вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Заняття для душі: як атовець з Волині вступив до козацького братства

Заняття для душі: як атовець з Волині вступив  до козацького братства
Напередодні Дня захисника України та Дня Українського козацтва, які в Україні відзначають 14 жовтня, журналісти поспілкувалися із уродженцем Маневич Олегом Приходьком, який має відношення до обох свят

Чоловік встиг побувати в зоні АТО та став козаком Козацького Стрілецького Братства, - пише газета Волинь-нова.

Після закінчення школи Олег здобув спеціальність тракториста-шофера в Маневицькому СПТУ-28, а в Ковельському машинобудівному технікумі – техніка-механіка. Потім сім років відпрацював в державній службі охорони в Маневичах та Ківерцях. Оселився на Рівненщині, в селі Новоукраїнка Млинівського району.

Участь в АТО

- 22 червня 2014 року під час другої хвилі мобілізації мене призвали до Збройних сил України, – розповідає Олег Приходько. Цю звістку сприйняв як годиться, бо не мав намірів ховатись по закутках, а став охоче на захист держави.

Спершу чоловік потрапив у 51-шу ОМБ в якості водія-санітара. Після навчань на Яворівському та Рівненському полігонах у серпні 2014-го разом із іншими вояками відправлений в зону АТО у Дачне Донецької області.

На бойових позиціях.


– Було нелегко, бо важко звикнути до обстрілів та смертей, – продовжує співрозмовник. – Доводилось вивозити і вбитих, і поранених з місць бойових сутичок та блокпостів.

У складі 51-ої бригади в АТО пробув біля півтора місяця. Там Олегові дороги перетиналися із шляхами теперішнього заступника громадської організації ветеранів АТО маневичанина Руслана Шпоти.

Після ротації та короткої відпустки Олега Приходька перевели служити у 24-ту бригаду оператором-навідником ПТУРа (протитанкова керована ракета). Знову військовий полігон, на цей раз Чугуївський, і з листопада 2014-го – вдруге зона АТО (Лисичанськ Луганської області).

– Наш підрозділ зайняв позиції «сєпарів» на скляному заводі міста. Так вийшло, що про нашу позицію вороги не знали, тому лише кілька разів сипнули на нас «градами», а от неподалік нас дислокувалась «вісімдесятка», то їм діставалось більше, – пригадує Олег.

Бійці три місяці провели в бліндажах. Щоправда, самотужки зробили лазню. Вдячні волонтерам за допомогу. Тричі приїздив до них настоятель маневицького Свято-Троїцького храму УПЦ КП о. Михайло.

– Повернувшись до мирного життя після демобілізації у травні 2015, пішов працювати у Львівську охоронну фірму. Та через півроку вже займався власною справою – виконував роботи з опалення та сантехніки.

Козацьке стрілецьке братство

У Луцьку Олег познайомився з отаманом братства Віктором Федисюком, а вже згодом у Берестечку – із братчиками. Там же рік тому його посвятили в козаки. До речі, за словами Олега, в козаки посвятити можуть будь-кого, а от стати членом братства складніше.

– Спочатку кандидат повинен проявляти громадську активність і лише через рік-півтора можна стати членом братства. Моя посвята відбулась лише у цьогорічний День Незалежності України.

Форму та амуніцію козаки купують за власний кошт, так само за особистий рахунок беруть участь у різноманітних дійствах. Братство не підтримує жодних політичних партій, тому і вподобане Олегом Приходьком.

Цьогоріч козаки відвідали Холодний Яр, побували в Жидичинському монастирі, щорічно виїжджають для святкування Дня українського козацтва в Берестечко. Штаб братства знаходиться в Луцькому національному технічному університеті, там проводять навчальні лекції зі студентами. Нещодавно козаки приїжджали на запрошення о. Михайла на відкриття новозбудованого храму Мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії в Маневичах.

– Ми радо відгукуємось на такі пропозиції і можемо зварити справжній козацький куліш, показати історичну козацьку зброю, продемонструвати, як стріляє гармата. Зброю також виготовляємо самі, – розповідає козак.


Заняття для душі

Олег розповів і про своє давнє захоплення: "Вже років п'ятнадцять як колекціоную вишиті картини, маю їх коло ста, стародавні речі домашнього вжитку. Виставляю і власноруч написані картини. Планую в майбутньому організувати якийсь невеличкий музей. Вже були декілька виставок – в Острозькій академії, в Луцькому політесі та Художній галереї, у Волинському краєзнавчому музеї. Охоче відгукнувся б на пропозицію організувати таку виставку і в рідних Маневичах".

Надихають на творчість Олега Приходька його дружина Валентина та дві доньки – Наталія та Тетяна. Часто навідується в Маневичі, де проживає мати і сестра із сім’єю. А ще Олег - завзятий господар. Має півтора гектара землі, трактор, займається вирощуванням грибів, садівництвом. Це допомагало йому адаптуватися до мирного життя, а тепер – впевнено почуватися на ногах.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...
Коментарі 1
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
головна риса так званого козляцтва - відсутність бажання працювати! І вони будівничі Неньки?
Відповісти