Кримінальна «подяка» професору – від влади

Після серії сфабрикованих скандалів та подій, які відбуваються навколо мого імені ось уже більше року, змушений звернутися до Голови комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Кожемякіна А.А. та Голови комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя Ківалова С.В. – зі зверненням «Про сфабрикування кримінальних справ, корупційні дії Прокурора Волинської області Параки А.А. та судді Вищого Господарського суду України Демидової А.М. на користь президента приватного Міжнародного науково-технічного університету (МНТУ) Бугая В.Ю. з метою захоплення власності ТОВ «Освіта-Плюс» і моєї особистої власності».

Нижче викладаю текст даного звернення. Вважаю, що громадськість Волині та й усієї України має знати, що влада веде проти мене системну кампанію переслідування та компрометації – як доктора медичних наук, професора, людини, яка без жодної бюджетної копійки створила належну матеріально-технічну базу Луцького біотехнічного інституту, що сплатив до бюджету мільйонні суми й дав роботу та перспективу сотням волинян.

* * *

Відповідно до Закону України «Про комітети Верховної Ради України» та постанови Верховної Ради України № 11-VII від 25.12.2012р. «Про комітети Верховної Ради України сьомого скликання», прошу організувати перевірку дій прокуратури Волинської області, яку очолює Парака А.А.

Суть справи:

З 1996 року до 2012 року я був ректором Приватного Луцького біотехнічного інституту ЛМТУ, директором співзасновником ТОВ «ЛБІ МНТУ», директором засновником ТОВ «Освіта-Плюс».

У 2006 року я зробив правочин купівлі-продажу приміщень у місті Луцьку, посвідчений нотаріально нотаріусом Троц Ю.Б.

У 2012 році Бугай В.Ю. (через 7 років нашої співпраці), заручившись корупційними зв’язками прокурора Параки А. А., Демидової А. М., розробили схему рейдерського захоплення куплених приміщень і всієї власності.

Щоб морально, матеріально і фізично знищити мене і мою сім’ю, Парака А.А. фабрикує кримінальну справу проти мене, спочатку за ч. 5 ст. 191 КК України, а потім, дочекавшись рішень незаконних суддів під керівництвом Демидової А.М., порушує кримінальну справу за ст. 365 ч. 3 КК України.

Проти мене порушується ще 5 кримінальних справ, які дозовано заплановано подавати до суду. Слідчі натякають, що доки я не віддам власність Бугаю В.Ю., то судові справи будуть продовжуватися. Їх не цікавить кінцеві рішення судів, головне – судовими тяганинами «добити» нас.

У кабінеті без мого відома зробили обшук і вилучили оригінали документів без опису. Зникли оригінали важливих документів, необхідних для судового процесу.

На мене привселюдно надягають наручники, в лікарні пристебують наручники до ліжка, сподіваючись, що в 70 років я отримаю інфаркт чи інсульт. Таким чином їм легко буде заволодіти моєю власністю.

Через три дні мене силоміць вивозять до суду з лікарні з діагнозом: Ішемічна хвороба серця, гіпертонічний криз, незважаючи на те, що з таким діагнозом стаціонарне лікування має бути не менше 20 днів.

Сюжет, коли я був у лікарні в наручниках по Інтернету бачили навіть мої знайомі з Америки. Так представники влади в особі Параки А.А. знущаються над професором, доктором медичних наук (автор трьох патентів на винаходи, трьох монографій, біля ста наукових праць), ветераном праці, дитиною війни. Так мені влада «дякує» за те, що я без жодної копійки із бюджету побудував сім приміщень для навчання студентів, побудував першу у Західному регіоні України серед навчальних закладів православну церкву, зекономив для держави більше 70 млн. грн., підготувавши більше 2000 фахівців, сплатив до бюджету біля 10 млн. грн., дав постійну роботу більше 100 особам. Ось так державні чиновники підривають авторитет України і особисто Президента!

Прокурор Парака А.А. не реагує, що мене звільняють з посади ректора і переводять на посаду двірника: такого ганебного ставлення до вченого немає в жодній країні світу.

Слідчим Лизуном А. шляхом залякування і шантажу студентів та викладачів порушується кримінальна справа проти моєї дружини-пенсіонерки (спонсорство, яке передбачено Статутом, перекваліфіковано на хабар). Чотири рази прокуратура намагається взяти дружину під варту, незважаючи на те, що вона доглядає 90-річну паралізовану матір. Заблоковані всі рахунки нашого бізнесу, в тому числі і пенсійні. Практично майже рік сім’я не має коштів для свого існування.

Під контролем судді Демидової А.М. організовані незаконні рішення суддів нижчої інстанції, а сама суддя так організувала автоматизований розподіл справ у ВГС України, що із 103 суддів ВГСУ всі шість справ проти мене попадають саме до судді Демидової А.М. Сподіваюсь, що Європейський Суд дасть належну оцінку діям судді Демидової А.М.

Справи продовжуються із 28 травня 2012 року по теперішній час. Я звертався неодноразово у всі правоохоронні та судові органи, але отримував лише відписки.

Мої скарги (більше двадцяти – починаючу від Генеральної прокуратури України) направлялись до відомства, на яке я скаржився – прокуратуру Волинської області, яку очолює Парака А.А.

Прошу організувати комісію для перевірки моєї заяви. Я беру на себе відповідальність за факти, які не відповідають дійсності у відповіді прокуратури Волинської області (лист-відповідь №04/2/4-1455-12 прокуратури Волинської області додається).

Прокуратура відписує що: Стеценко Н.Д. була проректором Луцького біотехнічного інституту, хоча фактично з 1 лютого 2011 року вона є пенсіонеркою і не працювала на вказаній посаді. Прокуратура стверджує, що Стеценко Н.Д. вимагала та одержувала хабарі від студентів за успішне складання іспитів – в дійсності як дружина ректора приватного вузу вона приймала участь в організації отримання спонсорської допомоги від студентів та їх батьків, яка передбачена статутом і проводилась з початку заснування інституту. Студенти, які надавали спонсорську допомогу і які її не надавали - здали успішно екзамени.

Прокуратура відписує, що я використав службове положення для купівлі-продажу приміщень, хоча фактично я використав своє статутне право і право, узгоджене протоколом із співзасновником, яке, підтверджене нотаріусом протоколом. Але оригінал протоколу знищений при самовільному захваті мого кабінету представниками МНТУ з дозволу правоохоронних і судових органів.

Прокуратура нічим не підтверджує, що я своїми діями спричинив тяжкі наслідки для ТОВ «ЛБІ МНТУ». Прокуратура не пред’явила звинувачень до нотаріуса Троц Л.Б. у заключені мого правочину (хоча Міністерство юстиції визнало дії нотаріуса законними). Чому прокурор Парака А.А. не звернув уваги на термін давності звертання Бугаю В.Ю. (через 7 років) про відстоювання своїх прав. Прокуратура запевняє, що «будь-яких даних в ході розслідування кримінальної справи не встановлено» - не відомо хто перевіряв дії працівників прокуратури Волинської області із вищестоящих органів, немає посилання на таку перевірку.

Я до кінця буду захищати свою честь і гідність у своїй державі, і якщо не отримаю розуміння я буду змушений звернутись до Європейського суду та інших міжнародних організацій по захисту прав людини.

Прошу надати письмову відповідь, що передбачена чинним законодавством про звернення громадян.

З повагою,
Григорій Стеценко,
доктор медичних наук, професор