Приколи нашого містечка

Уночі читала новини з київського Майдану. Там було страшно. Море людей. Усі били всіх. Менти - депутатів. Виборці - тих і тих, про всяк випадок. Коротше, розгул демократії. Повна опа.

Уранці (дощ, вітер, понеділокденьважкийсамізнаєте) посунулась на наш майдан - у Нововолинську. О, думаю, поки каву пила - спізнилася на революцію. Пробігаю стометрівку на бульварі підтюпцем. Хух!
А тут - іще більша опа.

Ні тобі народу, ні беркутів, ні навіть дільничного завалящого. Самі голубки...

Як наче не махали тут учора півдня прапорами, не грозились піти в Європу, не питаючи Януковича. Як наче сьогодні вночі нічого не сталось у нашій країні. Сидить Тарас, сам-один. Злий, як дідько. А вітер такий - ледь із постаменту не зносить.

Ну, й оце ми з ним утяли. З вітром. З Тарасом. І ще з одним козаком...

Отаке!