Як дбають про чисте повітря у парку Лесі Українки

Мені вистачило 15 хвилин, щоб побачити більше п’яти авто, які вільно пересуваються по Парку культури та дозвілля імені Лесі Українки.

Це звісно викликало у мене також і запитання: а навіщо було витрачати кошти, будувати будку при в’їзді у парк, встановлювати шлагбаум? Коли в будці ніхто не працює, шлагбаум знесли і автомобілі їздять у парку, як по звичній дорозі.

Натомість у парку мав би бути платний в’їзд, або взагалі його заборона! Дивно, чому там нікого не штрафують? А можна було б заробити щось для місцевого бюджету. Чи не так?

Почула на днях чудову думку. Один хороший знайомий згадав про теорію розбитих вікон. Її суть така: якщо у будинку розбите хоча б одне вікно, то згодом у ньому будуть всі вікна розбиті. Так само й у нашій системі: якщо розбите вікно у системі забезпечення чистого повітря у парку і дозволено в’їжджати у нього просто так, то я не здивуюся, що згодом від парку лишиться клаптик землі, насадженої деревами, а по решті території можна буде ганяти будь-якими забруднюючими повітря засобами.