Додати запис

На словах – в Європу, а на ділі?

Одразу зауважу: стаття, яку я пропоную на суд читачів, була написана ще в січні-лютому цього року, відразу після захисту мною магістерської роботи «Інформаційні війни в новітній історії України: уроки для вдосконалення системи забезпечення інформаційної безпеки» у Львівському регіональному інституті державного управління. У ній я намагався викласти лише окремі спостереження та бачення подій, що відбувалися в Україні, з точки зору науковця-публіциста.

На жаль, у силу певних причин та обставин ця стаття тоді не була опублікована. Зараз, коли влада Януковича з усіх сил намагається показати народу свою нібито «проєвропейськість», хотів би винести на суд читача власні дослідження того, наскільки проєвропейськими були попередні потуги провладної команди. Свідомо подаю свою статтю 8-місячної давності без жодних правок і дописувань, аби написане бачилось із віддалі плинності процесів, що відбувалися в нашій зовнішній політиці в минулі та протягом поточного року.

Отже,
«На словах – в Європу, а на ділі?»

Теперішня українська влада у своїй зовнішній політиці все більше нагадує мені стару неповоротку хату на курячих ніжках, яка, на догоду тому чи іншому пришельцю, періодично повертається до когось «фейсом», а до всіх інших – тим місцем, яке захоплення чомусь ні в кого не викликає

Лише за останні декілька місяців українська влада в своїй зовнішній політиці встигла повернутися навколо своєї осі, демонструючи при цьому дивовижну поспішність. Безуспішне загравання з Росією в надії виторгувати дешевий газ змінилося «реверансом» у сторону США, мовляв, із їхнього «благословення» ми скоро видобуватимемо свій власний газ – сланцевий. А в останніх заявах президента Віктора Януковича, озвучених під час зустрічі з комісаром Євросоюзу з питань розширення і європейської політики сусідства Штефаном Фюле, йдеться, що пріоритетом і головним завданням України до листопада 2013 року є укладення угоди про асоціацію між Україною та ЄС, включно зі створенням зони вільної торгівлі.

Подібні слова і прагнення влади можна було би вітати, якби їм не передували кроки, що свідчать не про євроінтеграційний курс України, а швидше – навпаки. Торік влада проголосила програшний для нашої країни зовнішньополітичний курс політики багатовекторності, від якого навіть після таких заяв не відмовилась і, схоже, відмовлятися не збирається. А це означає, що наша країна, перефразовуючи Козьму Пруткова, силкується «поєднати непоєднуване». Не хочу бути злим пророком, але за такі «реверанси» Україна скоро може поплатитися інформаційними атаками й економічними санкціями відразу з усіх сторін.

Лише за минулий рік українська влада отримала за такий курс чимало дипломатичних стусанів. Саме «багатовекторність», починаючи ще з часів президентства Леоніда Кучми, на мій погляд, не дає нам змоги рухатись у напрямку нібито задекларованого курсу на євроінтеграцію. Закордонні експерти, політики і дипломати розцінюють «багатовекторність» як позицію слабкого, який у своїх діях керується бажанням усім догодити. В результаті, як правило, – догодити не вдається нікому, а невдоволеними залишаються всі. Що є особливо небезпечним в умовах, коли між країнами постійно ведеться безкровна, але за своєю суттю найвитонченіша і найнебезпечніша з усіх відомих в історії людства воєн – інформаційна.

«Експерти певні, що повернення до багатовекторності у зовнішній політиці, яка була за часів Кучми, призведе до того, що Україна залишиться ні з чим на обох напрямках співпраці, як на Заході, так і на Сході», – написало в травні 2012-го авторитетне німецьке видання «Deutsche Welle».

Яскравий приклад – події минулорічного травня. 15 травня, за оцінками аналітиків, має всі підстави увійти в історію як символ банкрутства зовнішньої політики нинішньої української влади. Цього дня прем’єр-міністр і президент одночасно перебували на засіданні Ради з питань співробітництва Україна – ЄС у Брюсселі та неформальному саміті глав CНД у Москві. Обидва візити підтвердили: вітчизняна влада загнала себе в глухий кут, а Янукович, як написали мої столичні колеги з «Тижня», «крокує від «багатовекторності» до самотності».

Днем раніше в Інтернеті з’явилися тези тодішнього посла Євросоюзу в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра «Україна рухається у напрямку, протилежному Європі». «Коли ми говоримо про те, що Україна заявляє про свою ціль приєднатися до Європейського Союзу, але практикує зовсім інші цінності, ніж ті, на які спирається ЄС, це веде Україну в протилежному напрямку. Не можна заявляти про одну ціль, а практикувати зовсім протилежне», – гостро й однозначно, як для дипломата, заявив Тейшейра.

