Фотовиставка Оксани Цимбалюк

ВолиньPost презентує нову рубрику – «Фотовиставка».

Ідея проста: кожному, хто любить і вміє фотографувати, ми пропонуємо «виставити» свої найкращі роботи на ВолиньPost. Додавши до цього розповідь про себе і коментарі до фото.

До участі у «Фотовиставці» запрошуємо усіх, абсолютно не обмежуючись «статусністю» фотографа чи його професійним стажем. «Віртуальна галерея» ВолиньPost готова організувати виставку робіт кожного, хто у своєму доробку має якісні, цікаві, небанальні фото.

У дебюті рубрики – доробок луцького фотожурналіста, одного з авторів проекту «Обличчя Луцька» Оксани Цимбалюк. Далі – розповідь автора фото, її світлини, і її ж коментарі до них.

* * *

Привіт всім, хто це читає. Мене звати Оксана Цимбалюк. Всі свої 22 роки я живу і творю в Луцьку. За освітою – журналіст. Нині продовжую підпрацьовувати в цій сфері, але, окрім того, фотографую, вчуся грати на барабанах в луцькій рок-школі «Garage», подорожую і роблю все те, що мені до вподоби.

Моїм першим фотоапаратом була цифрова фотокамера Nikon гламурного рожевого кольору. Я фоткала все, що рухається. Незважаючи на простоту і невеликий функціонал камери саме на ньому вчилась робити хоч якісь знімки. На жаль, їх показати не можу :).

Понад рік тому я придбала собі дзеркальну фотокамеру Canon. Нині нею фотографую, використовуючи різну оптику. Дуже люблю робити знімки на радянський об’єктив Геліос -44-2. Фотографії виходять по-особливому атмосферні і теплі.

Я люблю показувати людям, наскільки вони красиві і унікальні – це відповідь на питання, чому я люблю фотографувати. Хоча, думаю, що це не останнє моє хобі…

Пройшло небагато часу як я зрозуміла, що люблю знімкувати виключно людей і найбільше – їхнє обличчя. Портрети – мій улюблений жанр. Нині я читаю багато літератури про те, як краще працювати в цьому жанрі. Але коли я подорожую, то об'єктом моїх фото стають будівлі, гори, цікава скульптура – загалом все, що зустрічається на шляху.

Те, що я фотографую виключно людей, мабуть, і підштовхнуло реалізувати в Луцьку проект «Обличчя Луцька».

Також, аби розвиватись і бачити себе зі сторони, я почала фотографувати в парі разом із колегою по цьому проекту Володимиром Хомичем. В кожного з нас свої вподобання і бачення, але коли один і той ж об’єкт бачать два об’єктиви, результат виходить набагато кращий.

Одна моя фото навіть «пішла в народ». Це фото з Тунелю кохання у Клевані (у «виставці» нижче вона – перша). На одному з моїх блогів за одну добу вона набрала понад півтори тисячі переглядів. Потому, на багатьох закордонних веб-сайтах, де згадувався Тунель кохання, можна було бачити саме цю фото.

Однак найдивніша ситуація трапилась із цим знімком кілька місяців тому. Одне з туристичних агентств Києва у соціальній мережі Вконтакте проводило конкурс на тематику подорожей. Якийсь хлопець надіслав моє фото на конкурс і видав його за своє. І майже виграв айпод. Організатори вчасно зв’язалися зі мною... Після цього я завжди маркую авторські фотографії.

Підсумовуюючи сказане вище, додам: я роблю те, що мені подобається і те, що я люблю. Того бажаю і вам :)



Фотозйомка луцького гурту "Ріплей" відбувалась в кінці листопада минулого року. В той холод і дощ музикантів зігрівав коньяк і хороший настрій.



Репортаж - ще один улюблений жанр, який потребує оперативності і уважності. Ти ніколи не можеш знати, який фото-персонаж тебе чекає на наступній вулиці...



Ще працюючи новинним репортером я відвідувала кожен матч ФК "Волинь", і, відповідно, фотографувала гру і футбольних фанів. Ловити цікаві моменти,пов'язані із вболівальниками, цікавіше, аніж шукати такі ж моменти на футбольному полі.



Як я й казала раніше, об'єктами моїх фото є люди. Але подорожуючи, фотографую архітектуру, пейзажі і решту цікавих для мене речей.

Напередодні 2013 року я їздила в Норвегію, в країну, де, як стверджують, найкращі умови для життя, чисте повітря, неймовірної краси природа... Там і насправді шалено красиві гори, засніжені ялинки, широкі сині річки між скелями, чисті тротуари і водії, які зупиняються, аби пропустити пішохода, за 10 метрів до нього.

На жаль, через постійну темряву і відсутність нормальних погодніх умов мені не вдалось сфотографувати всю красу тамтешньої місцевосці, але кілька хороших знімків зробити все таки вдалося.





Фотопроект "Обличчя Луцька" - перша реалізована мною ідея, яка пов'язана із фотомистецтвом. Коли мене запитують - "Для чого це тобі, бо ти ж не маєш з цього грошей?", - я не знаю, що відповісти. Тут певно все в крові, свідомості і стилі життя - я не можу нічого не робити.

Мені завжди хотілось показувати мешканцям Луцька, що наше місто - цікаве, що тут мешкають колоритні і неординарні люди, про яких варто розповідати всьому світу.

Є речі, які неможливо описати словами. Відтак, я не можу сказати чому ці портрети для мене найкращі.




Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!