вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Де познайомилися, як освідчилися і що подарують: відомі волиняни розповіли про своїх жінок. ФОТО

Де познайомилися, як освідчилися і що подарують: відомі волиняни розповіли про своїх жінок. ФОТО
На календарі – 8 березня. Дискусії щодо святкування цього дня точаться вже не один рік. Хтось вважає Міжнародний жіночий день пережитком радянщини, дехто – днем прав, для декотрих – це день «для себе», комусь узагалі байдуже, аби вихідний був… Однак усі погодяться: зайва увага та щирі вітання ще ні для кого не були тагарем.

У Міжнародний жіночий день відомі волиняни привідкрили завісу таємничості та розповіли Інформаційному агентству ВолиньPost про те, як зустріли своїх коханих, що цінують у них передусім та чи називають їх «кицями» і «зайчиками».


Михайло Бучак, головний військовий капелан Волині

Михайло Бучак і його дружина Наталя
Михайло Бучак і його дружина Наталя


– Як ви познайомилися зі своєю дружиною і коли зробили пропозицію?

– У 90-му році я прийшов з армії. Моя мама була вчителькою, і я в формі завітав у школу. Виявляється, моя майбутня дружина вже там мене побачила. А учні підсміхалися, казали, що я – її майбутній чоловік. Минув рік. За весь цей час ми не бачилися. У мене був товариш, який мав підвезти мою майбутню дружину до потяга. Сталося так, що якраз у той день у селі (Стриївка на Тернопільщині) вимкнули світло, індійський фільм не показали. Я був з «підвішеним язиком» і товариш Вітя попросив мене піти до неї, його з нею познайомити. Вона жила на квартирі і там була дуже строга господарка. Нікого не пускала. Ми постукали у двері, це було вже пізно, після 21:00. Я сказав, що ми з профспілки колгоспу і перевіряємо, який стан проживання молодих спеціалістів-освітян. «Профспілка» зайшла. Ми довго спілкувалися, я домовився Віті про зустріч. Так склалося, що Вітя не зміг прийти на зустріч, тому попросив мене прийти. Так почалося наше знайомство.

Найцікавіше – на цій квартирі, будучи молодим вчителем, проживала моя мама. І на цій квартирі мій батько познайомився з моєю мамою. Минуло більше 20-ти років – історія повторилася. Моя тітка ще казала: «Не ходи туди, бо твій тато туди ходив і женився, і ти будеш ходити – женишся». Це була воля небес, так дав Бог.

Помпезних пропозицій не було. Мені здавалося, що вона одразу стала моєю дружиною.


– Чим вона вас підкорила?

– Вона була приємна. Це слово включає в себе дуже багато речей. Приємна – це та жінка, яку я приймаю. Її краса була не холодною.

– Назвіть три риси характеру вашої жінки, які ви обожнюєте.

– Наталя в мене дуже мудра. Дуже гарна і, хоч ми й однолітки, виглядає значно молодше. І вона приємна. А ще моя дружина – мій найбільший критик. І навіть у цьому питанні вона мудра: мені скаже все, що думає, але ніколи не буде говорити щось погане позаочі. Для священика, а особливо для військового капелана, це дуже важливо. Пригадую, як збирався на Майдан 18-го лютого…Приїхав додому і кажу: «Наталю, я їду на Майдан. У тебе є 40 хвилин, щоб мене зібрати». Усі ці 40 хвилин вона мовчки мене збирала. Потім я запитав, чому ж вона ні слова не сказала, а вона мовила, що це все одно нічого б не змінило. Така ж ситуація була і з поїздками на Схід… Вона не могла це спокійно сприймати, але, дякувати Богу, ми розуміємо одне одного.

– Як ласкаво називаєте свою дружину?

– Так, як вона підписана у мене в телефоні – моє сонечко.

– Чи допомогла ваша жінка стати вам тим, ким ви є зараз? Як?

– Однозначно! Інша б мене просто не витерпіла. Бог дає тобі ту людину, яка зможе витерпіти всі твої недоліки. Завдячуючи мудрості моєї дружини, її молитвам, її ставленню я є той, хто я є.

– Що подаруєте коханій на 8-ме березня?

– Безумовно, історичний факт встановлення цього свята я не сприймаю. Але це питання ще раз нагадало мені, що дружині треба створювати свято не лише на 8 березня чи на Жінок-мироносиць. Чесно кажучи, що цього дня я ніколи не вітав дружину з 8 березня. Ви мене змусили (сміється). Я її обов’язково привітаю з весною. Дасть Бог – буде сонячно. А подарую те, що вона забажає.

Щодо неділі Жінок-мироносиць, то це, перш за все, молитовне свято. Ми вітаємо нашу прекрасну половину у храмах. Це свято менш комерціалізоване, більш спокійне. Воно й добре, бо має бути щось, щоб відчути себе спокійно, щоб прийти у храм, помолитися, обійняти. Можливо, це значно більше допомагає нашим дружинам, аніж те, що ми десь бігаємо і шукаємо подарунки. Чоловіки, даруйте своїм дружинам любов! Я кажу Наталі приємні речі вже 50 років. Часто ми думаємо, що це не так важливо. Наприклад, зготувала дружина борщ. Зготувала та й зготувала. Але чому б не сказати, що цей борщ неймовірно смачний? На таких дрібничках базується щастя. Без цих дрібниць щастя не буде. Не треба зірочку з неба діставати, а робити елементарні приємні речі.

