Зрив євроінтеграції – ще один шанс на оновлення суспільства
Чимало моїх колег та друзів просто матюкають Януковича і ПР та звинувачують їх у зриві євроінтеграції (і цілком заслужено). Водночас вони у піднесеному стані починають говорити про нову революцію, про майдан без політиків, і т.д.
Я дещо по іншому це бачу. Не будьмо мрійниками і давайте подивимось на цю ситуацію уважніше.
1. Янукович-зрадник!
Так. Але суспільство саме дало можливість Януковичу самостійно вирішувати долю євроінтеграційних перспектив. Адже до вчора в Україні не було жодної масової громадської акції на підтримку курсу на Європу, не було суттєвого тиску на владу від людей.
2. Треба міняти владу!
Треба. Однак повалити сьогоднішню владу без підготовки майже неможливо. Навіть помаранчевий майдан, який рівно 9 років тому змінив хід виборів, а згодом й історії, все ж таки певним чином готувався. В його реальність в 2004 році мало хто вірив, але готувались. Зараз й цього нема.
3. Майдан повинен бути без політиків, активна громадськість, яка сама все вирішить!
Було б добре. Та чи згуртована ця громадськість? Чи ми, громадські діячі, журналісти, активісти якимось чином згуртовані, чи маємо якісь спільні плани? Власне активна громадськість й могла підготувати план Б на випадок зриву підписання угоди з ЄС. Адже про стиль політики регіоналів (пацан слово дав, пацан - забрав) відомо давно. Натомість цю роботу залишили для опозиційних політиків.
Що робити? На мою думку слід зробити висновки із уроків, які нашому суспільству вчергове надала влада. Ось як я б це бачив:
1. Євромайдан як нова форма вияву громадської позиції має бути. І всі свідомі громадяни, які розділяють європейські цінності, повинні там бути. Владі треба доступно пояснити, що вона вчинила всупереч волі більшості українців, і це їй не пробачать. Також слід зрозуміти, що саме може бути метою євромайдану. Як на мене, це не може бути «зміна влади», тут за мету слід ставити «національне єднання».
2. Всі активні громадські діячі, журналісти, незациклені партійці та просто небайдужі громадяни повинні використати цей момент для національного гуртування. Це може бути якийсь форум порятунку країни чи ще щось, але якась координаційна структура потрібна, без цього ніяк. Та це не може бути чергова платформа для політиків, вони в ній можуть брати участь та не «керувати парадом». Саме цей координаційний майданчик буде напрацьовувати ідеї та координувати їх реалізацію. Соціальні мережі добрі для мобілізації на акцію, але вони не допоможуть рухатись далі.
А от що саме має бути кінцевою метою роботи цього форуму я поки не знаю.
Чи дострокові президентські вибори (бажано, але малореально), чи «громадський праймеріз» для опозиційних кандидатів (коли не три богатирі, а один узгоджений кандидат ще до виборів), чи формування громадянської політичної сили (такі вже є, але вони поки маловідомі), чи можливо створення громадських комітетів (структур які б контролювали державних чиновників та відстоювали порушені права пересічних українців)... Все це потрібно, тож за що братися в першу чергу треба вирішити спільно.
Спитаєте – а при чім тут євроінтеграція? А при тім, що зрив євроінтеграційних процесів – це черговий виклик для українського суспільства. Будьмо відверті, суть не в «євроінтеграції», а в очікуваннях її результатів, в прагненні людей жити краще. Тож більшість українців, які за євроінтеграцію, сприйняли цей крок влади як обмеження їхнього права «жити краще». Бо «покращення» українців не влаштовує.
Крім того, людей знову, як в 2004 році, обманули, вкрали те, що вони вважали своїм. Однак і тоді, і тепер люди заявили про свою позицію лише відчувши втрату. І якщо 9 років тому вдалося швидко виправити ситуацію, то зараз треба приділити цьому більше зусиль і часу.
Та з другої сторони – це ще один шанс. Це можливість змінитися, в першу чергу для громадянського суспільства. І якщо ми використаємо цю нагоду правильно, то влада (хто б не був при владі) більше не посміє обманювати свій народ.
Ps. Мій блогозапис - спроба відмовитись від рожевих окулярів і оцінити події на тверезу голову. Цей текст не є завершеним планом дій. Це швидше спроба показати напрямок в якому слід думати і працювати. Буду вдячний і за ваші думки з цього приводу.
Pps. Я піду на євромайдан і буду робити все що можу, щоб він був масовішим
Написано для ВолиньМедіа
![Зрив євроінтеграції – ще один шанс на оновлення суспільства]( "Зрив євроінтеграції – ще один шанс на оновлення суспільства")
фото з ТЕКСТИ.org.ua
Я дещо по іншому це бачу. Не будьмо мрійниками і давайте подивимось на цю ситуацію уважніше.
1. Янукович-зрадник!
Так. Але суспільство саме дало можливість Януковичу самостійно вирішувати долю євроінтеграційних перспектив. Адже до вчора в Україні не було жодної масової громадської акції на підтримку курсу на Європу, не було суттєвого тиску на владу від людей.