Такі заяви напередодні візиту Януковича до Кремля були відповідно сприйняті й у Москві: там не захотіли нагнітати стосунки з ЄС, і Януковичу довелося повертатися в Україну ні з чим. А в Брюсселі керівники ЄС навіть відмовилися зустрічатися з Азаровим. Натомість Єврокомісія оприлюднила звіт щодо реалізації Україною європейської політики сусідства в 2011 році. В ньому йдеться про стрімке погіршення ситуації з демократією і правами людини в державі, насамперед у розрізі вибіркового правосуддя та політичних переслідувань опозиційних політиків.

Отже, через такі дії свого керівництва Україна поплатилася двічі. У Євросоюзі публічно нібито й відмовилися від бойкоту Євро-2012, проте, як показали подальші події, не відмовилися від продовження інформаційної війни проти України. Відомі громадські діячі, спортсмени й журналісти Західної Європи розпочали кампанію дискредитації України, продукуючи і тиражуючи брехливі чутки про нас і закликаючи бойкотувати Євро-2012…

На жаль, українські високопосадовці в своїх пріоритетах керуються іншими критеріями та цінностями, аніж простий трудящий люд, якому нерідко доводиться виживати на заробітках як по один, так і по інший бік українського кордону. Ми вже, здається, звикли до того, що фахівці з вищою освітою, замість відпрацьовувати державі затрачені на їх підготовку кошти, змушені торгувати на базарі. Схоже, звикаємо й до того, що талановиті та перспективні фахівці з досвідом змушені кидати інтелектуальну роботу в Україні і, аби прогодувати свої родини, вирушати на заробітки за кордон, почасти погоджуючись там навіть на некваліфіковану фізичну працю.

Мій давній приятель з Іванич Юрій Опекан, який із приходом цієї влади змушений був покинути престижну посаду на державній службі, встиг побувати і в Європі, і в Росії. Найголовніша відмінність між країнами ЄС та Росією, на його погляд, – це безпека проживання. Про посягання на життя, здоров’я та безпеку (одна з найперших норм Конституції) годі й думати. Європа, каже, спокійна, врівноважена, живе за давно встановленими правилами, порушувати які нікому й на думку не спадає.

– Коли в Німеччині на пішохідному переході якийсь молодик зухвало пішов по «зебрі» на червоне, увесь натовп німців позаду невдоволено загудів, – ділиться враженнями Юрій Опекан. – Підняття яблука, яке впало на загальну стежку з дерева за парканом, – викликає осуд. Одного разу мене зупинила поліція за порушення правил дорожнього руху. На місці виписали штраф. Про дачу якогось хабара й думки не було. Зарплата поліцейського в них у 300 разів більша від суми виписаного штрафу.

В Росії ж навпаки, потрапляєш ніби в «джунглі». Працює «правова норма» – «крутіший», сильніший, нахабніший… Доводиться підключати закладені природою інстинкти для виживання. Обман є головною основою ведення інтересів, за принципом «на лоха». Доводиться бути вельми обачним у магазині, при купівлі товару, на вулиці з перехожими та при спілкуванні з представниками влади. Особливо при спілкуванні з останніми в погонах. Зважаючи на те, що великі міста динамічно «захоплюють» представники колишніх братніх азійських республік, найбільше дістається їм. Віддати 100-200 гривень «на лапу» поліцейському патрулю на вулиці для вихідця, наприклад, із Узбекистану – це як «добрий день»…

Більшість зі знайомих мені заробітчан, які побували в Росії, кажуть, що не хотіли б жити при «путінській демократії». Натомість чимало заробітчан у країнах ЄС не тільки хочуть, а й шукають можливості, як залишитися там. Хоча не всі. Менша, але свідоміша частина, дотримується дещо іншої точки зору: жити в «ляльковій Європі», де до тебе ставляться зверхньо (особливо в Польщі), вони не хочуть. Але хотіли б, щоб «у нас тут» було так, як «у них там». І мріють про те, щоб заробити копійчину – і побудувати в Україні свій «рай для українців». Бо їх не влаштовує ні «поблажливо зверхнє» ставлення до нас західноєвропейців, ні тим більше – «зневажливо зверхнє» росіян…

Натомість усі, з ким доводиться спілкуватися, – починаючи від батька-матері й закінчуючи прибиральницею в офісі знайомих бізнесменів чи сторожем на кочегарні, – не погоджуються з тим, що для пересічних громадян немає різниці, куди нас ведуть політики. Тому питання «Куди йдемо?» не є якимось другорядним, навпаки, воно – визначальне для кожного, хто думає про своє майбутнє, про те, за якими – європейськими чи азіатськими правилами співжиття – житимуть у нашій країні наші діти.

