Розстріл Небесної Сотні: як живуть і про що думають відомі захисники Майдану

20 лютого Україна вшановує пам'ять Героїв Небесної Сотні – людей, котрі віддали свої життя п'ять років тому на Майдані. Саме 18-20 лютого 2014-го були вирішальними і найбільш трагічними днями, які змінили напрямок розвитку всієї країни.

Усі світові ЗМІ облетіли фотографії захисників Майдану. Серед них була зовсім юна Олеся Жуковська, медсестра, поранена кулею "Беркута". А також батько і син, Микола та Ігор Кузнєцови, чиї обличчя були буквально залиті кров'ю після побиття беркутівцями на Інститутській.

OBOZREVATEL зустрівся з героями знакових фото і попросив їх оцінити зміни в Україні та підвести підсумки Революції Гідності.

Олеся Жуковська – медик і волонтер Майдану – стала відомою після 20 лютого 2014 року. Куля снайпера влучила їй у шию. Фото, на якому один із майданівців веде під руку дівчину, котра спливала кров'ю, пам'ятають багато людей. Тоді її помилково навіть записали в список Небесної Сотні. Але Олеся вижила.

Вперше на Майдан вона приїхала як тільки там почалися зіткнення. Вона вже була медсестрою, і в першу чергу пішла в медпункт, щоб допомагати людям. Зараз дівчина вже закінчує медичний університет у Києві, збирається працювати лікарем.

"Я родом із Кременця Тернопільської області. Поки вчилася в університеті, трохи підробляла. Але незабаром мене чекають державні іспити, тому займаюся тільки навчанням", – каже Олеся.

Найгірше, що трапилося в Україні за п'ять років після Революції, це війна, вважає вона.

"Тоді ніхто навіть подумати про таке не міг. І моє велике бажання – щоб все це якнайшвидше закінчилося. І щоб Росія якомога швидше забрала свої війська з України", – зазначила дівчина.


Також Олеся вважає, що за ці п'ять років у країні почало формуватися справжнє громадянське суспільство: "Головне – в багатьох людях прокинувся патріотизм, на мою думку, люди стали більш свідомими".

Що стосується боротьби з корупцією, то Жуковська не може оцінити успіхи: "Мені важко оцінити такі речі як корупція. Я звичайна студентка. Судячи з нашого університету, мені здається, що корупції стало менше".

Олеся зазначає, що головні досягнення останніх років – це безвіз і Томос. "Що стосується європейського вибору, то зміни є. Той же безвіз. Пам'ятаю: раніше, щоб оформити візу, мені, студентці, доводилося витрачати багато часу й грошей, було дуже важко кудись виїхати. Зараз просто взяв паспорт і поїхав".

Нині із Західної України, звідки родом дівчина, найбільше людей відправляються на заробітки в Європу.

"Знаєте, завжди після кожної великої події в країні, будь-якого потрясіння, починається нова хвиля міграції. Так відбувається не тільки у нас і не тільки зараз. Так відбувалося й раніше в інших країнах. Ми в минулому році були в Америці й зустрічалися з нашою діаспорою, українцями, які там живуть. І вони розповідали, що у них було декілька хвиль міграції. І нічого страшного чи дивного, що люди зараз кудись виїжджають. Як тільки стане спокійніше, закінчиться війна, люди одразу почнуть повертатися", – впевнена Олеся.

На запитання – якби все повернути назад, якби знати, чим обернуться події на Майдані для країни, вийшла б вона знову на площу, вона відповіла так:

"Я б нічого не міняла в своєму житті. Це мій вибір, це вибір мого серця. Як людина, яку спочатку занесли в список Небесної Сотні, можу сказати, що ми виходили туди заради країни, нами рухали мрії – щоб життя стало кращим. Я не шкодую, що пішла туди, отже, так треба було", – підсумувала Олеся.

Микола Кузнєцов, завідуючий відділом Інституту кібернетики НАН України, член-кореспондент НАН України, професор. 18 лютого 2014 року на вулиці Інститутській Микола Юрійович разом із сином потрапили під роздачу "Беркута". Фото чоловіків, обличчя яких буквально були залиті кров'ю, облетіло всі ЗМІ. Тоді Микола Кузнєцов отримав травму, у нього була зламана лопатка.

Микола Юрійович продовжує брати активну участь в політичному житті країни. І далеко не все, що відбувається в Україні, його влаштовує.

"Проблеми нинішньої України не в Майдані, а в тих політиках, яким довірилися люди. Вибирали на емоціях, переважно по телевізійній картинці, вкотре повіривши порожнім обіцянкам, які, як тепер виявилося, ніхто і не збирався виконувати. Так свого часу обрали не Чорновола, а Кравчука. Піддалися агітації про перемогу в першому турі", – зазначив Кузнєцов.

За його словами, за загибель Героїв Майдану повинні понести політичну відповідальність всі ті політики й громадські діячі, котрі закликали в 2010 році в другому турі голосувати проти всіх або не йти на вибори.

"Саме вони привели до влади Януковича, саме про це попереджав моральний авторитет нації Мирослав Попович. Не можна не згадати українську письменницю Оксану Забужко, яка закликала тоді голосувати проти всіх, а тепер вона – велика патріотка. Через те, що багато хто не пішов голосувати, президентом став Янукович із трагічними наслідками для нас", – із сумом констатує Микола.

Він підкреслив: без сумніву, Майдан мав бути. Але ніхто не припускав тоді, що буде стільки загиблих. І, звісно, рідні загиблих зараз запитують: "А за що загинули їхні близькі?"

"Майдан духовно звільнив людей, підняв потужний волонтерський рух, об'єднав націю. З'явилося багато громадських організацій, які чинять тиск на владу і змушують рухатися в правильному напрямку. Те, що влада могла робити раніше, що їй сходило з рук, нинішнє суспільство вже терпіти не буде", – впевнений чоловік.

Кузнєцов зазначає, що, за його спостереженнями, вже на першому курсі студенти бачать себе в магістратурі за кордоном. А багато абітурієнтів одразу вступають у вузи інших країн.

"Лише мізерно мала частина з них повернеться в Україну. І справа не тільки в зарплатах. Головне – у керівництва країни немає стратегії розвитку України, люди перестали вірити в майбутнє держави. Але ж їдуть найталановитіші, молоді та працездатні. А причина всьому – всепоглинаюча корупція, жадоба легких грошей, зароблених у тому числі й на війні", – каже професор.

Він пояснив, що метою Революції не був безвізовий режим.

"Після такої кількості жертв Європа просто не могла не дати нам безвіз. Однак не він був метою Майдану, а зміна корумпованої влади та принципів, за якими має жити українське суспільство. Серед них і боротьба з корупцією, і новий політичний устрій держави. Але всього цього так і не було зроблено за п'ять років", – вважає Микола Кузнєцов.

І все ж чоловік ні про що не шкодує.

"Я давно живу за принципом – роби, що повинен і будь, що буде. Всього в житті не розрахуєш. Ми ж не хотіли тоді потрапити під "Беркут". Але я ні про що не шкодую, тому що інших варіантів у нас не було. Хочу підкреслити історичну важливість нинішніх виборів – або ми будемо голосувати проти всіх, не ходити на вибори, голосувати за гречку, і тоді нічого нарікати на дзеркало. Або ж ми візьмемо на себе відповідальність за розвиток країни, і тоді є надія, що третій Майдан не відбудеться", – підсумував Микола.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!