вхід реєстрація

Останки, які ми розкопували, згортали бульдозером, ‒ лучанин про будівництво скверу в Луцьку

Останки, які ми розкопували, згортали бульдозером, ‒ лучанин про будівництво скверу в Луцьку
Мені досі сняться гнилі труни, ‒ говорить 62-річний Олександр Тітенко.

Він брав участь у будівництві скверу навпроти теперішньої гімназії №4 у центрі міста, ‒ пише Gazeta.ua.

«То було в кінці 1970-х. На старий цвинтар у центрі Луцька позвозили солдат, щоб могили з землею зрівняли. Хотіли там до 900-річчя города парк построїти», ‒ розповідає лучанин.

Олександр тричі розлучений. Живе сам в однокімнатній квартирі на околиці міста. Пересувається квартирою на інвалідному візку. Перестав ходити після аварії на мотоциклі. На кухні відчиняє трухляве вікно, димить у нього цигаркою.

На місці кладовища, яке допомагав розкопувати Олександр Тітенко, тепер сквер і 14-поверховий будинок. Алеєю прогулюються кілька мам із візочками.

«Тоді то звалась вулиця Леніна. Тут повсюду стояли хрести й високі памʼятники з ангелами. Огороджене кладбіще було великим парканом. Найстарішим похованням було по 70-90 років. Останнє захоронення датувалось кінцем 1950-х. Ховали дуже багатих людей. Знаходив могили старих євреїв, склепи кількох польських родин. Людські останки, які ми розкопували, інші мужики згортали бульдозером», ‒ додав він.

«Ми тоді молоді були, в партію вірили. Про Бога не знали, гріха не боялися. Могил зо 20 розкопали, де на надгробках не по-нашому писало. Знайшли зо 10 золотих колєц», ‒ продовжив чоловік.

«Рештки декого забирали родичі, везли захоронювати на інше кладбіще. Ми ще реготали, коли людські черепи й кістки з кладовища вивозили тачками. Родичі покойників нас кляли, коли ми труни обценьками відкривали. А деякі такі гнилі були, що просто ногою проламували кришку гроба й обкрадали покойника. Кістки стирчали через кожні 2 метри. В одному з гробів я стягнув зі скелета якогось діда цепочку в палець. Відніс у комісіонку. Через тиждень її продали. Я за виручені гроші місяць жив, ще й матері в село обігрівач купив. За півроку обігрівач замкнуло. Мати з тіткою згоріли. Тоді я поняв, що гріх зробив. Досі через то каюся», ‒ зазначив Олександр.

«У мене через ті кості жизнь не зложилася. Сам уже 15 років не ходю. Чотирьох дітей поховав за життя. У сина рак нашли, дочка з зятем в аварії розбилися. Ще одна дочка від туберкульозу вісім років лічилась. В прошлом маю на похорон їздив», ‒ зауважив Тітенко.
Теги: історія
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 5
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
аж мурашки по шкірі...
Відповісти
І після цього не вір в Бога....яка б релігія не була...Бог є і це ФАКТ!!!!!!
Відповісти
дійсно, аж моторошно...(
Відповісти
Бідний дядько, ще ж не старий... Цікаво, чи став він зараз християнином...
Пам"ятаю похмурі перекошені ворота того цвинтаря та шикарні пам"ятники за огорожею. Могили були й на схилі, здається.
Частину могил перенесли на кладовище по вулиці Рівненській.
Звичайно, якщо старі кладовища не зносити, то не буде де жити. Але ж не так швидко! Санітарна норма, здається, 50 років. А треба ж було зважати також на історичну та художню цінність поховань і пам"ятників. Комуністи ж хотіли витравити людську пам"ять про період "за Польщі" та, очевидно, й про те, що й у Луцьку не так давно були багатство і розкіш.
Відповісти
"Екскурсія луцькими могилами"
http://www.volynpost.com/articles/155-ekskursiia-luckymy-mogylamy
Люди,не кваптеся знищувати свою пам"ять!
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні новини
Останки, які ми розкопували, згортали бульдозером, ‒ лучанин про будівництво скверу в Луцьку
19 березня, 2013, 10:32