«Красномовне» слівце

Цього року на День Незалежності України ми з сім’єю вирішили піти на святковий салют. Я так його чекала… цілий рік. І ось він розпочався, увімкнулась камера, пішов запис… Приходжу я додому, відтворюю те відео. І бачу салют під супровід п’ятиповерхових матюків якихось молодих людей. Ви думаєте я виклала те відео на Facebook? Звичайно, ні… А все через те, що з культурних слів у записі було тільки «в» та «на». Ось і все.

Мова піде про нецензурну лайку, або як це називають в народі – матюки. З чим-чим, а з матом знайома кожна людина. Байдуже – мала, доросла, чи старша людина, але всі використовували це «сміття» у своєму мовленні.

До речі, мовлення, мова… Тут складна ситуація. З однієї сторони українці борються за чистоту української мови, а з іншої – самі ж «очищують» її. Як так можна? А можна це так: більшість людей пояснює свою лайку розрядкою для нервів, буцімто, слів їм не вистачає. Але ж в літературній мові маса слів, якими можна висловити свої емоції такі як: злість, відчай, розчарування, інколи радість, не використовуючи «вєлікого магучєва».

Найбільше ріже вуха, коли матюкаються молоді люди для «связкі слов», особливо дівчата. А ви скажете: «Хлопцям можна гнути, а дівчатам – ні?» А я поясню різницю. Дівчина – майбутня жінка, мати, тобто берегиня роду. Уявіть собі берегиню, котра говорить як «сапожнік». Приємно? Певно, що ні. А на рахунок сильної половини: я як дівчина скажу, до хлопчачого мату ставлюсь набагато спокійніше, хоч також негативно. Раджу всім сьогодні ввечері чи вночі, особливо тим, хто живе в багатоповерхівках, прислухатись… я більш ніж на 100% впевнена, що під під’їздом у майже кожного буде компанія молодих людей, які голосно «ржуть» (вибачте, сміхом назвати це неможливо) і «красномовлять». На мою думку, проблема у вихованні. Батьки або перевиховують, або недовиховують.

Гірше, коли солідна людина, при посаді, достатку, має кілька вищих освіт, користується непоганим авторитетом, і тут це рокове «піііііііі» прорвалось….. Чесно кажучи, таким людям дві поряди. Перша: забудьте всі погані словечка, які до цього ви ще могли використовувати. Друга: навчіться тримати себе в руках, керувати своїми емоціями, стримувати їх. Смішно переглядати ролики, де матюкаються політики, чиновники, публічні люди. А чому смішно, адже плакати потрібно? Смішно тому, що ніби розумні, освічені, а демонструють протилежне. В уяві людини замальовується буквальна картина того, що говорять + високопосадовець перетворюється на гопника у смокінгу. А потім… тільки спостерігає, як те відео набрало більше 10 мільйонів переглядів за кілька днів.

Та що ми все за усне мовлення… давайте поговоримо про мати на письмі. Найчастіше зустрічаються в Інтернеті. Скажу свою думку: я вражена неприємно, коли читаю нецензурщину. В усній мові це ще вибачити можна, адже можливо в людини «вирвалось», а от свідома лайка – це вершина хамства, невігластва, неповаги. Але радує, коли матюки написані неграмотно, це пряма ознака того, що людина майже не лається. Все ж, на інтернет-виданнях, різних інтернет-сайтах масово боряться з непристойною мовою (але є різні сайти), вирізаючи «погані» слова. Єдине, що зовсім неконтрольовано – соціальні мережі, тут діє принцип – «гуляй душа, немає пекла».

Цікаво, що в літературному творі «Енеїда» Івана Котляревського – перший твір, написаний українською розмовною мовою, використано безліч матюків. Також всім відомий Лист запорожців до турецького султана – це щось! До речі, якось на уроці історії мені сказали прочитати даний лист та розповісти про нього. Я його таки не прочитала, якось соромно стало, тому передала по парті кожному. Отже, як бачимо література та історія не є такою бездоганно чистою.

Знаю, що посипляться фразочки: «Ця тема вже 100 разів пережована…» і т. і. А якщо вона вже так добре пережована, то чому більшість нічого не засвоїло, продовжуючи непристойно виражатись?

Хочеться звернутись до читачів – я не кажу, що матюк треба взагалі викоренити, бо знаю, що це неможливо, будемо чесними. Але прошу: якщо лаятись, то тільки в крайніх випадках, а ще краще, коли зробите це в розумі, про себе. Давайте зробимо рідну мову чистішою!

На рахунок мене. Я взагалі у голос не лаюсь. Максимум – «печу млинці». Так, інколи є бажання невгамовне, нестримне, але змалечку мене навчили батьки, що матюкатись дівчаткам негоже, тому я так звикла, і не викидаю «лайна» зі своїх уст. Зараз я підліток, але не вважаю, що нецензурно лаятись – це шанс самоствердитись. Важливо пам’ятати мудре прислів’я: «Слово - не горобець, вилетить – не спіймаєш».