вхід реєстрація

Чи хвилює вас зменшення уроків християнської етики у луцьких школах? ПИТАННЯ ДНЯ

Чи хвилює вас зменшення уроків християнської етики у луцьких школах? ПИТАННЯ ДНЯ
Уроки християнської етики у школах, схоже, «йдуть під ніж». Через потребу економити кошти луцькі освітні заклади скорочують ці заняття.

Відтак частина лучан «забила на сполох». До прикладу, голова Волинської обласної громадської організації «Християнський рух за життя» Антоніна Євтодюк вважає це неприпустимим, адже такі уроки виховують у дітей правильні моральні орієнтири. «Тут не ставиться за мету клерикалізація чи оцерковлення дітей. Всього лиш - ознайомлення з засадами християнського вчення. Своєрідне духовне виховання», - каже Євтодюк.

Аби дізнатися, що ж думають про це інші, ВолиньPost запитав: «Чи хвилює вас зменшення уроків християнської етики у луцьких школах?»

Леонід Баглай, працює в силових структурах, 24 роки:
Якщо чесно, то мене це питання не турбувало, оскільки я не знав, що тих уроків стало менше. Цей предмет у шкільній програмі відносно молодий, за часів, коли я вчився у школі його ще не було.
Однак вважаю, що уроки християнської етики аж ніяк не зайві. За вікном такий час, що інколи тільки релігія може розкрити очі. Звичайно, велике значення відіграє, хто і яким чином викладає цей предмет.
Я б хотів би, аби моя дитина вчила християнську етику , тому як і сам всього не знаю. А вчити лише самому - це нав’язувати суб’єктивну думку.

Юрій Ричук, головний редактор інтернет-видання ВолиньPost, 32 роки:
Скоріше не хвилює. Моєму сину – на жаль чи на щастя – до школи ще далеко, тому може хтось і скаже, що я цим просто не надто переймаюся. Але я вважаю, що виховувати з людини свідомого і практикуючого християнина повинні батьки і священик, якому ці батьки довіряють, і до якого свою дитину приведуть. А уроки християнської етики – це так, «галочка на совісті» тих, хто ці уроки запроваджує.
Я не вірю, що священик, який перед цілим класом раз в тиждень розказуватиме про Бога, суттєво допоможе дитині. Знаю, що умовою таких уроків часто буває «не образити почуття атеїстів, які можуть бути в класі», уникати розмов про конфесії тощо. Нащо ж таке лукавство моїй дитині?
Тому це має бути морока батьків. Раз народили – мають нести відповідальність. Якщо самі християни – то й дитину у церкву в неділю братимуть, і молитися вчитимуть, і Біблію читатимуть… А школа хай робить те, чого краще за неї ніхто не зробить – вчить грамоти, дає знання, виховує «члена суспільства».

Руслан Тимощук, політолог, журналіст, 39 років:
Більше хвилює зменшення дотримання практичної етики в реальному житті: в школі і поза нею.
А щодо уроків християнської етики… Якщо до запровадження християнської етики в школах беруться люди з «фарисейським мисленням», то результат буде від'ємним, якщо люди «не форми, а змісту» - позитивним. Діти краще відчувають фальш і часто реагують на неї методом «навпаки».
Тобто проблему треба вирішувати, а не тільки нею перейматись. Хочуть батьки християнської етики - хай будуть готові і до її практики в реальному житті. Питання комплексне - і до батьків, і до педагогів, і до дітей. Якщо дорослі будуть готові до змін у власній свідомості - то можна запроваджувати і нову практику викладання. Якщо ж ні – то не варто піддавати загалом непогану ідею профанації.
З практики минулого: моє покоління в школі «напихали» «світлим майбутнім комунізмом», в який самі ж вчителі не вірили. Результат відомий. То чи потрібно повторювати знову цю ж практику?
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 2
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
А чому мовчать попи?
Відповісти
Я підтримую думку Юрія Ричука і Руслана Тимощука в тому аспекті, що предмет християнської етики в школі не на часі. На існування такої думки є багато аргументів, але їх немає потреби викладати в коментарях. Якщо щось відкидати, то треба й щось пропонувати, тому я зупинюсь на інших думках щодо цієї проблеми. В школах і університетах України різко скорочене викладання гуманітарних дисциплін. Вважаю, що лише гуманітарні знання здатні розвинути в людях такі важливі для демократії людські здібності і якості, як жаль, співчуття, культуру, толерантність і критичне мислення. Їх не розвинуть математики, менеджери, банкіри, економісти і інші категорії людей, які вважають себе прагматиками. Концепції університетів з часу їх заснування завжди були тісно пов’язані з поняттям «місії гуманітарних знань». Сьогодні ми бачимо, як вони втрачають свій статус з вини незавидного матеріального стану гуманітаріїв і політики державних мужів. Стоїть питання: як можна змінити цю концепцію, щоб повернути гуманітарним знанням їх колишній стан «науки розуміння»? Нам треба вчити дітей літератури, суспільних наук, а особливо - історії. Скажете – банально? Ні! Правдива історія робить людей відповідальними за долю своєї держави. Коли мені було стільки років, як нинішньому п’ятикласнику, мені розповідали в школі, що «прийшов Ленін і скинув царя». А коли я виріс, то взнав, що в лютому-березні 17-го року царя скинули фабриканти, банкіри, генерали, митрополити і інші «еліти». А в жовтні того ж року більшовики скинули їх. Тобто, відбулось повалення тих, хто скинув монарха. Історія, як стверджують історики, розвивається «по спіралі» і я веду до того, що наші діти чи внуки сьогодні вивчають історію «по Табачнику», що само собою дуже сумно і небезпечно. А нашій псевдоеліті, яка, крім усього, знищила гуманітарну освіту або перевернула її з ніг на голову, треба читати, як Біблію, «закони державного самовбивства», виведені Арнольдом Тойнбі в його праці «Дослідження історії». По цих законах, самовбивство здійснює правляча еліта і її лідери, які ревниво зайняті самозбереженням.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні новини
Чи хвилює вас зменшення уроків християнської етики у луцьких школах? ПИТАННЯ ДНЯ
24 січня, 2012, 10:35