Додати запис

Шанс стати чеснішим

За Вікіпедією, чесність – «це одна з основних граней людських чеснот, моральна якість, що відображає одну з найважливіших вимог моральності. Включає правдивість, принциповість, вірність взятим зобов'язанням, суб'єктивну переконаність у правоті справи, що проводиться, щирість перед іншими і перед самим собою відносно тих мотивів, якими людина керується, визнання і дотримання прав інших людей на те, що їм законно належить.

Протилежністю чесності є обман, брехня, крадіжка, віроломство, лицемірство».

Символічно, в останній день зими, 29 лютого 2012 року, в Луцьку відбулась презентація всеукраїнського руху «Чесно».

Наш обласний центр став 18 містом в Україні, де створили регіональну координаційну раду, яка й займатиметься організаційними, експертно-аналітичними, юридичними, комунікаційними моментами руху на Волині.

Головна його мета – розгортання публічного політичного дискурсу знизу, іншими словами – спроба пробудження громадян до свідомого вибору, до захисту своїх прав і до відстоювання своїх честі й гідності. Тож і місія руху теж шляхетна та випливає сама собою – підвищення якості політики шляхом активізації суспільства.

Що планують робити учасники руху? Насамперед – провести громадський аудит і перевірити нинішніх 450 депутатів на їхню відповідність 6 сформованим критеріям, потому – провести дослідження потенційних кандидатів у депутати Верховної Ради України.

6 критеріїв – це:

1. Відсутність фактів порушень прав і свобод людини,
2. Відповідність задекларованих доходів та майна способу життя,
3. Незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців,
4. Особисте голосування у парламенті,
5. Непричетність до корупційних дій,
6. Участь у засіданнях парламенту та роботі комітетів.

Після «чесночення» депутатів і кандидатів на відповідність цим критеріям буде створено «барометр доброчесності», з яким кожен зможе ознайомитися на сайті www.chesno.org та, сподіваємось, у місцевих засобах масової інформації, якщо вони підтримають ідеї руху яко дійсно незалежні журналісти й редактори, які мають бути завжди в опозиції до влади і завжди на сторожі інтересів Людини.

Звісно, ідеї руху, можливо, дещо ірраціональні, утопічні і неідеальні. Але ж діяти і щось робити все одно треба. Так, схожих рухів було багато, всі вони ставили перед собою великі цілі, але чомусь зараз про них не чути.

Однак «Чесно» - це насправді унікальний рух вже тим, що він дійсно всеукраїнський. Адже його активісти побувають у кожному обласному центрі кожної області України. І скрізь вони знаходять підтримку та однодумців.

Скрізь є люди, які висловили бажання «профільтрувати» майбутній парламент і донести хоча б дещицю правди до виборців про того чи іншого кандидата.

До речі, більшість же з них – це нинішні депутати Верховної Ради, які нам вже давно остогидли. Ми розуміємо, що цих людей потрібно замінювати новими обличчями, бажано молодими, але досвідченими і, головне, чесними. Можливо, вони з часом теж нас розчарують (така природа людини), але рух «Чесно» покликаний не спускати ока з їхньої діяльності в парламенті й надалі.

Більше того, на нашу думку, 6 критеріїв, - це наразі цілком нормально сформована національна ідея, яка є на часі і яка вже об’єднує тисячі українців по всій державі.

Хіба ж ми не мріємо жити в гарній щасливій країні? Хіба ми не хочемо, щоб нас перестали дурити? Хіба ми не прагнемо самі жити чесно? Відомий мислитель Томас Карлейль писав: «Станьте чесною людиною, і тоді ви зможете бути упевнені, що одним шахраєм стало менше на світі».

