вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

«Зробив багато, а говорив про це мало». Про що мовчить Віктор Шумський

«Зробив багато, а говорив про це мало». Про що мовчить Віктор Шумський
Сьогодні, 12 лютого, Віктор Шумський відзначає ювілей. Знаменитому волинському господарю виповнилося 55 років. В нашій області його знають перш за все як керівника успішного підприємства «Рать», тому напередодні свята журналісти Інформаційного агентства ВолиньPost побували на малій Батьківщині іменниника, аби дізнатися, як господарює і чим живе сьогоднішній ювіляр.

************

За 17 кілометрів від Луцька серед полів розкинулося мальовниче село Ратнів. Звернувши із дороги Луцьк – Львів та проїхавши кілька кілометрів вглиб дорогою перше, що вражає своїми масштабами – cільськогосподарське підприємство «Рать», дітище відомого волинського аграрія Віктора Шумського. Поля, сади та великі скирти, вкрившись ковдрою снігу, чекають весни.

Віктора Шумського у Ратневі знають всі – від великого до малого. Все життя працює на рідній землі, створив успішне господарство, де нині влаштовані чимало місцевих. Попри можливість переїхати у велике місто він досі живе у хаті, де виріс, та не збирається полишати малу Батьківщину.

На просторах Ратнева чи не найперше дивують однакові двоповерхові цегляні будиночки. Їх почали зводити у середині 60-их. Тоді Ратнів став експериментально-показовим – старі будинки знесли та збудували нове житло, куди переселили селян та приїжджих.



Нині родина Віктора Шумського живе у будинку, де він виріс - охайний невеликий дім розташувався майже навпроти сільради та позирає яскравими стінами з-за паркану із гарними кованими мальвами.



У Ратневі запросто можна зустріти зграйку веселих жінок, які простують на роботу, голосно розмовляючи – то місцеві доярки йдуть на роботу на ферму. Тут, на відміну від багатьох інших сіл, молодь не «втікає» до міста: чимало хлопців та дівчат повертаються додому працювати на «Раті». За турботу про людей в односельчан до Віктора Шумського особлива повага – старші люди не називають його інакше, як сином, а працівники щиро зізнаються: він їм як батько, бо добре дбає, завжди порадить та допоможе.

«Пригадую випадок, коли після ліквідації колгоспу прийшла до Віктора Анатолійовича старша жінка, з родини, яка вирішила самостійно працювати на своїй земельній ділянці і просить «Сину мій, випиши буряків, бо немає чим кормити худобу». Він тоді усміхнувся і каже: «Як же матері буряків не виписати?». Такий він - завжди допоможе…», - починає нашу розмову голова Ратнівської сільради Галина Яковець. Вона знає Віктора Шумського із самого дитинства, адже обоє народились та виросли в Ратневі.

«Виробництво в Шумського сучасне, з новітніми технологіями, закордонною технікою. То, може, і стільки людей не треба. Але Віктор Анатолійович старається нікого не звільняти, а залишити людину на роботі. Для цього постійно щось придумає: млин збудує, будівельну бригаду сформує, новий корівник побудує, ковбасний цех відкриє, сад посадить, і багато іншого», - продовжує вона.

Галина Яковець
Галина Яковець



СИН ТРУДІВНИКІВ, ЯКОМУ ДОВІРЯЄ ГРОМАДА

Відомий волинській аграрій народився у родині сільських трудівників - батько Анатолій Іванович працював водієм, мама Галина Григорівна спочатку у колгоспі, згодом – у школі. Тож син ще змалку мав тягу до сільської праці: то допомагає на фермі, то їздить на машині разом з батьком, то вже цікавиться роботою трактористів і комбайнерів.

Відслужив в армії, а повернувшись додому знову працював на землі - був бригадиром, потім заступником голови колгоспу. У 1992 році громада довірила Шумському керувати сільрадою і на цій посаді він працював до 2000 року.

«Віктор Анатолійович заслужив великий авторитет у людей. То були важкі часи, але за його керівництва було багато зроблено: газифіковано село Ратнів, збудовано церкву, відкрито ФАП і магазин у селі Вікторяни, придбано машину швидкої допомоги. На той час цілодобово працювали три водії і швидка багато разів виручала людей. Якби не та машина, то деякі випадки могли б геть погано завершитися», - пригадує Яковець.

Сільського голову Віктора Шумського відрізняла особлива ініціативність – саме він був ідейним натхненником створення Музею села Ратнів, який діє і по нині. Тут зібрані знахідки давніх часів з території села, зразки знарядь народних ремесел, предмети часів Першої і Другої світових воєн, старовинні фото і багато іншого. А ще з його легкої руки росте у Ратневі і Вікторянах сосновий ліс, який посадили у той час.

