Як луцькі студенти-історики стають справжніми археологами. ФОТО

Кожного літа студенти історики факультету історії, політології та національної безпеки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки їдуть на археологічну практику. Цьогоріч волинські спудеї брали участь в роботі Волинської рятівної археологічної експедиції на багатошаровому поселенні Хрінники Демидівського району Рівненської області.

Керівником Волинської рятівної археологічної експедиції був Олександр Степанович Милашевський, кандидат історичних наук, молодший науковий співробітник відділу археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень Інституту археології НАН України.

У вільний від розкопок час, нам вдалось поспілкуватись із Олександром Милашевським і розпитати про цьогорічні розкопки та археологічну практику.

- Пане Олександре, розкажіть, які цікаві знахідки траплялись під час розкопок?

- Під час багаторічних розкопок пам’ятки біля с. Хрінники було здійснено багато цікавих знахідок. Зокрема, важливим, а тому й цікавим є планомірне дослідження поселення вельбарської культури, носіями якої були племена готів в ІІ—V ст.. н.е. На даний момент, досліджено більше 50 жител готів, що дає змогу визначити домобудівні традиції, систему забудови та інші аспекти соціального життя племені готів на Волині.

Серед цікавих знахідок — жертовник-святилище, присвячений богу війни; в одному з готських жител було віднайдено алтар бога Серапіса, котрому поклонялись у східних провінціях Римської імперії; ще в одному житлі було зафіксовано глиняне прясло, на котрому зафіксовані як рунічні скандинавські знаки, так і грецька літера. Також, на цьому поселенні присутні унікальні об’єкти та артефакти доби енеоліту, доби бронзи, ранньозалізного часу та княжої доби.

- Що нового почерпнули для себе наші студенти під час розкопок? Що, на вашу думку, дає археологічна практика?

- Для студентів практика в польових умовах, це, перш за все, можливість розкрити себе та своїх колег по парті зовсім з іншого боку, ніж це відбувається в місті. Тут, в експедиції, при підйомах в чотири ранку, при дощі, відносно важкій роботі та постійно перебуваючи у колективі, люди (студенти) відкривають свої справжні якості. Тут стає видно, хто є ким. На мою думку, практика дає студентам одну дуже важливу річ — це згуртованість, розуміння того, що тільки працею всього колективу можна досягти поставленої мети (дістатись човном до розкопа, приготувати сніданок, посунути відвал і т.д.).

- Чи є якісь традиції під час практики, які передаються від покоління до покоління?

- Однією з традицій є посвята студентів-практикантів в археологи після закінчення терміну практики. Ця подія і святом, і випробовуванням водночас, своєрідною ініціацією, після котрої студент-історик може назвати себе археологом. Обов’язковою традицією нашої експедиції є також вечірнє багаття, де проговорюємо особливості робочого дня на розкопі, потім співаємо пісень.

- Якими рисами характеру повинен бути наділений історик-археолог?

- Наша праця є унікальною, з тієї точки зору, що вона водночас поєднує важку фізичну працю на розкопі та кропітку інтелектуальну роботу під час обробки матеріалу. Тому, для студента історика просто необхідно бути фізично витривалим та спортивним, стійким, зосередженим та уважним. І головне — мати добре почуття гумору. Без цього в нашій професії, при постійній роботі у колективі просто не обійтись.

- Чим можете похвалитись? Були цього сезону цікаві знахідки?

- Під час польового сезону 2018 року було досліджено одне готське житло, серед знахідок у котрому варто відмітити дві археологічно цілі посудини — миску та горщик. Такі речі, цілі посудини, є достатньо рідкісними для поселенських матеріалів. Також, з цього об’єкта походить ключ від циліндричного замка, котрим замикали двері. Це є першою подібною знахідкою на території вельбарської культури України. Серед об’єктів — то цього року вперше на вельбарському поселенні було досліджено об’єкт виробничого характеру, вірогідно по обробці шкіри (чинбарський об’єкт). Про це свідчить конічна форма ями, наявність у її заповненні золи та специфічний виробничий інструмент, знайдений неподалік.

***

Для того, щоб наші читачі відчули справжню атмосферу з археологічних розкопок на Волині, додаємо яскраві світлини, авторства одного із керівників археологічної практики від СНУ імені Лесі Українки, а саме, Івана Петровича Рудянина. Він кандидат історичних наук, старший викладача кафедри археології, давньої та середньовічної історії України, який так прокоментував цьогорічну практику: «Археологічна практика, є одним із найцікавіших спогадів за період навчання на факультеті. Її особливість та складність полягає у тому, що сама практика відбувається поза межами університету, безпосередньо на розкопі.

Цьогоріч на базі Волинської рятівної археологічної експедиції Інституту археології НАН України в с. Хрінники, Демидівського району Рівненської області). За період проходження практики наші студенти закріпили свої теоретичні знання, практичними навиками та стали справжніми археологами».

Більше фото в спільноті факультету історії, політології та національної безпеки СНУ імені Лесі Українки за посиланням.

Автор фото: Іван Рудянин

Спілкувалась Тетяна Яцечко-Блаженко

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!