Чому я про це пишу? Тому що я глибоко переконана, що рух «Чесно» потрібен не так депутатам і кандидатам, як самим виборцям, самим громадянам України: підліткам, дорослим, літнім людям, підприємцям, безробітним, службовцям, жителям міст і сіл…

Тому що, власне, з рухом може щось не вийти, десь «підкачати» можуть регіональні координатори, десь когось підкуплять, когось зламають, на когось подадуть до суду, десь все вирішуватимуть гроші чи зв’язки, десь взагалі не звертатимуть на рух уваги, комусь буде байдуже…

Але цей рух – привід для кожного задуматись: «Вау! Це ж мій реальний шанс щось змінити в своїй державі! Не голосуватиму я за тебе, шановний, бо ти за 4 роки депутатства 3 партії поміняв.

І байдуже, що ти зараз став таким гарним дядечком-меценатом, що школу чи амбулаторію заходився добудовувати, що гроші на освітлення чи ремонт дороги почав раптом вимагати. Де ж ти був раніше, друже? Всі ці 4 роки? Так ти ж насправді дбав про себе і власне збагачення! Тоді ні, дякую, вибачай. Мій голос не за тебе цього разу». І так далі.

Якщо ж раптом гідного кандидата по округу не знайдеться, значить, це привід серйозно задуматись. Бо ж не хочеться бути «проти всіх», все одно голосувати потрібно, треба, щоб хтось представляв наші інтереси у Верховній Раді. Тут уже рішення – за кожною людиною.

Ще мене боляче зачепило питання «Чому я тут?», коли робили фотосесію під час презентації. Я написала «Хочу, щоб моя дитина жила в іншій Україні». Напевно, цього хоче кожна мама.

Але я подумала: скільки разів я вже розчаровувалась. Ні, не в державі, а у владі, в людях, в ініціативах. Це ж знову наступати на ті самі граблі, щоб потім ходити і зітхати…

Ні! Насправді поступ є, його просто треба хотіти бачити. Особисто мені та моїй сім’ї і за всі роки Незалежності, і від 2004 року не стало жити краще. Я думаю, мільйонам людей так само. Але нам стало жити свідоміше. Може, справа в тому, що ми вже не відчуваємо себе ніким.

Ми можемо вже і вміємо захищати свої права, бо знаємо їх. Ми навчилися користуватися Законом «Про доступ до публічної інформації» (це дійсно великий прорив). Ми стали мудрішими. Може, ми усвідомили, що не держава для нас, а ми для держави, і просто продовжуємо чесно працювати: хто як може.

Так, нам тяжко дається копійка, грошей завжди не вистачає, багато чого не влаштовує. Але ми любимо і поважаємо одне одного. Ми стали дружніші, терплячіші і патріотичніші. Ми усвідомлюємо, що десь комусь набагато гірше, тому радіємо життю тут і зараз, бо що іще залишається робити?

Тобто справа не в тому, щоб знову в щось встрявати, до чогось долучатись і на щось надіятись, аби потім черговий раз розчаруватись. Справа в тому, що просто не можна бути осторонь. Нікому!

Хіба легко продавцеві на базарі? Ні. То невже він не захоче взяти листівку про рух «Чесно», прочитати її і передати далі, як-то кажуть? Хіба легко підприємцеві? Ні. То невже він відмовить у тому, аби в його автобусі чи магазині розповсюджувати інформацію про рух «Чесно»?

Хіба легко редакторові газети? Не думаю. Особливо перед виборами друкувати масу замовного матеріалу, брехні і джинси – це, вибачте, теж треба мати витримку. Бо ж невже в душі він не вболіває за свою країну? Хіба він не хоче мати хороший прибуток просто від нормальної чесної щоденної праці своїх журналістів? Звісно, хоче. Тому просто зобов’язаний підтримати «Чесно», хоча… є різні характери.

Хіба легко звичайному посадовцеві в органі влади чи в державному підприємстві з його мізерною зарплатою? Ні. Він мусить працювати задля блага держави, а насправді ж тихенько її проклинає і просто тупо мріє про гідну зарплату! Він теж обов’язково дізнається про «Чесно» і розкаже про це іншим. Хіба легко зараз селянину? Ні. Український селянин віками просто робить свою роботу, працює на землі і тому виживає.