Музей села Ратнів
Музей села Ратнів


Згодом Шумський створив у селі народний фольклорний гурт «Світлиця», який відновив і взяв у свій репертуар пісні народного товариства «Просвіта», яке діяло у Ратневі ще у довоєнні роки. У колективі співає мама Віктора Шумського Галина Григорівна.




СЕЛЯНИ МАЙЖЕ ОДНОГОЛОСНО ДОВІРИЛИ ЙОМУ СВОЮ ЗЕМЛЮ

Після завершення 90-х років колгосп у селі розпався, а люди отримали у власність земельні паї. У селі не довго думали над тим, як вчиняти із землею – майже всі люди довірили свої землі мудрому господарю. Тож 23 лютого 2000 року Віктор Анатолійович Шумський став директором СГПП «Рать», яке згодом переросло в одне з найпотужніших на Волині аграрних підприємств.

Завдяки невтомній праці вдалося погасити борги колишнього колгоспу та все налагодилося – земля почала давати високі врожаї, а підприємство - отримувати прибутки. У «Раті» працює чимало місцевих мешканців, а згодом сюди почали приїжджати люди з інших сіл, наймаютися на роботу на ферму, тракторну бригаду та оселятися в гуртожитку.

У яблуневому саду в «Раті»
У яблуневому саду в «Раті»


«Громада вдячна Віктору Анатолійовичу за те, що відремонтована і газифікована церква, за величний Духовно-просвітницький центр, який став окрасою села і притулком для дітей-сиріт, за оновлений стадіон, за реставровану площу в центрі села і збудований фонтан, за постійну підтримку бюджетних установ. Задоволені наші жителі і тим, що у «Раті» є сучасні єврокорівники, млин, пасіка, яблуневий сад, городня бригада, м’ясопереробний цех. Тому, що це нові робочі місця та екологічно чисті продукти для вихованців дитячого садка. Ми гордимося тим, що держава гідно оцінила роботу і професіоналізм керівника «Раті» і тепер він є кавалером трьох орденів «За заслуги», - пригадує Галина Яковець.

Фонтан в селі Ратнів
Фонтан в селі Ратнів


ЯК ДОЯРКИ ЇЗДИЛИ В ЄГИПЕТ НА ВІДПОЧИНОК

Керівник підприємства «Рать» впровадив дуже цікаву та неординарну традицію – дарувати гарні подарунки «відмінникам» виробництва. Під час підведення щорічних підсумків Віктор Шумський взявся за обов’язок відзначати найкращих так, аби їм це запам’яталося. Дарували телевізори, пральні машини, а ще - поїздки на «теплі» курорти посеред зими. Люди пригадують, що спершу, коли працівникам вручали путівки, вони були просто в шоці: як це? Ніхто ж про таке й не чув, а тут – ось вам путівка. Та повернувшись взимку із сонячних країн, сумнівів більше не виникало.

Також кожного року найкращим працівникам дарували автомобілі. Керівник підприємства зберігав інтригу, хто ж стане щасливими власникам автомобіля - все завдяки тому, що Віктор Анатолійович оцінює людину за працею. Машини зазвичай отримують доярки, газозварювальники чи трактористи, а одного разу автівку подарували завідувачці ФАПу, аби жінці легше було потрапляти на виклики у віддалені куточки села. А ще у 2 доярки, які працюють у господарстві, мають ордени Княгині Ольги. Також звання Заслужений працівник сільського господарства може похвалитися механізатор «Раті».

Однією із щасливих власниць машини стала доярка Зоя Романюк.

Зоя Романюк
Зоя Романюк


Ми зустріли Зою Климівну, коли вона саме поспішала на роботу на ферму. 5 років тому вона отримала у подарунок автомобіль Lanos.

«То такий був шок, що я навіть нічого не могла сказати. Мене викликали, давай ключі вручати перед Новим роком. Я йду, у мене руки трусяться, сльози котяться. Я вже йду назад і навіть не знаю, чи сказала тоді «дякую». Потім мені вже розказали, що мене запитували, хто ж буде їздити машиною, а я й слова не могла мовити. А Віктор Анатолійович каже: «Ви її не питайте, вона зараз нічого не чує», - сміється жінка. Зоя Климівна вже 17 років працює дояркою на СППГ «Рать» - каже, працюється добре, інакше б чого триматися?

«В нас директор, знаєте, дбає про людей. Він нікому не відмовляє, і порадить і підкаже, і допоможе. Він в нас як батько», - усміхається доярка. Керувати машиною вона так і не навчилася, але функції водія залюбки виконує зять.


