Гріє душу село, моє рідне село (с)

Щиро люблю Лучеськ Великий, його де-не-де збережену бруківку, стародавні шпилі, дзвіниці, тихий плин Стиру.

Щоправда міська еклектика, часом, б'є непідготованого громадянина по мозку.

Ну, наприклад, важко зрозуміти відповідальних за впорядкування міста, які погодили проекти забудови завокзального району. Що ж зустріне необережний турист, який піде не двійку ловити на затишну вокзальну площу, а вийде, скажімо, на міст?

На гектарі площі цілком собі спального району одночасно будується гігантська за призначенням, але мізерна за естетикою, архітектурна форма нового розважального центру, схожий на кіоск-переросток гіпермаркет "Там Там", до якого далі тулиться ще одне будівництво шопінг-центру.

А далі, ближче до будинків (прямо під їхніми вікнами) в цьому царстві Момони добудовується височенний собор, що належатиме московському патріархату. Зручно ж, і скупитися є де, і трошки нагрішити, і зразу висповідатися. Зручненько.

Тільки весь цей набір так дивно виглядає практично в центрі європейського, пардон, міста, що й не знаю... Може, це мені не видно з-за паркану усієї величності задуму? От вони, кадри рідного міста.











Але, насправді, все добре. У школах все так само чекають на весну, теж будують. Тільки з теплотою і користю. І, судячи зі стану "входів-виходів", в цьому випадку ніхто не протестує, задоволені всі.