– Наш вибір зовсім не проміжний, він визначальний, – каже з цього приводу голова обласної письменницької організації Олег Потурай. – Європа – це законність, демократія і свобода. Росія – автократія і палиця спецслужб замість закону. Українці, мені здається, навіть сумніватися не повинні, куди іти. Ми ж бачимо, як Росія руками куплених українських колабораціоністів намагається знищити в Україні все українське – пресу, книжку, мову, культуру. Як перекриває кисень українській економіці. Той, хто хоча б у думці хитнеться в східному напрямку, – раб недостойний. Ну, а ті, що нині гвинтиками вмонтовані в систему цієї антиукраїнської влади і самовіддано служать їй, варті не тільки нашого осуду, а й зневаги нащадків…

На мій погляд, найсуттєвіша вада України як держави сьогодні – не державницька влада. Бо навряд чи можна назвати державницькою владу, в пріоритетах якої переважають не питання загальнонаціональної ваги, а вузькокланові, у крайньому разі – вузькопартійні. Приклади – сумнозвісні «газові угоди» з Росією і «справа Тимошенко», в якій діюча влада поки що здобуває «піррову перемогу». «Газові угоди» і «справа Тимошенко» – одночасний прояв як політики багатовекторності, так і багатьох внутрішніх проблем української влади, її невміння прораховувати стратегічні ходи, діяти на перспективу і «грати на випередження».

Заявляючи про пріоритетність укладення угоди про асоціацію між Україною та ЄС, на ділі влада продовжує політику інтеграції в Митний союз із Росією, Білоруссю та Казахстаном, тільки вже руками комуністів. Ще парламент минулого скликання «проштовхнув» закон про всеукраїнський референдум. Не забарилась і заява нардепа з фракції КПУ Олександр Голуба про те, що вони розпочинають кампанію з підготовки до проведення референдуму про вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Цим самим влада руками комуністів вирішує два завдання: з одного боку – хоче легітимізувати цей неправочинний закон, а з іншого – й надалі впроваджує свою «багатовекторність» у напрямку дрейфування на Схід, до Азії, в площину імперських інтересів Росії.

Дивує й те, як на такі заяви реагує волинська влада. А вона продовжує браво рапортувати про геніальність євроінтеграційного курсу президента. В більшості моїх знайомих це викликає вже навіть не єхидну посмішку. На фоні глобальних інформаційних воєн і новітніх медіа-технологій, які нищать нашу країну, таке інформування виглядає по-дитячому наївно. Бо завтра так само доведеться пояснювати волинянам «геніальність» вступу України в Митний союз. І так буде доти, доки наша країна не відмовиться від політики багатовекторності і не задекларує, що головний наш вектор як держави європейської — проукраїнський, а не проросійський чи проамериканський.

А, може, традиційна «багатовекторність» вітчизняних політиків має інші, глибинні корені, які не дають владі змоги від неї відмовитися? Може, багатовекторність – наслідок багатоклановості української політики? Адже клани зацікавлені не в національній політиці, а в перерозподілі фінансово-енергетичних потоків – як внутрішніх, так і зовнішніх.