УНІКАЛЬНА ЦЕРКВА

Окрема історія у Ратневі – про церкву. З 1943 року селяни не мали свого храму, тому на молитву ходили у село Баїв. Але згодом, 1991 року в селі почали будувати свою церкву. Звести її вдалося досить швидко, однак відтоді там кілька разів проводили реконструкцію. Як зізнаються самі селяни, церква змінилася до невпізнання та набула зовсім іншого вигляду. Отець Онуфрій, який став настоятелем Величного Храму Святої Параскеви розповідає, що швидко облаштувати церкву та утримувати її в доброму стані вдалося завдяки спільним зусиллям та бажанні громади, а також активній підтримці з боку СГПП «Рать».

Церква в селі Ратнів
Церква в селі Ратнів


«Віктор Анатолійович не любить, коли його якось по-особливому згадують. Він більше робить акцент на людях зі свого колективу, та й люди з села завжди активно брали і далі беруть участь у житті храму» - каже священнослужитель.

Згодом біля церкви виріс і духовно-просвітницький центр, який у селі називають просто - монастирем. Настоятель храму розповідає, що нині тут живе його мама, три монахині, а також четверо дітей складної долі. Діток виховують тут вже понад 7 років – вони навчаються у школах та допомагають пекти проскурки і не тільки.

«Буває й дітки допомагають пекти, це корисно - вчитися чогось у житті. Їм це цікаво і нам цікаво разом з ними», - каже отець Онуфрій. Відтак, храм і монастир стали осередком духовного життя села. При духовно–просвітницькому центрі планують відкрити й недільну школу.

Духовно-просвітницький центр у селі Ратнів
Духовно-просвітницький центр у селі Ратнів


«Треба донести до людей необхідність молитви», - наголошує отець Онуфрій. Адже, духовність – це питання не одного дня чи кількох занять, а цільний, неперервний процес та комплексне проповідування Божого слова.

До слова, нині у храмі тривають роботи – завершують шліфування стін вівтаря для розпису. А також встановлюють та оздоблюють унікальну копію іконостасу, оригінал якого був встановлений у Софії Константинопольській до Османського періоду, куди Володимир Великий виряджав свою делегацію напередодні хрещення Русі.


У ГІРКІЙ ПОЛОНЦІ ЛИШЕ ХВАЛЯТЬ

Почути вдячне слово про Віктора Шумського не складно й за межами його рідного села. «Рать» орендує земельні паї в селян із Коршева, Лаврева, Гіркої Полонки та низки інших сіл.

Очільниця Гіркополонківської сільради Ніна Симонович каже, що за прикладами далеко ходити не треба – той же сніг, який замів село. Віктор Шумський, не чекаючи на звернення чи прохання, одразу ж після снігопаду прислав до села техніку - в неділю зранку багато вулиць вже були очищені від снігу.

 Ніна Симонович
Ніна Симонович


«Про цю людину можна говорити тільки добре. Простий в спілкуванні, доступний кожному, чуйна і добра людна. Не тільки я, а й не помилюся, якщо скажу, що більшість жителів моєї громади підтримає мої слова, бо я не один раз стаю очевидцем, коли люди звертаються до нього, і я не чула, щоб він колись відмовив… Мені дуже приємно співпрацювати із такою людиною», - каже Ніна Симонович.

Господар «Раті» не раз подавав руку допомоги і долучався до проектів із благоустрою села – виділив кошти на співфінансування вкладання бруківки перед сільрадою, долучився до ремонту вулиці Зарічної, яка перебувала у вкрай складному стані. Відгукується Віктор Шумський й на особисту біду, тому в селі про нього говорять, як про мецената – зробив багато, а говорив про це мало.

«Заходьте, заходьте»,- припрошує нас завідувачка дитячого садочка «Калинка» у селі Гірка Полонка Ніна Чумак. Світлий садочок зустрічає нас яскравими стінами, м’якими іграшками та великими вікнами.

«Ось, до речі, ці гарні гардини маємо завдяки Віктору Анатолійовичу», - ловить мій погляд жінка. Ніна Чумак вже 25 років працює у цьому дитячому садку, 20 з який його очолює. Про Віктора Шумського вона говорить із вдячністю.

«Він нам багато допомагав і далі допомагає по можливості. Колись, коли ми ще мали відкривати третю групу він допомагав нам із ремонтами, купив для діток подарунки - приліжкові килимки, профінансував частину ремонту», - пригадала завідувачка садочка. А ще завдяки Шумському кожного року дітей зустрічає справжній Дід Мороз, на костюм для якого у садочка не було коштів. Коли про це дізнався Віктор Шумський, одразу ж купив «форму» для новорічного гостя.