На презентації говорили, що треба особливо інформацію про критерії доброчесності доносити до жителів сіл. Я думаю, ці люди набагато свідоміші за жителів міст з інтернетом і всіма можливими доступами до інформації. Селянин прекрасно знає, хто є хто в його окрузі, просто, можливо, знає небагато чи не все. Тож інформацію до нього доносити, звісно, потрібно, однак сумніватися в його свідомості я б не поспішала.

І наостанок. Ще Ленін писав, що «чесність в політиці є результатом сили, лицемірство - результатом слабкості».
Думаю, кожен прекрасно це розуміє і бачить, особливо в нинішніх умовах. Тому не хочу закінчувати цей текст якимось закликом до чесності і справедливості. Нехай кожен вирішує для себе сам. Але нехай потім не жаліється.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 11
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
це схоже на кампанію ПОРА :)
Відповісти
Отже, прочитав. Ззовні мета ніби нормальна, засоби НІБИ також. Але, в міру своєї дотошності щодо визначень, не зрозумів основного - змісту цієї ініціативи! Тобто - що всередині. Що мене "вибило"? Здавалось би, досить незне, на першу думку, слово.

Звертаємось до оригіналу.
"Головна його мета – розгортання публічного політичного ДИСКУСУ знизу, іншими словами – спроба пробудження громадян до свідомого вибору, до захисту своїх прав і до відстоювання своїх честі й гідності".

Тут два варіанти. Або автор ненавмисно помилився, або навмисно, або просто не знає значення та змісту використаного ним терміну.

Звертаємось до джерел.
1. Вікіпедія (не дуже авторитетно, але всім доступне джерело).

Російськомовне тлумачення:

Ди́скурс или диску́рс[1][2] (фр. discours) в общем смысле — речь, процесс языковой деятельности.

В специальном, социогуманитарном смысле — социально обусловленная организация системы речи, а также определённые принципы, в соответствии с которыми реальность классифицируется и репрезентируется (представляется) в те или иные периоды времени.

Україномовне тлумачення:
Ди́скурс (франц. discours — промова, виступ, слова) — у широкому сенсі являє собою складну єдність мовної практики і екстралінґвальних факторів (значима поведінка, котра маніфестується в доступних почуттєвому сприйняттю формах), необхідних для розуміння тексту, тобто дає уявлення про учасників комунікації, їхні установки і цілі, умови вироблення і сприйняття повідомлення.

Бррр... Слів багато... І при тому зарозумілих...

2-ге джерело. Витяг з дипломної роботи аспіранта Петренко І.І. з політології (http://vuzlib.com/content/view/1165/89/):
"Межі визначення терміна "дискурс" є досить розмитими. Дане поняття не має однозначного та конкретного трактування, оскільки вживається у різних науках з різним значенням. Недостатньо прозоре і сповнене протиріч уявлення про зміст поняття "дискурс" часто призводить до різних емпіричних результатів і створює багато їх інтерпретацій. Очевидно, що це пов'язано не лише з міждисциплінарним характером предмету дослідження, але й зі складною, багатоаспектною природою самого дискурсу". "Часто слово "дискурс" науковці вживають як синонім слова "текст1' - в значенні будь-якого явища дійсності, що має знакову природу і певним чином структуроване. У цьому контексті важливо пам'ятати, що спочатку створюється дискурс, який з плином часу перетворюється в текст, котрий адресат знову може перетворити на дискурс"...

Продовжувати? Вважаю, що не варто. Проте вже з цих трьох прикладів достатньо зрозуміти таке: автор або не знає, про що пише, або (найбанальніше) мав на увазі ДИСПУТ.

По-друге - якщо автор і навмисно використав це поняття в своїй статті, то уж стовідсотково в подальшому свою думку викладає геть не про дикурс.

