Гей-парад у Луцьку

Давайте пофантазуємо. Недалеке майбутнє. Україна — член Євросоюзу. Волинська область перша відчуває «благодать» євроінтеграції. Смугляві робітники-араби під пильним керівництвом німецьких прорабів кладуть асфальт та бруківку на вулицях Луцька. Чути голос мулли. На Театральному майдані із-за дерев видніється мінарет (місце Собору зайняла мечеть, бо це дуже недемократично мати багато православних храмів).

Сьогодні 17 травня, міжнародний День боротьби з гомофобією, українське державне свято (за рахунок скорочення тривалості святкування Великодня; Курбан-байрам святкується за рахунок свят Трійці та Різдва). В Луцьку масово проходить гей-парад в рамках Тижня одностатевого подружжя. Стоїть велика сцена, прикрашена райдужними кульками та прапорами. По місту розвішані державні стяги та прапори Євросоюзу, на яких теж висять райдужні гей-стрічки. Тепер їх в обов’язковому порядку вішають на День Перемоги і День незалежності поряд з жовто-блакитними та георгіївськими стрічкам, як пам’ять про геїв-борців за свободу України.

Починається урочистість. Учасники гей-параду від облдержадміністрації по проспекту Волі наближаються до Театрального майдану. Їх супроводжує та охороняє міліцію. Рух повністю перекритий. На сцені оркестр військових-геїв виконує гімн України, а потім — обробку однієї з пісень Елтона Джона.

На сцену піднімаються держслужбовці та керівники області і міста. Губернатор, шия якого обгорнута рожевим пухнастим шарфом, вітає жителів міста і говорить про величезні досягнення облдержадміністрації: втілення в дію закону про право одностатевих пар на усиновлення дітей, будівництво 40 нових мечетей по області, перемогу над «гомофобними» діячами, які підривають основи демократії та державності.

Наступним бере слово голова міської ради. За прикладом мера Рейк’явіка він виходить в жіночому платті в знак підтримки російського панк-гурту Pussy Riot, учасниці який цього року вийшли із в’язниці. Голова Луцької міської ради розповідає про нововведення в навчальних закладах міста, де в обов’язковому порядку дітки отримують сексуальне просвітництво, вчаться надягати презервативи на фалоімітатори та на уроках зарубіжної літератури вивчають історію німецького порнокінематографу.

Завершує виступ чиновників представник опозиції, який також є одним із заступників мера. Він говорить про досягнення консенсусу із владою, ставлячи в приклад двох депутатів-геїв Верховної ради з протилежних партій, які своїм одруженням поклали основу порозуміння. Проте, опозиціонер не забуває і поганити владу за надто сильну лояльність та терпимість до гомофобної Росії, що заважає повній євроінтеграції України. На завершення, заступник голови міської ради запропонував жителям міста боротися за зниження віку для вступу у статеві стосунки, щоб демократичні цінності були рівними як для дорослих, так і для дітей.

На сцені поряд із представниками влади також перебували представники відомих громадських організацій «Блакитна площина», «Гей-Переосмислення», «ЛГБТ-молодь з маніфестом», «Він+Він» та багато інших. Були і представники Ради Релігій (нова назва Ради Церков): настоятель Церкви безбожників Карл-Фрідріг та Архієпископ Церкви Вселенської преподобна Вікторія (перша жінка-священник, яка відмінила повністю безшлюбність духовенства і вийшла заміж за просту монахиню).

Після офіційної частини почалася розважальна програма за участю музикантів традиційної гомосексуальної орієнтації. Єдиний учасник, музикант-гетеросексуал, заспівав свій хіт із репером-геєм та пообіцяв до наступного дня боротьби з гомофобією представити всім не тільки свою подругу, а й знайти бойфренда.

Окрім виступів на сцені, також було багато розваг для дітей: надувні батути та гірки у вигляді геніталій, кульки із символікою свята, конкурс віршів та пісень про одностатеві сім’ї, дефіле хлопчиків у платтях тощо.

Порадували організатори учасників свята також встановленими в місті прозорими біо-туалетами та обладнаними місцями у всіх парках та скверах для зайнять сексом.

Загалом, День боротьби з гомофобією у Луцька вдався!

П.С.

Не судіть строго цей потік моєї фантазії. Я не хотів і не хочу когось образити. Просто я спроектував те, що існує поряд з нами, що намагаються нам припіднести у гарній кольоровій обкладинці. За основу взято реальні факти, які мають місце в Європі та багатьох інших «толерастних» країнах. Воно не лякає, коли десь далеко. Навпаки, часом виглядає навіть мило і симпатично. Ну то й що, що ці двоє небритих дядь з нафарбованими віями та губами запихають один одному язики в рот перед об’єктивами камер. Прикольно. Це ж не в нас. Хай воно собі існує.

А тепер спробуйте уявити, як це «миле» і «прикольне» живе поруч, інтегрувалося в наше суспільство та встановило свої правила. Спробуйте спроектувати на нашу владу, на своїх знайомих, на власних дітей, на себе. Виглядає інакше. Не мило й не прикольно. А гидко, недемократично, збочено. Я не хочу жити в такому світі. Я не хочу такого майбутнього для моїх дітей. Я буду боротися.

pravda-pro.blogspot.com