2. Треба міняти владу!
Треба. Однак повалити сьогоднішню владу без підготовки майже неможливо. Навіть помаранчевий майдан, який рівно 9 років тому змінив хід виборів, а згодом й історії, все ж таки певним чином готувався. В його реальність в 2004 році мало хто вірив, але готувались. Зараз й цього нема.
3. Майдан повинен бути без політиків, активна громадськість, яка сама все вирішить!
Було б добре. Та чи згуртована ця громадськість? Чи ми, громадські діячі, журналісти, активісти якимось чином згуртовані, чи маємо якісь спільні плани? Власне активна громадськість й могла підготувати план Б на випадок зриву підписання угоди з ЄС. Адже про стиль політики регіоналів (пацан слово дав, пацан - забрав) відомо давно. Натомість цю роботу залишили для опозиційних політиків.
Що робити? На мою думку слід зробити висновки із уроків, які нашому суспільству вчергове надала влада. Ось як я б це бачив:
1. Євромайдан як нова форма вияву громадської позиції має бути. І всі свідомі громадяни, які розділяють європейські цінності, повинні там бути. Владі треба доступно пояснити, що вона вчинила всупереч волі більшості українців, і це їй не пробачать. Також слід зрозуміти, що саме може бути метою євромайдану. Як на мене, це не може бути «зміна влади», тут за мету слід ставити «національне єднання».
2. Всі активні громадські діячі, журналісти, незациклені партійці та просто небайдужі громадяни повинні використати цей момент для національного гуртування. Це може бути якийсь форум порятунку країни чи ще щось, але якась координаційна структура потрібна, без цього ніяк. Та це не може бути чергова платформа для політиків, вони в ній можуть брати участь та не «керувати парадом». Саме цей координаційний майданчик буде напрацьовувати ідеї та координувати їх реалізацію. Соціальні мережі добрі для мобілізації на акцію, але вони не допоможуть рухатись далі.
А от що саме має бути кінцевою метою роботи цього форуму я поки не знаю.
Чи дострокові президентські вибори (бажано, але малореально), чи «громадський праймеріз» для опозиційних кандидатів (коли не три богатирі, а один узгоджений кандидат ще до виборів), чи формування громадянської політичної сили (такі вже є, але вони поки маловідомі), чи можливо створення громадських комітетів (структур які б контролювали державних чиновників та відстоювали порушені права пересічних українців)... Все це потрібно, тож за що братися в першу чергу треба вирішити спільно.
Спитаєте – а при чім тут євроінтеграція? А при тім, що зрив євроінтеграційних процесів – це черговий виклик для українського суспільства. Будьмо відверті, суть не в «євроінтеграції», а в очікуваннях її результатів, в прагненні людей жити краще. Тож більшість українців, які за євроінтеграцію, сприйняли цей крок влади як обмеження їхнього права «жити краще». Бо «покращення» українців не влаштовує.
Крім того, людей знову, як в 2004 році, обманули, вкрали те, що вони вважали своїм. Однак і тоді, і тепер люди заявили про свою позицію лише відчувши втрату. І якщо 9 років тому вдалося швидко виправити ситуацію, то зараз треба приділити цьому більше зусиль і часу.
Та з другої сторони – це ще один шанс. Це можливість змінитися, в першу чергу для громадянського суспільства. І якщо ми використаємо цю нагоду правильно, то влада (хто б не був при владі) більше не посміє обманювати свій народ.
Ps. Мій блогозапис - спроба відмовитись від рожевих окулярів і оцінити події на тверезу голову. Цей текст не є завершеним планом дій. Це швидше спроба показати напрямок в якому слід думати і працювати. Буду вдячний і за ваші думки з цього приводу.
Pps. Я піду на євромайдан і буду робити все що можу, щоб він був масовішим
Написано для ВолиньМедіа
фото з ТЕКСТИ.org.ua
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 2
Популярне
|
24 квітня на Волині: гортаючи календар
Сьогодні, 00:00
|
0 |
|
Верховна Рада підтримала спрощення торгівлі вживаними авто
23 квітень, 23:19
|
0 |
|
У Луцьку запрацювала «Великодня майстерня». ВІДЕО
23 квітень, 22:38
|
0 |
|
Воїни волинської бригади показали, як прокладають нові дороги на фронті. ВІДЕО
23 квітень, 21:57
|
0 |
|
Республіканці затягують розгляд допомоги Україні у Сенаті США
23 квітень, 21:16
|
0 |
Але висновок - правильний, треба йти і відстоювати своє право на верховенство права, на справедливий суд, на знищення корупції, тобто на нормальні європейські умови життя...
В Європі і США теж була корупція, зловживання владою, рабство і т.д., але суспільство відвоювало своє право на нормальне життя і нам не треба дикого капіталізму, про який у Європі уже забули, а у нас олігархічні групи намагаються це нав"язати. І це у них на даний момент виходить добре! Тому і треба йти на майдан, щоб відвоювати своє право на європейські стандарти, а не стандарти Росії, де людей за людей ще з Чингіза не вважали...
Це так, якщо коротенько..