Виникає питання - ваша благородна справа - побалакати? Чи встановити "умови вироблення і сприйняття повідомлення" адресатом? Тоді до чого тут ваша така собі люстрація теперішніх та майбутніх?

Чекаю від автора тлумачення змісту його посту. Міждисциплінарне значення терміну "дискурс" призводить до міждисциплінарного сприйняття викладених вами завдань та цілей. :)
Відповісти
Поза тим, що ви дуже підготовлено та грунтовно подали тлумачення поняття "дискурс", не вважаю доречним ваше зауваження, адже воно абсолютно не по темі. Якби б пані Оля претендувала на лави науковця і в такий спосіб тут нам щось доводила, мали б право їй опонувати. А наразі, вибачте. Це, що ви написали називають нічим іншим, як "інтелектуальні панти". До слова, дискурс всі розуміють як сферу тих же самих диспутів, просто думок, усіх обмінів інформацією і т.п. щодо певного явища, теми, проблеми у будь-якій сфері життя. "Дискурс задає ті семіотичні характеристики мовлення, які допомагають формувати тексти. Текст і дискурс англійські дослідники Р.Ходж і Г.Кресс розглядають як такі, що доповнюють один одного, акцентуючи при цьому або соціальний, або мовний рівень'. Але це не означає, що текст є асоціальним, а дискурс лише соціальним, - в них поєднується й те, й інше, але йдеться про переважання того чи іншого погляду. Голландський дослідник Т. ван Дейк розглядає дискурс як складне комунікативне явище, що включає соціальний контекст, інформацію про учасників комунікації, знання процесу виробництва й сприйняття текстів. Усі ці чинники накладають відповідні обмеження на структурні характеристики текстів. Т. ван Дейк ще називає дискурс складною комунікативною подією." - дослідник Почєпцов "Теорія комунікацій" - почитайте і збагатіться. Якщо ви вчепилися в якийсь науковий термін, а суті не зрозуміли, то гріш вам ціна, на жаль.
Відповісти
Шановні блогери і коментатори! Якщо є розумні, поясніть, що хотів сказати Давиденко? Мається на увазі - по темі Олі Бузулук? Дай, Боже, помилитись, але цьому "пісателю" потрібна серйозна допомога психіатра.
Відповісти
Дякую за Вашу думку. Але не можу з нею погодитись. Якщо ви не зрозуміли, то варто все ж було не за хабарі вчитись. А тепер в мене лише одна порада - вчить матчастину :-)
Відповісти
Бля, бовдуре, та не пиши ти з помилками!!!! вчІть!! правильно "вчіть". в українській мові є буква "і"!!!
Відповісти
Він вже всіх заї@в зі своєю матчатиною.
Відповісти
Дякую за виправлення. Знатиму. :-)
Ось це і є вивченням матчастини :-) Читач, вчІть!!! матчастину!!! :-)
Відповісти
Схоже, Давиденкові останнім часом катастрофічно бракує уваги. Де б не з"явився, що б не прокоментував, одразу всі лаври - йому, усі забувають про автора блогу. Психіатрія тут безсила...
Відповісти
Поживемо побачимо це стосується і теми посту і Давиченка і автора посту. Одне зауваження забагато тексту якби лаконічно. Розумію автор натхненний ідеєю і вже уявляє примарні перспективи, проте дякую, інформація корисна. Помилки можете правити я не філолог і не іншого роду "буквоїд" і часу нудити та ще стільки нудотства писати шкода. Оце написав і вже шкодую. Слуха Давиченко підкажи як правильно нудотства чи нудоцтва,а?
Відповісти
Вай-вай, а де взялося це, як його, даманьське? Всіх сюди приплело - і англійських дослідників, і почепцових, не вистачає лише Конфуція, Баха і Фейєрбаха. Оце буде журналістка! Така ж, як і випускники гуманітарного університету ім. Журавльова. Вай -вай! Вже з пелюшок по горобцях з гармат стріляє. Вай-вай!
Відповісти