Я люблю свою дружину. Часто я запитую у своїх друзів, знайомих, молоді, яка збирається одружуватися про те, чи готові вони віддати життя за свою половинку. Мало хто тих, хто вступає у шлюб, можуть дати відповідь. Мовляв, ви таке запитаєте, ми про це не думали. Дасть Бог, я готовий віддати життя за свою дружину. Вона цього варта. Можливо, це буде ціна за всі ті прикрощі, які я завдав їй.


Олександр Вовченко, керівник патрульної поліції Волинської області

Олександр Вовченко з дружиною Іриною
Олександр Вовченко з дружиною Іриною


– Як ви познайомилися зі своєю дружиною і коли зробили пропозицію?

Познайомились у Білій Церкві, коли я прийшов влаштовуватись на роботу в один із закладів міста, де Ірина працювала директором. Ми довго затримувались на роботі, згодом почав підвозити її додому, виникла симпатія. Я бачив, що подобався Ірині, але вона не проявляла особливо почуттів. Врешті, за кілька місяців я зробив їй пропозицію, розмістивши біля будинку біл-борд з її фотографією і рукою, яка тримає обручку. Вона вийшла на вулицю, надворі її чекав я і мої товариші, які дарували букети квітів.

– Чим вона вас підкорила?

– Вона красива, розумна та мудра жінка. Дуже ніжна, але разом з тим впевнена в собі, яка добре знає свою справу. Є такі моменти, коли ти бачиш людину і відчуваєш, що це – твоя людина, з якою буде комфортно і добре за будь-яких обставин. Цим і підкорила – своєю внутрішньою красою, яка повністю відповідає і її чарівній зовнішності.

– Назвіть три риси характеру вашої жінки, які ви обожнюєте.

Мудрість, впевненість, безкінечні моральні сили для підтримки сімейного комфорту.



– Як ласкаво називаєте свою дружину?

– Нехай це залишиться лише між нами.

– Що подаруєте коханій на 8-ме березня?

– Головний подарунок до 6 річниці одруження я вже подарував, цю дату ми відзначали 1 березня. Тому 8 березня, думаю, подарую квіти і якусь приємну дрібничку.

– Як дружина вплинула на ваше становлення і те, ким Ви є зараз?

Серйозно вплинула. Саме вона підтримала мене, коли я пішов у патрульну поліцію, підтримувала на всіх етапах відбору. Підтримувала, коли я працював у Києві, Харкові, Луцьку, і впевнений, що буде надалі підтримувати. Згодом разом з сином переїхали сюди. І я безмежно їй вдячний за терпіння, розуміння, любов, жіночу мудрість. Це дуже важливо, коли твоя жінка розуміє, підтримує, все відчуває і знає, і терпить. Тому стараюсь кожну вільну хвилину проводити зі своєю сім’єю.

Петро Савчук, ректор Луцького національного технічного університету
Петро і Людмила Савчуки
Петро і Людмила Савчуки

– Як Ви познайомилися зі своєю дружиною і коли зробили пропозицію?

– Познайомився 22 лютого 1995 року у Тернополі в тролейбусі №3 під час навчання. Як запропонував вийти за мене? Через рік після знайомства я приїхав до неї в Рожище. Там зробив пропозицію і ми занесли заяву.

– Чим вона вас підкорила?

– Красою, щирість та інтелектом.

– Назвіть три риси характеру вашої жінки, які ви обожнюєте.

– Вірність, доброту, материнську любов.

– Як ласкаво називаєте свою дружину?

– Людмилка.

– Чи допомогла ваша жінка стати вам тим, ким ви є зараз? Як?

– Так, постійно допомагала. Переважно моральною підтримкою та увагою. А ще порадами, коли я просив.

– Що подаруєте коханій на 8-ме березня?

– Переважно дарую дружині квіти, а також додаткову увагу в цей день.


Юрій Хазіпов, шеф-кухар
Юрій Хазіпов із дружиною Оленою
Юрій Хазіпов із дружиною Оленою

– Як ви познайомилися зі своєю дружиною і коли зробили пропозицію?

– Історія знайомства з дружиною надто довга для короткої відповіді. А пропозицію зробив, коли ми їхали в тролейбусі повз РАЦС. Відразу вийшли і написали заяву. Перед цим зустрічалися не дуже довго - півроку. І в основному спілкувалися листами.

– Чим вона вас підкорила?

– Красою і стриманістю.

– Як ласкаво називаєте свою дружину?

– Ласкаві слова не готовий озвучувати, нехай вони залишаться тільки для неї.

– Чи допомогла ваша жінка стати вам тим, ким ви є зараз? Як?

– Безсумнівно, без неї я не став би тим, ким я є. Вона терпляче не заважала мені пробувати з нуля - майже в сорокарічному віці намагатися стати кухарем. Тоді це було майже дикістю.

– Що подаруєте коханій на 8-ме березня?

– А подарунки до свят я теж залишу в таємниці.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі 2
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
а можна про не олігархів місцевих? про постих людей або ..ні прощо? людям сука немає за що комуналку платити....
Відповісти
Міша,навчи жінку вітатися,а то мумія ходяча!
Відповісти