вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Лучанин розповів, як реставрує авто 1930-х років. ФОТО

Лучанин розповів, як реставрує авто 1930-х років. ФОТО
Майже два роки, безліч сил та ресурсів пішло на те, аби подарувати раритетному довоєнному автомобілю друге життя. Коли його привезли до Луцька, то замість кришки багажника стояли дверцята від холодильника. Тепер же авто отримало сучасну «начинку», проте зберегло свій неповторний стиль та дизайн 30-их років ХХ століття.

Напевно, кожен бачив на вулицях Луцька раритетні автомобілі, милувався та захоплювалися ними. А от, чи задумувалися ви про їхню вартість, в якому стані власники їх отримали, та скільки часу та душі в них вклали? Інформаційне агентство Волинські Новини вирішило дізнатися, як раритетні авто проходять шлях від гидкого каченяти до прекрасного лебедя, та скільки часу потрібно, щоб автомобіль набув того вигляду, яким його хоче бачити власник.

Тож, ми поспілкувалися з луцьким автореставратором Олександром Іовхімчуком, на рахунку якого декілька десятків відреставрованих автомобілів. Окрім того, Олександр Борисович і сам є власником двох раритетних авто – Hudson Custom Eight 14K 1937 року та Buick Roadmaster 1939 року.



Одна з останніх робіт майстра - німецький Wanderer W23 1939 року, про який ми і вирішили з ним поговорити.

До 1905 року компанія Wanderer спеціалізувалася на виробництві велосипедів та мотоциклів, втім саме у той рік Wanderer розпочав роботу над своїм першим автомобілем. Через 27 років компанія увійшла в єдиний концерн Auto Union, куди, окрім неї, входили DKW, Audi та Horch.



Серійне виробництво легкових автомобілів зупинилося в 1940 році, коли завод перейшов на виробництво гірокомпасів до підводних човнів, шифрувальних і друкарських машин та велосипедів, проте у виробництві залишилася модель W23, яку випускали до 1942 року.

Можливо, ви знаєте щось про історію цього Wanderer, як він сюди потрапив?

Скажу чесно, що нічого не знаю, оскільки автомобіль не мій, я його не купував. До мене звернувся власник авто, відомий діяч цирку Олег Юрійович Главацький, аби я відреставрував Wanderer, що я і зробив. Після завершення робіт ми зробили тест-драйв автомобіля і почали його відвантажувати. Олег Юрійович хотів їхати на Житомирщину своїм ходом, але я його відмовив, бо їхати далеко, а дороги погані.

Олександр Іовхімчук разом з власником авто
Олександр Іовхімчук разом з власником авто


Скільки часу працювали над автомобілем і в якому стані він до вас потрапив?

Машина була «на колесах», але двигун, підвіска, задній міст там були від «Волги», ззаду були «приліплені» славнозвісні дверцята від холодильника і навіть ручка також від нього, тому усе це «добро» довелося викинути. Після нелегких і довгих пошуків я віднайшов оригінальний задній капот – у цьому мені допоміг мій колега з Києва Сергій Печугін, за що йому щиро дякую. Загалом реставрація автомобіля проходила більше, ніж півтора роки.

У чому найбільше виникали труднощі, можливо, пошук деталей чи спеціалістів?

Труднощів вистачало, але найбільша проблема – зловживання алкоголем з боку майстрів. Важко працювати з людьми, які попали в полон до «зеленого змія», з цього й випливає, що роботи не можуть бути виконані в обумовлений ними термін. Шпаклювання і фарбування замість 2-3 місяців вилилось в 9, до того ж, в останні 3 дні реставрації в допомогу я привіз знайому бригаду з 4 людей, бо довелося б чекати ще місяць. Єдиний плюс, що автомобіль добре «вивели» шпаклівкою, тому негатив від спілкування дещо «стерся». Про зварювальників навіть говорити не хочу. Так авто виглядало на етапі підготовки до фарбування (показує, - ВН).

Зовнішній вигляд автомобіля оригінальний, але «крила», припустимо, стали ширші. Що ще змінювали у зовнішньому вигляді?

У зовнішньому вигляді автомобіля більше нічого не змінювали. Єдине що зробили – поставили більш функціональні блискучі ручки, які виглядають «під ретро». Також позаду поставили оригінальну кришку багажника із «запаскою». Окрім того, хромували деякі деталі, але останнім часом я відмовляюсь від цього, адже, як показує практика, хром, – дуже дорогий і його роблять неякісно.



Мої колеги їдуть його робити в Чехію, Словаччину, Польщу – щодо грошей, то це виходить так само, але в цих країнах хромують набагато якісніше, ніж в Україні. Якість – це велика проблема. Я, наприклад, замовив з США набір «кликів» на Buick, але половина з них вже заржавіли і їх вже потрібно переробляти. Ось тобі й Америка…

А щодо технічної складової: мотор, підвіска, коробка передач?

Я все поставив від BMW 3 серії, тому машина вийшла доволі жвава – мотор об’ємом 1,6 літри. Довелось трішки помучитися з підвіскою, адже там вийшов симбіоз компонентів від BMW та Mercedes.



А щодо ваших автомобілів – плануєте щось робити, чи поки вам вистачає двох?

Поки що мені вистачає двох машин, оскільки все це «витягує» дуже багато коштів. Можливо, я б продав один з автомобілів, але поки немає клієнта, який запропонував би адекватну суму.

Така ситуація не лише в мене, а й у багатьох інших моїх колег. В ідеалі, хотілося б зробити електрокар з цього автомобіля (Buick, – ВН). Один знайомий з Володимира-Волинського розповідав, що в нього є такий Buick, як у мене. Казав, що «прижене» мені Tesla, аби я зробив з них електрокар. Проект дуже цікавий і недешевий. Також цікаво було б зробити «лінійку» електроавтомобілів з кузовами у стилі ретро. Я чув, що такий проект реалізовується з англійськими таксі «кебами».

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...
Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.