вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Як у давнину волиняни кликали своїх найрідніших

Як у давнину волиняни кликали своїх найрідніших
Волинь відома своїми відкритими і доброзичливими людьми. Цікаво, як наші предки зверталися один до одного чотири сотні років тому?

Як зверталися до найрідніших, колег та діток дізналися Хроніки Любарта.

У волинських родинах форми звертань були гарними й промовистими: «милостивий мій родителю», «милостива мені матінко-добродійко», «наймилостивіший мій отче», «сердешний брате-благодійнику», «мій великомилостивий пане-куме», «любий мій пане-зятю», «наймиліша мені пані-дружино».

Забутим нині є милозвучне слово «облюбениця», застосовуване впродовж ХVІ–ХVІІ століть на означення коханої дівчини, бажаної майбутньої дружини.

Стосовно середовища друзів, найбільш вживаними були звертання «приятель», «приятелька», «панове приятелі», «добродій», «товариш». Доволі поширеними були і популярні нині слова «колега» (у множині – «колего’ве») і «братчик». Останнє визначення стосувалося членів корпорацій – ремісничих цехів, релігійних братств.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...
Коментарі 1
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Украіна не Росія ,там мать ,перемать ,а тут великомилостивий куме і т.д.
Відповісти