вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Волинський боєць зустрів кохання всього життя у стоматологічному кріслі

Волинський боєць зустрів кохання всього життя у стоматологічному кріслі
У День святого Валентина волинський боєць поділився зворушливою історією.

Командир одного з механізованих підрозділів 14 окремої механізованої бригади лейтенант Микола Сенькевич розповів, як познайомився зі своєю коханою дружиною Надією, яка згодом подарувала йому двох красунь-донечок.

Про це повідомили у прес-службі волинської бригади.

"Де є кохання, там є життя…
Хто не знав кохання і війни, той не жив повноцінним життям, - писав колись О’Генрі.

І хтось би міг із ним посперечатися. Але тому, у кого за спиною не один рік – на фронті, і хто щоденно дякує долі за свою пару, за щастя кохати і бути коханим, - не випадає.

Зі свою Надією командир одного з механізованих підрозділів нашої народженої та загартованої в боях 14 окремої механізованої бригади лейтенант Микола Сенькевич познайомився влітку 2017, коли проходив реабілітацію, під час візиту до стоматолога", - йдеться у дописі.

- Перше, що тоді побачив, а Надя на той момент була в медичній масці, її очі, - пригадує Микола. – І все. Зрозумів – моя. Запросив її у той же вечір кататися на велосипедах, і на рибалку. Надя, звісно ж, на той момент не сприйняла запрошення всерйоз, і на велосипедах ніхто не катався. Та вже за кілька днів, під час мого чергового візиту до стоматолога, ми домовилися про зустріч, і тижні за два у нас відбулося перше побачення.

- З перших днів знайомства з Миколою почувала себе королевою, - розповідає Надія Сенькевич. – З кожною зустріччю знаходила в нас дедалі більше спільного, і зовсім скоро зрозуміла – рідний. Це те відчуття, якого щиро можу побажати кожній жінці, і той подарунок, за який я не втомлююся дякувати долі.

Із одруженням не зволікали – 1 березня Микола та Надія відзначатимуть першу річницю офіційного одруження, а 20 лютого їхнім дівчаткам, Даринці та Марійці, про яких тато може розповідати годинами, виповниться по піврочку.

- Від нашого з дружиною знайомства до того, коли оселилися разом і прийняли рішення про одруження, минуло близько пів-року, - пригадує лейтенант Сенькевич. - Хтось скаже – мало. Але в моєму випадку і в випадку, напевно, кожного з тих, хто воює на Донбасі, треба поспішати жити… Ту різницю у почуттях, світосприйнятті, коли ти вирушаєш на фронт сам по собі, і коли на тебе чекає та єдина, особлива, найдорожча людина, можуть зрозуміти тільки ті, хто воює. Щоправда, - зізнається Микола, - коли одружувалися з Надею, я тричі перепитував у неї, чи розуміє вона, за кого виходить заміж, що на неї чекає. Вона, не вагаючись, відповіла «так».

- Розуміла, що пов’язала свою долю з військовим, знала, що божеволітиму від хвилювання за нього і страшенно скучатиму, - ділиться Надія. – Але я буду з ним, незалежно від того, хто він, і пліч-о-пліч із коханим пройду обраний ним шлях, підтримуючи і з нетерпінням чекаючи кожного його дзвінка і приїзду.

"З вересня 2018 лейтенант Микола Сенькевич разом із побратимами виконував завдання за призначенням на хуторі Вільний, який був і залишається однією з найгарячіших точок на лінії розмежування на Луганщині. А до цього, в серпні, пішовши в заздалегідь заплановану відпустку, був присутнім під час народження своїх донечок-двійняток, і першим узяв їх на руки", - йдеться у дописі.

- Коли після народження доньок повернувся на фронт, почав по-іншому сприймати те, що відбувається - ситуації, складні і надскладні, бої, які тривали годинами і навіть, бувало, цілодобово. – пояснює Микола. - Знав, що зі мною мусить усе бути гаразд, я мушу повернутися живим, бо пообіцяв це моїм найдорожчим дівчатам. Думка про них була найкращим оберегом…

- Микола хотів донечку, і я хотіла доньку. Мрії збуваються – маємо дві дівчинки-краплинки. Знаєте, напевно, після народження доньок стали кохати одне одного ще більше, - додає Надія. - А дівчата, коли бачать татка, у них аж очі загораються, усміхаються, здається, навіть слухнянішими стають. І дуже не хочуть із ним розлучатися. А він щоразу, коли приїздить, дивується, як вони змінилися, як швидко ростуть…

- Чи святкуємо ми День закоханих? Кожен день, коли Микола приїжджає додому, для нас – день закоханих. Це, напевно, і зветься щастям… - дзвінким голосом щебече Надія. - Я щаслива жінка, і бажаю такою стати кожній із жінок!

- Чи даруємо подарунки одне одному на День Закоханих? Практично щоразу, коли їду додому, везу подарунок коханій дружині. – Зізнається Микола. – Кохання – це не один день, це цілий світ, ціле життя… Я дякую Всесвіту за Надю і за свою родину. Бажаю всім бути щасливими.

"Де є кохання, там є життя, наповнене тим глибоким неповторним змістом, з появою якого обов'язково з'являється майбутнє. Тож просто живіть, кохайте і мрійте!" - пишуть у дописі.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...

Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.