вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Волинянин влаштував вдома екзотичну птахоферму. ФОТО

Волинянин влаштував вдома екзотичну птахоферму. ФОТО
Ківерчанин Микола Музичук має цілу колекцію рідкісних порід пернатих.

Серед його домашнього птаства тільки голубів різних порід — два десятки. Окрім цього, ще є фазани, індійські павичі, мускусні качки, кури пухові та китайські кохінхіни. Очільник Ківерцівського центру зайнятості Микола Музичук опікується не лише безробітними волинянами, але й незвичайними птахами. Ми побували в нього в гостях і на власні очі побачили, як живеться екзотам на Волині, - йдеться в публікації на сайті газети «Волинь–нова».

Чоловік зустрічає журналістів у дворі й розпочинає екскурсію своїм «пташиним царством»:

– Вирощую індиків англійської породи. Така птиця добре росте, може набрати до 30 кілограмів, – розповідає господар. – Також тримаю мускусних качок. Вони дуже невибагливі, достатньо зілля кинути чи трави. Їм не треба ніякої водойми, а найголовніше, що не кричать, навіть коли голодні.

За його словами, у світі є чимало порід курей. Він уже також мав різних. Зараз зимують у нього кури пухові, білі, як м’ячики, та китайські кохінхіни. Планує розвести німецьку породу домінант. Мають привезти пару цих домашніх птахів. Така курка дуже плодовита й несе 270 яєць на рік.

Далі прямуємо до клітки з голубами, і господар показує нам таку рідкісну породу, як якобінець. За його словами, якось возив їх на виставку у Львів, то до нього потім у Ківерці приїхали люди, котрі зацікавилися ними, й умовили продати. У сусідньому вольєрі живуть поштові спортивні голуби.

У птахівників найбільша проблема – кваліфікована ветеринарна допомога. Немає фахівців. У Ківерцях знають, як лікувати свиней, корів та коней. У Луцьку спеціалісти займаються котами й собаками, а птахами нема кому.

– Вони мають неймовірну пам’ять та добру орієнтацію в просторі. Я їх випускав у Львові, а через кілька годин вони повернулися додому, – розповідає Микола Євгенійович. – Спробував і на більшу відстань. З Києва відправив 8 голубів, то в Ківерці прилетіло троє. У дорозі різне буває. До мене також прибився один птах. У того голуба на одній лапці кільце з Франції, а на другій – з Румунії.

У наступному вольєрі поселилися фазани, причому всі різні: мисливські, срібні та золоті. А зверху красуються голуби, які називаються англійські дутиші.



Хазяїн говорить, що любов до них у нього ще з дитинства, передалася від діда та батька. Тепер свої практичні знання пан Микола має кому передати. Перший помічник на птахофермі – восьмирічний онук Денис, який живе неподалік, але кожного дня приходить допомагати дідусеві.

– Такі голуби називаються кучеряві, вони надзвичайно рідкісні, – продовжує Микола Євгенійович нашу екскурсію й показує біло–коричневих красенів. – Мені парочку навіть з АТО привіз й подарував наш воїн–ківерчанин. Розповідав, що знайшов їх на руїнах. Так птахи з Донбасу стали «волинянами».

Далі — вольєр, у якому красуються індійські павичі. Щоправда, розкішного хвоста ми не змогли побачити, бо самець на осінь пір’я втрачає, а з весни починає рости нове. Й так кожного року.

Уже на закінчення пізнавальної екскурсії господар демонструє ще один цікавий екземпляр:

– У мене в котельні живе білий павич. Таких немає навіть у зоопарку. Від оцих моїх яскравих індійських птахів народився альбінос. Я читав в інтернеті, що це буває вкрай рідко. Не знаю, що з нього буде, але росте.

Якихось особливих секретів в утриманні екзотичних пернатих у пана Миколи немає. Треба зо дві години, щоби погодувати все «пташине царство», яке за день з’їдає відро зерна, окрім цього, ще додає кукурудзу та овес. Але головне – асортимент, наголошує він. Тому щойно весною з’являються перша кропива та молочай, вони їх залюбки їдять. Свіжа зелень для птахів – найкращі вітаміни. І обов’язково має бути в раціоні домашній сир, адже це природний кальцій. Тоді молодняк виросте міцним та здоровим.

– Коли став їздити на виставки, і познайомився з такими самими ентузіастами, як і я. Хочу акцентувати увагу, що у птахівників найбільша проблема – кваліфікована ветеринарна допомога. Немає фахівців. У Ківерцях знають, як лікувати свиней, корів та коней. У Луцьку спеціалісти займаються котами й собаками, а птахами нема кому. Скільки в мене пропало фазанів та інших рідкісних порід. Вісім років тому в Тернополі зустрівся з волинянином, професійним ветеринаром Ігорем Сосовським із Рожища. З тих пір стали спілкуватися. Коли якась біда з моїми птицями, то звертаюся до нього.

Микола Музичук уже давно виношує ідею створити асоціацію птахівників Волині. Йому навіть пропонують її очолити. Але він не береться, бо з ранку й до вечора на роботі – на державній службі. А потрібна людина, яка б мала вільний час та бажання.

– У Тернополі, Рівному та Львові є такі громадські організації, вони проводять виставки та ярмарки, ми до них їздимо щось купити чи обміняти, поділитися досвідом, – бідкається пан Микола. – А волинські ентузіасти зустрічаються у першу неділю кожного місяця в Ковелі, бо це географічний центр області. Але то стихійне зібрання. Тому через ЗМІ хочу звернутися до колег–птахівників із пропозицією створити власну організацію. Чому б не об’єднати наші зусилля?

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...
Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.