Ніна Чумак
Ніна Чумак


«Розкажу ще про щось інше. Я мала на вихованні двох діток сиріт, була їхньою опікункою тривалий час. Він постійно, кілька разів на рік – до 1 вересня, Миколая, на Пасху та останній дзвоник, давав діткам, крім цукерок і іграшок, грошову допомогу. Знаєте, в такі часи, а то були 90-ті рокі, це була велика підтримка підтримка. Я йому скільки буду жити, стільки буду дякувати. І діти так само», - додає Ніна Чумак. Ніхто із її родини ніколи не працював у «Раті», але Шумський вважав своїм обов’язком на свято порадувати дітей.

Нині він продовжує цю традицію вітати школярів. Директор місцевої школи Василь Мацялка розповідає, знайомий із Віктором Шумський ще з часів, коли він був сільським головою Ратніва. Згодом, очоливши підприємство «Рать», Шумський неодноразово допомагав школі.

«Завжди дуже уважно ставиться до проблем школи, допомагає щороку до свят, і коли звертаємося, дітям-напівсиротам. Їм готують подарунки та солідну грошову допомогу. Батьки завжди із вдячністю озиваються», - пригадав директор школи. Ось навіть нещодавно в школі проводили ремонт, тож частину меблів закупили за кошти «Раті». Допомагають із утриманням шкільного автобуса – проводять огляд перед випуском на маршрут, у китичні моменти зверталися й за виділенням дизпалива, придбали холодильник для кабінету медсестри – добрих справ не злічити.

Школа в селі Гірка Полонка
Школа в селі Гірка Полонка


«Ніколи не відмовляв. От туристичне спорядження робив для спортзалу - у нас єдина школа в районі, яка має можливість для занять туризмом у приміщенні. Все обладнання – теж за кошти «Раті»… Я завжди тішуся успіхами, які є в підприємстві. Віктор Анатолійович - господарник, людина має дар і справді розуміється в сільськогосподарському виробництві. Утримувати таке масштабне підприємство на такому високому рівні- це талант керівника», - додає директор школи, поки веде до спортзалу, де саме займаються юні туристи.

У спортзалі школи в стіни вмонтовані чимало гаків, карабінів та іншого металевого обладнання, між якими закріплені канати і линви. Ці металеві «примочки» виготовили у кузні «Раті». Тож юні туристи мають змогу відточувати свою майстерність, аби згодом змагатися за найвищий рівень визнання на всекураїнських конкурсах. До слова, саме у цьому спортзалі проводять змагання школярі-туристи із Луцького району.

На святі в Гіркій Полонці
На святі в Гіркій Полонці



ТАЛАНТ БУТИ ПРОСТИМ

У Віктора Шумського двоє синів, які нині допомагають батькові - старший Юрій працює його заступником, а молодший Олександр - агрономом. Нині батько може без проблем покластися на хлопців, які навчились у нього відповідальності і працьовитості.

А ще сільська голова Ратнева Галина Яковець розповідає про особливе відношення Віктора до своєї мами Галини Григорівни, яка зараз і в церковному хорі співає і є активним учасником народного фольклорного гурту «Світлиця».

«Рідко зустрінеш синів, які з такою особливою любов’ю і повагою відносяться до матері», - додала вона.

У свої 55 років Віктор Шумський не стоїть на місці, постійно в русі. Як розповіла сільський голова - «Ніхто не знає, коли він відпочиває». Директора «Раті» можна і вночі побачити на фермі чи на кукурудзяному полі. У кабінеті він зазвичай буває тільки зранку, коли підписує документи. Інколи авто стоїть біля контори, а директор на мотоциклі вже обдивляється свої поля.

********

У цю публікацію ввійшла дещиця добрих справ, які зробив для селян Віктор Шумський. Насправді їх набагато більше. Щоб переконатися в цьому достатньо заїхати в села, на землях яких працює «Рать».

Насамкінець додамо: хотілося б, щоб всі українці були такими господарями як Віктор Шумський. Тоді й справи в нашій державі були б ліпші, і замість поглядати за кордон молодь залюбки б лишалася працювати вдома, на благо рідної землі.

ТЕКСТ - Василина БОРУЦЬКА

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...
Коментарі 2
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
А про Коршiв чому мовчите? Це ж теж "Рать". Там теж ферми. Там теж працiвники iнтервю дати можуть.
Відповісти
Гарний репортаж!
Відповісти