Ні, дякую! або Чому я не політик

Останні дня часто чую питання від знайомих: навіщо тобі це? Коментатори повідомлень в інтернеті більш категоричні і відверті: пишуть, що Пащенко на Євромайдані такий активний, бо хоче у політику вертатися, на вибори йти, депутатом бути (дослівно: «використовує студентів щоб «розкрутити» свою персону»).

З цього приводу, як кажуть в Одесі, «имею пару слов».

Перше: я не політик.

Можливо, ще хтось і пам’ятає, що я колись був політиком. Але сьогодні точно перестав ним бути. Наївся того ще у 2010-му, на місцевих виборах. Сьогодні вдячний Богу, що тоді склалося саме так. І список «Батьківщини» до міськради «застряг» на прохідному восьмому місці (я був на 11-му).

Тому що публічна політика – це одне. А її непублічна сторона – це інтриги, суперечки, недовіра і лицемірство. Без того там ніяк. Саме тому я туди не хочу.

Тому запевняю усіх, кому це цікаво: я політиком не буду. І не для цього я останні дні провів на Євромайдані.

Друге: я переживаю за майбутнє своїх дітей.

Як би пафосно це не звучало. Великою мірою моє рішення стати одним з організаторів Євромайдану у Луцьку було спонтанним. Його причини я усвідомив уже будучи у вирі подій.

Почалося усе з питання самому собі: а що я тут роблю? Відповідь була, вибачте, банальною: відстоюю майбутнє. Ні, я не ідеаліст, не оптиміст в рожевих окулярах. Я не вірю, що наступного дня після підписання Угоди у Вільнюсі ми б прокинулися в іншій країні. Усе це «ге» навколо нікуди б не зникло.

Але для людей важливе усвідомлення власної спроможності на щось впливати. І ще: для людей важливе усвідомлення того, з ким буде наша країна в майбутньому. Що не буде сама по собі – факт.

І тут я відчув у собі сили не просто бути одним із тисяч – а стати трохи кориснішим для усіх. Тоді я взяв до рук мегафон… А далі ви знаєте ;-)

(прошу не думати, що я вважаю свою роль у подіях на Євромайдані особливою – зовсім ні. Все-одно хтось би забезпечував ту ділянку роботи, яку, так сталося, забезпечував я…)

І третє: я вірю, що Євромайданом усе не закінчиться.

Але про це – трохи згодом ;-)