Перед важливим геополітичним кроком треба зважити всі «за» і «проти»

Особисто я є беззаперечним прихильником вступу України до європейської спільноти. Це має бути не просто підписання Угоди про асоціацію, а діалог на рівних. Альтернативи для держави немає. Однак, хотів би зупинитися на кількох моментах: якою ціною і коли це має статися?

Громадянська позиція та активність волинян, які на майданах демонструють свою підтримку євроінтеграційного вибору нашої держави, безумовно, стане додатковим стимулом для динамічнішого та результативнішого діалогу України з Євросоюзом.

Щоправда, зазвичай на мітингах перемагають емоції, революційна ейфорія та солодкі обіцянки опозиційних лідерів. На жаль, мало хто зважає на економічну складову доленосного кроку українців у нинішній ситуації. Ніхто не сперечається, що майбутнє України тільки в Європі, але останні оприлюдненні факти засвідчують серйозні економічні втрати.

Також каталізатором відкладення підписання договору про Асоціацію став лист МВФ з неприйнятними вимогами для України. Хто поспішить, той людей насмішить. А представники ЄС нам дали чітко зрозуміти, що Угода з Україною може бути підписана навесні 2014 року.

У засобах масової інформації позитивний вплив цього рішення на економіку України значно переоцінюють. Після зняття митних зборів для українських товарів потенціал росту експорту може становити в 2014 році до 1 млрд євро. Імпорт товарів і послуг при цьому збільшиться на 0,8 млрд євро. Варто також враховувати стагнацію європейських ринків.

Позитивний ефект для українських підприємств буде реалізований, в основному, не за рахунок збільшення об’ємів експорту, а завдяки можливості інвестувати в модернізацію та виходити на ринки третіх країн. Як результат, негативне сальдо торгового балансу тиснутиме на золотовалютні резерви.

Мається на увазі, що плюси від асоціації з лихвою перекриваються втратами, які Росія може завдати Україні через застосування обмежувальних заходів щодо імпорту. В січні-серпні 2013 року це призвело до скорочення товарообігу нашої держави з РФ на 23%. А скільки ж Україна втратить від згортання торгової діяльності з країнами Митного союзу? Якщо Росія не зніме митні обмеження, то за 2014 рік експорт українських товарів знизиться до 8 млрд доларів.

Удвічі зменшиться експорт сільськогосподарської продукції, харчової промисловості – на 40%... Тобто, ВВП України знизиться на 1%.

Варто звернути увагу й на газове питання. Всім відомо, що Росія для країн Митного союзу продає «блакитне паливо» за схемою: вартість добування + транспортування. Україна ж переплачує величезні суми. Якби НАК «Нафтогаз України» розраховувався за газ цінами 2009 року (180 дол. за тис. м куб.), то за 10 місяців 2013 року держава зекономила би понад 2 млрд дол. США.

А ще, відштовхуючи Митний союз, Україна відмовляється від масштабних проектів в авіабудуванні, ракето-космічній галузі, атомній електриці, суднобудуванні. За рік ці спільні проекти могли би дати ріст ВВП на 0,5% за цінами 2011 року.

Європа, натомість, може запропонувати покрити витрати на адаптацію до норм і стандартів ЄС. Для цього нам потрібно не менше 160 млрд євро. Держави, що вступали в ЄС із 2004 по 2010 роки отримували немалі «підйомні». Польща отримала 83 млрд євро, а її держборг був реконструйований в 52 млрд євро. Чехія – 8, Словаччина – 6,4, Угорщина – 51млрд.

Україні ж ЄС пропонує лише 600 млн євро, а це вдесятеро менше від втрат в торгівлі з РФ тільки за 9 місяців.
Не варто забувати й той факт, що Україна поки залишиться для Європи лише сировинним придатком. 15 млрд євро українського експорту в Європу становлять переважно товари з низькою доданою вартістю, а імпорт з ЄС - 24 млрд євро.

І це товари з високою доданою вартістю. Не менш жорсткі квоти щодо України практикує і ЄС. Наша держава вирощує щорічно 50 млн тонн пшениці, а ЄС дозволяє продати лише 1 млн тонн. На курятину квота становить 20 тис. тонн, але взамін Україна повинна купувати 10 тис. тонн курячого м'яса з Європи. Зазначу, що вітчизняний виробник в рік вирощує 1 млн тонн. І лише 5% українських сирів мають шанс потрапити на європейський ринок.

Та й, власне, сама асоціація не є манною небесною. Асоційоване членство вже мають Туніс, Єгипет, Албанія. Перш за все, в пріоритеті повинні бути економічні інтереси держави, а не політичні байки. Україна на перше місце ставить стабільність зовнішніх ринків. Вибираючи політичну стратегію для держави, варто пам'ятати тенденції світових ринків. Скажімо, нинішнього року ВВП Єврозони знизився на 0,4%. Падає експорт товарів з України на ринки Азії. Перш ніж зробити важливий геополітичний крок, потрібно зважити всі «за» і «проти».