Знущання над Волинською землею триває

Волинська земля в новітній історії (з 1939 р.) зазнала подвійного нищення: від більшовиків – коли відібрали землю у власників, а пізніше від необільшовиків (царюють і по нині) – коли розвалили те, що створили взамін приватній власності на змелю.

За весь час історії на Волині та в Україні загалом була повага до землі – як засобу до існування людини. Більшовики за кілька десятиліть знищили віру у справедливість і власність землі, знищили традиційну спеціалізацію сільгоспвиробника, вирощуючи неконкурентноспроможну планову продукцію. А сучасні необільшовики довели селян до ненависті до землі і тепер вона переважно виснажена, зневажена, спалена і потребує для відродження особливої уваги.

Останні два десятиліття, засвідчили повну безпорадність влади у земельному питанні через некомпетентність, бездарність та небажання щось ініціювати, очікування команди згори, що поєдналося із рабською тишею майже повністю деградованого постсовкового суспільства.

На зміну законам і моралі прийшов «Містер Долар», який і вирішує все.

Як результат цього маємо спустошені поля, які заростають бур’янами, самосівами дерев та чагарників, випалені тисячі гектарів полів, боліт, вигорілі ділянки чагарників і лісів, стихійні смітники «прикрашають» насадження дерев і чагарників вздовж залізниць і автошляхів, схили та узбережжя річок та озер.

Це при тому, що маємо цілу армію контролюючих державних органів та органів над ними. Цікаво, а для чого ці контролюючі органи існують взагалі? Невже для того, щоби брати хабарі та надавати консультації з обходження законів та сприяння у виділенні земельних ділянок під забаганки духовних злидарів з мільйонними статками?

Вся «мишина возня» з питань турботи про Землю – більшовицькі методи управлінської роботи державних установ, організацій та підприємств (планерки, що тривають по 3-4 години, публічні зневажання окремих керівників на них, пошуки «відьом», вихваляння себе через підконтрольні засоби масової інформації і задолизів тощо) та гра у «Турботу про селян», аж ніяк не сприяє ні відродженню села, ні поваги до землі.

Наша земля, за раціонального її використання могла б давати щедрі врожаї та бути гордістю селян. Але, сучасні горе-новоукраїнці (вгодовані мов кабани, які майже розучилися ходити – лише їздять на авто, пихаті та ненависні до всього, що виходить не з їх уст) її теж зневажають, скуповують за безцінь у обманутих селян, незважаючи на мораторій на продаж землі.

Вони хочуть рівнятися на зарубіжних латифундистів, але брак елементарної порядності, виховання та культури при придбанні землі та зневажливе ставлення до людей (за гроші можна все, купити навіть людське відношення і порушення законів), будівництво у недозволених місцях тощо спотворює їх людське обличчя, вони більш скидаються на найгірших та найнахабніших хижаків-істот в історії земних цивілізацій.

Як приклад, на Волині триває забудова лісових масивів біля с.Городилець Турійського району, с.Оконськ, південного узбережжя оз.Тростне біля с.Карасин Маневицького району, є приватні забудови у окремих лісових масивах Ківецівського та Володимир-Волинського районі; прибережних захисних смуг вздовж р.Стир у с.Боратин, які є особливо цінними землями, але переведені у землі населених пунктів, прибережних смуг озер тощо.

На фото: початок наступу на узбережжя р.Стир біля с.Боратин


На фото: забуда біля урвищ р.Стир с.Боратин

Для чого існує земля?

Для того щоби її палити, засмічувати, розважатися на квадрациклах і вертольотах, вбиваючи усе живе зі зброї.

Але ж так не вчать!

А як вчать? І хто ці вчителі? Ті, хто нишком від сторонніх очей самі засмічують землю, скидаючи сміття з урвищ р.Стир, як наприклад у с.Боратин Луцького району? (Діти все-таки бачать і розповідають один одному).


На фото: так викидають сміття в урвище р.Стир біля с.Боратин

І як мають слухати вчительку діти, коли бачать, що у неї теорія із практикою не стикуються, тим більше що і їх самих споряджають батьки для викидання сміття у недозволених місцях?

Цікаво, хто в області додумався зрізувати вздовж доріг чагарники та сіянці дерев, шириною до 10 м, проріджувати лісові насадження, а потім спалювати їх рештки? Чи не це сприяло цьогорічним масовим випалам земель?


На фото: браконьєрські рубки і підпали залишків

Фактично це суперечить заходам із формуванням національної екологічної мережі, щорічно про яку звітуються «владці».

Можливо саме такі «заходи» і розсмішать гостей з-за кордону, які будуть пересуватися через територію нашої області на Євро-2012.

Невже із суцільними палами у пів-області пхатимемося у Європу? Мабуть пеньки деревець і чагарників вздовж кривих автошляхів та сміття, що аж виблискує між ними сприятимуть наближенню нас до Європи?

Ні, навпаки, складається враження, що «морально збанкрутілі владці» хотіли щоби європейці назавжди відсахнулися від України, бо вигляд «окультурених пейзажів», здійснених за командою, є зовсім не естетичними.

Українська влада ще мабуть до кінця не усвідомила, що іноземці відвідають не лише місця проведення Євро-2012 і не лише відремонтовані центральні автошляхи, а здійснять масу фото та відеосюжетів про «перлини», в тому числі і аналогічні описаним вище» і які, безперечно будуть предметом подальших дискусій у їхніх засобах масової інформації, що матиме серйозні наслідки для майбутньої євроінтеграції України.

Загалом усе зазначене вище свідчить про відсутність влади і школи на території області. Власне формально вони ніби і є, але у пересічних громадян вже давно склалося враження, що основне завдання для них - уберегти свої стільці у кабінетах, зберегтися від можливих революційних вітрів та правильно прозвітуватися перед вищим начальством за свою роботу (бездіяльність).

І накінець, щасливими «новоукраїнці», як і інші ненависники землі є лише про людське око, бо земля кривдників не прощає, відбувається такий собі закономірний кругообіг у відносинах «людина – природа»: «добро за добро» і «зло за зло».

Тим більше, що із землею пов’язаний кінець життя кожної людини – після смерті її зазвичай хоронять у землі. Але, як закономірно, кривдники часто не доживають до старості, серйозні проблеми зі здоров’ям мають вони і члени їхніх родин.

Михайло Химин,
незалежний експерт-еколог



22 квітня - День Землі. Вікіпедія пише, що перша «одноразова» акція цього дня пройшла 1970 року в США. Її успіх окрилив організаторів, і з того часу святкування стало регулярним. Відомий американський політик і активіст сенатор Гайлорд Нельсон створив групу зі студентів під керівництвом Денніса Хайеса (студента Гарварду). Оскільки це був час активних студентських рухів, ініціатива привернула до себе багато уваги.

Попри те, що сенатор і його «штаб» не мали ні часу, ні ресурсів для організації справді масових заходів, вони відбувалися (як, наприклад, 20-мільйонна демонстрація і приєднання до проекту сотень шкіл). Як казав Г.Нельсон, «День Землі організовував себе сам».