоб не зустрічатися з своїми труднощами, а відмахуватися від них, уникати. Через якись час наступає виснаження через те, що енергії на уникнення вже не вистачає.
Відмовка звучить приблизно так: "В мене все добре. Я живу, як усі. Все нормально". В основі такої причини лежить страх змін, страх перед невідомим і віра в те, що, якщо нічого не робити і не подавати вигляд, що щось відбувається, все пройде саме собою.

Ось і підійшов кінець причинам не звертатися до психолога.
Як бути зі своїм життям - і справді вибір кожного. В кожного з нас своя унікальність, свої можливості, ресурси і переживання страждань. А ще - свій унікальний шанс турбуватися про себе і не залишатися самому із своїми труднощами.

Ольга Лазаренко, психолог
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.