Гадаю, поразки на всіх фронтах зовнішньої політики Україна терпітиме доти, доки в нас існуватиме кланова політика. Хоча є сподівання, що після фіаско партії Наталії Королевської українці навчаться розпізнавати маніпулювання свідомістю швидше, ніж клани знищать Україну як національну державу. Лише за таких умов українці зможуть усунути від влади кланово-олігархічний режим і обрати свою, українську владу, що назавжди відмовиться від політики «багатовекторності» і виборюватиме гідне місце України в Європі вільних націй.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 22
  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
..хоч номінально ми в Європі, але реально - в Конотопі, що мучить нас мов сучий син... Хто і коли це сказав?
Відповісти
"Не хочу бути злим пророком, але за такі «реверанси» Україна скоро може поплатитися інформаційними атаками й економічними санкціями відразу з усіх сторін". Якщо ця стаття справді писана на початку року, то автор мав рацію: через кілька місяців саме це й сталося. Тож Януковичу й довелось вибирати: або розраховувати на кредити з благословення Євросоюзу, або ж і далі бути в позі "нагнутого" російською владою, без жодних гарантій економічних поблажок...
Відповісти
Прочитав эту фривольную статейку с обывательскими рассуждениями, человека далеко не аналитического склада ума прихожу к таким выводам:
1. Партия "Свобода" - клуб "политический верховодок". Никто из руководящего состава партии не имеет технического образования. Все лишь демагоги-пиарщики, оторванные от реальности.
2. Политика многовекторности - это лишь способ выжить искусственно собранной территории Украина. Резкий поворот в любую из сторон - распад страны.
3. "Свобода" - шовинистическая партия и "ценности" ЕС априори ей не подходят, так что рассуждения Пирожика и Ко о Евроинтеграции абсурдны по своей сути.
4. Прочитав программу "Свободы" понял одно, все беды Украины от соседства с Россией. Мы, жители Украины ни в чём не виноваты. Воруют не местные, а приезжие с России жиды.
5. По поводу "люстрации", я лично - за! Тогда и Фарион, юная секретарь первички ВЛКСМ в институте Ивана Франко и Олег Тягнибок бывший член КПСС - пролетают. В чём тогда сенс всего этого?
6. В программе "Свободы" сказано "треба"! Да все знают, что ТРЕБА! И без вас понятно, что это всё ТРЕБА менять.
Нет у вас ни в программе, ни в материалах как этого всего достичь!? Нет алгоритма решения ни одной из задач.
Держу пари и вы сами понятия не имеете как это ТРЕБА сделать.
Но пи...ть не мешки ворочать, как гласит народная мудрость.

Так, что помолчали бы "господин" Пирожик.

PS.Не скромно называть свою персону и подавать свою газетную статью как "з точки зору науковця-публіциста". Ведь это ложь!
Вы, насколько мне известно не имеете государственного научного звания, ни кандидата наук, ни доцента, ни тем более профессора. Звание магистра имеют миллионы украинцев, в том числе и я, но нам и в голову не придёт называть себя "науковцем"... постыдились бы.
Відповісти
Александр,где вы нахватались таких пошлостей: «фривольную статейку»,«клуб политический верховодок»,«шовинистическая партия»,«господин»?
И кстати,термин «магистр»-это академическая степень, квалификация приобретаемая студентом после окончания высшего профессионального образования,и не как уж, не «звание»)
«Звание» было при Александре I в 1803г. в дореволюционной России) Да–да,в той самой дореволюционной России,которую уничтожили ваши партийные сородичи большевики КОМУНЫСТЫ!!!
Відповісти
От того, что вы хоть порылись в "Википедии" и впервые в жизни разобрались в терминах. Но, "уважаемый" это сути дела не меняет.
Лгать не по людски.
Відповісти
"Но пи...ть не мешки ворочать, как гласит народная мудрость" - оце вся "магістерська " суть канановіча , і такий його "народ" , і така в канановіча "мудрость". Поки народ "ворочаєт" мєшки , канановіч продовжує "пи...ть".
От такий він , канановіч , СТРАШИЛО МУДРИЙ чи МУДИЛО СТРАШНИЙ !
Відповісти
Можно подумать, что Ваша партия только тем и занимается, что отстаивает национальные интересы Украины. Исходя из моих наблюдений, у меня создалось впечатление, будто Ваша партия создана исключительно для того, чтобы критиковать любое шевеление, любой жест "Свободы".
Современные цивилизационные приоритеты требуют грамотных практических подходов к отстаиванию национальных интересов, а не бесконечной критики и перепалок.
Коммунизм оказался совершенно не готов к жизни в условиях суверенного государства . Отсутствие собственных конструкторских идей постепенно превратило его из реальной идеологической силы в клуб по интересам. Не имея четких современных ориентиров в условиях развития украинского государства, наши коммунисты оказались совершенно беспомощными перед современными вызовами. Они уничтожили себя сами - своей беспомощностью и наивностью, своим нежеланием избавиться от давно неактуальных противоречий, непониманием регионального менталитета граждан, упрямым идеализмом, нехваткой экономических знаний - особенно в сфере экономики переходных обществ и неспособностью к трансформации.
Сильное государство должно формироваться на общих победах над общими проблемами. Нынешний кризис в стране дает нам всем шанс объединиться. Объединиться без «менторского» тона, без обид, без обвинений.
Відповісти
Я, у свій час, навчала автора. Так що "вельмишановний брудообливач", не раджу брехати. Олександр вирізнявся у радянські часи волелюбністю і принциповістю. Таких студентів не забуваєш. Скільки б не наймали псів для цькування волелюбів і паравдоборів -нічого не вийде. От коли ваших церберів прикриють, ви ж перші побіжите їх "здавати", з патрохами, аби рятувати свої незаконно зароблені привілеї.
Відповісти
Видно, в "десятку" попав Пирожик, раз комуно-московські підстилки почали жовчю плюватися...
Відповісти
Ваш бувший ідейний колега НАРДЕП ФЕДОРЧУК Я.П.(з с.Несвіч), зараз заступник Юлії Тимошенко, 30-40 років пропагував ідеологію комунізму, а потім зрадив компартію і пішов до Павла Лазаренка, потім до Юлі.
Він "відхопив кілька гектарів земельки" в Києві, побудував майже на 1000 кв.м. розкішний маєток. До "роботи" в Юлі Тимошенко жив у звичайній Київській квартирі на вул.Л.Українки і був партійним функціонером.
Звідки зявилися мільйони грошей?
Влаштував свого сина Володимира Федорчука заступником міністра і звільнив, коли Юля "пішла".

