Лише дивом уник Іловайська, - спогади волинського атовця. ФОТО

Серед чималої когорти бійців, котрі стали на захист України у гібридній війні – житель села Світязь Валентин Хомич.

Про це пише Район. Шацьк.

Його доля схожа до тисячі історій бійців першої хвилі мобілізації. На той час мобілізовували чоловіків, котрі мали у своєму «послужному списку» строкову службу чи військовий квиток, який отримали після закінчення вищих навчальних закладів.

Як і сотні волинян, потрапив служити у 51 ОМБ (тепер – 14 ОМБ) у Володимир-Волинський. Там пробув два місяці, де вдалося відновити деякі військові навички ще зі строкової служби. У травні потрапив на навчання на Тучинський полігон Рівненської області, потім – на полігон в Широкий Лан Миколаївської області. А вже звідти у червні помаленьку почали просуватися до кордонів з Донецькою областю та зосередилися на Маріупольській трасі між селами Дачне та Альоновка.

«Вже потім, після подій у Волновасі, коли розстріляли блокпост з нашими хлопцями (там був поранений мій односельчанин Діма Шостак), почали розуміти, куди потрапили і що відбувається», - ділиться спогадами учасник АТО.

Уже на місці бійці побачили, що насправді відбувається у тоді ще так званій зоні АТО та відчули різницю між тим, що показували по телебаченню.

«Кожного дня були двохсоті та трьохсоті. Це тільки те, що було в нас. А ще ж були інші гарячі точки по всьому периметру лінії розмежування. Тобто насправді жертв війни є набагато більше», - ділився своїми здогадами Валентин Хомич.

Основним завданням підрозділу, де служив Валентин, був супровід «Градів» та іншої військової техніки, яка виїжджала на обстріли. Майже три місяці дислокувалися між селами Оленівка та Березне, контролювали трасу, щоб на Маріуполь не було прориву.

«І ми відправляли, і нам «присилали» посилки», - так згадує про той період Валентин. Також Валентин займався картографічною роботою при штабі, адже мав спеціальність «геодезія та картографія».



Лише через збіг обставин Валентинові вдалося уникнути Іловайського котла: в той день волинські волонтери мали приїхати з передачею з дому, а група, яка виїжджала в Іловайському напрямку, не мала часу чекати. Тож і поїхали без Валентина, котрий сам у командира просився у цю групу. Не повернулися з того страшного котла двоє бійців, один з яких - загинув, інший – вважається безвісти зниклим. Було чимало поранених.

Він розповідає, що харчів вистачало, а от форму доводилося купувати двічі, бронежилета купив брат - кадровий військовий з Одеси. Правда, після повернення з вогневих рубежів його довелось повернути братові, який сам після того двічі бував у зоні АТО.

Наприкінці листопада підрозділ, в якому перебував Валентин Хомич, повернувся із зони бойових дій. Тоді чоловік і розповів рідним, де був і що робив.

«Вдома казав, що служу на полігоні в Широкому Лані. Лише раз мало не «спалився», коли говорив з дружиною по телефону та почався обстріл. Сказав, що це наші тренуються на полігоні», - додає Валентин.

У квітні чоловіка демобілізували. Повернувшись додому, знову став на роботу у приватне підприємство «Шацькземсервіс». Разом із Дмитром Шостаком, Віталієм Бонком та Андрієм Федуном стали ініціаторами створення та засновниками громадської організації «Ветерани АТО Шацького району».

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!