І знову про вентилятор

Взагалі, я чесно не хотіла про цю подію розповідати аж в такому ключі, тим більше у мене навіть думки не виникало, що знайдеться стільки маргінально настроєних коментаторів, які навіть в промінчику позитиву шукатимуть лайно... Це знаєте, як відправ муху на поле з квітами, вона питатиме, де туалет.

А я так, про слоника. Напевно, тільки лінивий вчора не написав про слоника і ще кілька днів про нього писатимуть, хоча подія не надто визначна і нічого такого аж надто для зміни світобудови, звісно, не сталося - у гарний погожий квітневий день зібралося кілька десятків людей з дітками, подивилися, як танцюють гарні дівчатка в прозорих шароварах, поїли печива, поплели помпони. Що такого?

Та нічого. В держави на це грошей не брали, місця нікому не віджимали, по хворих мозолях не ходили. А пройдіться по коментарях. І знайдеться на один, не два убогоумих, яким і тут не гаразд.

Їм про звершення подавай, про "покращення". І ніяк людям не дійде, що "не хлібом єдиним". Що за усім валом чорнухи і депресії, ця маленька світла новина стала центрально вчорашнього дня і для газет, і для Інтернет ЗМІ. І навіть не, що гроші взяті ніяк не з кишень коментаторів, а з тих кишень, власники яких радо відгукнулися на ініціативу, не зупиняє (це ж ще один привід зайвий раз зазирнути до кишені марнотратника, де ж, замість пляхана хтось взяв і купив моток ниток, а замість того, щоб просидіти день на дивані, хтось зібрався і пішов засмагати на сонечку і бавитися в одягання слона).

Люди можуть об'єднатися заради маленької позитивної ідеї, заради світлого настрою. Радує, що є ті, кому хочеться розмалювати своє життя у кольорові клаптики, хто втомився від негативу і буденності, хто вміє урізноманітнювати свої будні.

І нехай слоник знаходиться далеко від туристичних стежкок, нехай не всі навіть знають, де знаходиться той слоник, але я особисто вчора зустріла на цій акції англомовного туриста, який повернеться додому і розкаже, що у нашому місті, крім паршивих доріг і обдертих будинків є веселі, світлі люди, а ще є слоник, якого можна одягати. І лише зашорений українець не знає, що туризм, після нафти, ІТ та спорту недалеко втік за фінансово значимістю і кожен(арт) об'єкт піднімає ціну туристичної точки, як пластикове вікно піднімає ціну квартири.

Вчорашнє одягання слоника, для мене стало демонстрацією кількох речей:

- гострий дефіцит позитивних новин, на фоні якого навіть малолюдне одягання слоника на периферійній ділянці міста стало новиною визначною;

- гостре несприйняття певною групою втомлених споживачів цих позитивних новин. Це можна зрозуміти, після того, як тричі перемонтуєш машину, вбиту на рідних дорогах, новина про одягання слоника здається надто мізерною для підняття настрою;

- пасивність городян, навіть у погожий суботній день на акцію поїдання печеньки і забавлянок з дітьми прийшло прикро мало людей,

- уміння хоча б невеликої групи людей об'єднатися заради мети, в нашому випадку, веселої та кольорової;

- туристи в нашому місті є.

Щодо підсумку можу сказати таке. Нещодавно мені закидали, мовляв, "що ти знаєш про закордони, от там...", але ж, шановні, саме за кордонами і практикується найбільше от таке прикрашання життя - у канабіноїдній Голандії, поважній Німеччині чи наскрізь заселеній арабами Франції усе саме так і відбувається. Там можна зустріти амура у плетеному плащі, сад, повністю "одягнений" у плетені панчохи, вбрані лавочки і ліхтарі. Що з вами, люди?

І на цій мажорній ноті дозвольте лише поділитися кількома фотографіями, то що, я даремно там була з трьома дітьми? :)