Нас розсудить Час і Суд – якщо не вітчизняний, то Європейський

Образливість – ознака слабкості. Разом із тим, прикро за державу, яка безпідставно одягає наручники «дитині війни», ветерану праці, професору.

Назавжди залишиться неприємний осадок в душі та відчуття металевого дотику наручників, накладених нібито від імені держави працівниками міліції.

Навіть не сподівався на таку кількість відгуків та коментарів до моїх публікацій «Кримінальна «подяка» професору – від влади» та «Роздуми професора медицини… в наручниках».

Хочу подякувати авторам щирих, добрих побажань – за підтримку у важкий період життя. Не маю образи й на авторів злісних, злобних та жовчних наклепів. Виправдовуватись чи будь-що доводити не збираюся. Нас розсудить Час і Суд – якщо не вітчизняний, то Європейський…

Відповіді на різнополярність коментарів дає народна мудрість: «Роби добро – і тобі буде добре». Ось і заслужив я добрі коментарі. «Не роби добра – не будеш мати зла» теж отримав.

У свій час я зробив чимало доброго сім’ї Гнатюків – Богдану Адамовичу і Наталії Євгенівні, а також їхній донці. Запросив на керівні посади до очолюваного мною приватного вузу, перед призначенням дав путівку на оздоровлення, сприяв Наталії Євгенівні у захисті дисертації. Дав зарплату – майже по 10 тисяч гривень кожному. Окреслив перспективу: будуть у майбутньому керівниками вузу.

Проте, на жаль, за своє добро отримав чорну невдячність. Як виявилось у судових засіданнях, Гнатюки використали у своїх цілях конфіденційну документацію і переконали спадкоємців покійного президента університету Юрія Бугая в тому, що у мене можна забрати близько десяти об’єктів нерухомості – в обмін на посаду ректора Луцького біотехнічного інституту та частки забраної нерухомості.

Молоді Бугаї найняли рейдерську юридичну групу, знайшли «спільну» мову з керівництвом правоохоронних та судових органів як у Києві, так і на Волині. І була дана команда «фас»!!!

Сфальсифікували кримінальну справу проти мене і моєї дружини, звільнили мене і мою дружину з роботи. Одягання наручників, обшуки тощо.

Слідчі натякали: віддай усе Бугаям – і з тебе знімуть «блокаду». Один із порядних юристів рейдерської групи навіть відверто зізнався: «Ти зрозумій, що будь-які судові рішення на твою користь будуть скасовані в Києві».

Згодом усе підтвердилося. Перше ж позитивне рішення Господарського суду Волинської області в мою користь у подальшому було скасоване, під пильним оком судді Вищого господарського суду Алли Демидової. Всі п’ять справ проти мене дивним чином опинилися в її руках. Хоча у Вищому господарському суді загалом працює аж 103 судді, а розподіл справ нібито проходить жорсткий автоматизований контроль. За теорією ймовірності, такий «збіг обставин» практично неможливий!

На жаль, при рейдерському «наїзді» на мене, аби заодно дискредитувати моє ім’я, закрили Володимир-Волинський медико-технічний коледж. Це означає, що тисячі сільських жителів при бузьких районів нашого краю залишаться молодого поповнення медпрацівниками, близько сотні осіб коледжу втратили постійні робочі місця.

Батьки та студенти коледжу написали Президенту України Віктору Януковичу клопотання, щоб зберегти цей коледж. Тим часом керівництво нашої області, мабуть, теж боїться рейдерів, бо фактично підтримало наміри закрити коледж. Мабуть, щоб не мати додаткових проблем, вирішити позбутися їх у такий спосіб.

Віддячив мені за добро і колишній голова колгоспу із села Баківці Луцького району Віталій Ткачук, якому я дав високооплачувану роботу в гуртожитку інституту і на базі відпочинку в селі Світязь. Проте йому, мабуть, цього здалося замало. І вони спільно з Богданом Гнатюком сфальсифікували угоду з метою заволодіння базою відпочинку в селі Світязь.

Мріє отримати «ласий шматок» після рейдерського розподілу нерухомості і колишній полковник Податкової міліції Андрій Свідерко, родич Гнатюків. На власному автомобілі, не жалкуючи бензину, він їздить із міліціонерами ледь не по всій Україні, щоби мене заарештувати, відслідковує кожен крок між судовими засіданнями тощо.

Але, що дивно, у мене немає образи на цих людей. Такими їх створив Бог. Я не бажаю їм зла, тому що зло – породжує зло. Я їм усе прощаю. Але чи зрозуміють їм мої ангели-охоронці там, на небесах, не знаю.

Все ж таки, я не втратив віри в добрих людей і залишаюсь переконаним у тому, що в цьому житті треба діяти за принципом «Роби добро – і тобі буде добре».

Щоправда, я вже остаточно зневірився у правовій та судовій системі нашої рідної держави. Але тішить неофіційні висновки кваліфікованих юристів із державних силових структур, які переконують: усе, що відбувається навколо мене та мого імені, – це типовий рейдерський «наїзд» із залученням високопосадовців «у верхах».

Експерти також підтвердили, що судами моєї держави порушені мої конституційні права: право на власність, право на справедливий судовий розгляд і принцип судової визначеності. Матеріали вже направлені до Європейського Суду, і я сподіваюся на його позитивне рішення. Сподіваюся, що покарання понесуть і ті, хто фабрикував справи, і ті, хто так судив.

Проте все сьогодні очевидно, що із закриттям коледжу проблема не зникла. Тільки тепер вона переходить на столичний рівень. Я поставив собі за мету достукатися до керівництва держави, Президента, аби донести до нього правду і показати, що такі дії людей, які сьогодні представляють інтереси держави, дискредитують його. А попереду – 2015-й рік, рік чергових президентських виборів…