Він тепер Дуже хоче в Європу.
Читайте ВР:
http://www.volynpost.com/news/20640-u-batkivschyni-rozpovily-pro-idealne-v-stosunkah-z-pr
Відповісти
Було б цікаво прочитати цю статтю ще півроку тому. Все написано вірно, але навряд чи її прочитають і дадуть відповідь ті, кому написано. За них це роблять "пивні путчисти", які тільки те й вміють, що під червоним прапором та комсомольськими гаслами, на радянські свята, "по сімейному" об'їдати ветеранів і "пи...ть".
Відповісти
респект!
Відповісти
На рахунок звання магістра з Вами абсолютно не можна не погодитися. ОДнак думаю, що пан Пирожик в недалекому майбутньому все ж захистить кандидатську. Загалом він розумний чоловік, начитаний і ерудований, однак його біда у тому, що він не стратег. І тому не розуміє, що ЄС для України АБСОЛЮТНО не те, що їй потрібно...
Відповісти
На рахунок звання магістра з Вами не можна не погодитися, хоча чомусь є впевненість у тому, що пан Пирожик все ж захистить кандидатську і то в недалекому майбутньому. А ось щодо ЄС, то пан Пирожик не розуміє багатьох моментів і тому глибоко помиляється, вважаючи, що вступ до ЄС принесе Україні добробут і процвітання. ВАрто прочитати деякі праці по геополітиці, про культурно-цивілізаційні оди націй, поїздити по європейських країнах і тоді все стане зрозумілим... і лише тоді можна буде зробити обєктивний вибір...
Відповісти
Пане Пирожик, я також багато де була і в Росії і в Європі і тому не гірше пана Опекана можу розповісти Вам про життя як там, так і там. Однак чомусь пан Опекан не розповів Вам про ювеналку в Європі багато чого іншого. Можливо, знаючи про зворотню сторону медалі, Ви б дещо по-іншому подивилися на це питання. Тож при нагоді розповім про це все...
Відповісти
Пирожик - не дурний хлопець, що б там не казали. Але своїм загостреним почуттям патріотизму і націоналізму він готовий разом з Україною в вогонь і воду, лише б не з москалями. Частково має рацію.
Відповісти
Ваш Романюк -глава комсомола, Пустовит лектор полка марксизма -ленинизма, Фарион-комсорг института, Тягнибок комсомолец и сын партийного человека который на парт собраниях умилялся Ленином!Донцов - этнический Русский!
Відповісти
Зараз вiдбуваеться iсторична подiя - Колесо Iсторii невпинно рухаеться, Украiна цивiлiзацiйно приеднуеться до найближчоi до неi геополiтично спiльноти держав.

Краще стане жити чи гiрше?

Дитяче запитання.
Хiба можна сказати перед пiдписанням шлюбу чи будуть молодi щасливi "до самоi смерти"?

Кожне нове поколiння змушене адаптовуватись до середовища свого проживання.
Найголовнiше - це безпечнiсть проживання в цьому середовищi, комфортнiсть та здатнiсть до вiдтворення та розвитку.
Вибiр - Европа.

Росiя - теж Европа, але Росiя ментально не припускае, що Украiна це незалежна держава. Це ii проблема, бо Колесо Iсторii НЕВПИННО РУХАЕТЬСЯ.
Відповісти
А хіба автор хоч десь писав, що "вступ до ЄС принесе Україні добробут і процвітання"? Як на мене, тут проглядається дещо інший контекст. Як у Хвильового - "Геть від Москви!"
Відповісти
А Росія й надалі продовжує інформаційні війни проти України:
http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/042773/
Відповісти
Тільки росіяни надали 750 мільйонів доларів позику Україні в цьому році.
Відповісти
Кононович в точку та по суті.Круто!
Відповісти