Фотовиставка Вікторії Величко

Свої фотороботи у виставці на ВолиньPost презентує лучанка Вікторія Величко.

Вона закінчила Луцький національний технічний університет за спеціальністю дизайн інтер’єру.Працює дизайнером, займається аерографією, живописом, знімає короткометражки та пробує себе в анімації. Але сьогодні Вікторія розповість про себе-фотографа…

* * *

Привіт! Мене звуть Вікторія.

Фотоапарат служив мені паспортом… І якщо ти подорожуєш з фотоапаратом, у тебе весь час ніби поруч друг. Можна було однією їздити, з ним: тобі завжди є що робити, а крім того, можна фотографувати навколишній світ, повертатися додому і бачити його знову. Це чудовий інструмент для молодої людини, він дозволяє зрозуміти, хто ти…



Я люблю дивитися на вже існуючі фотографії, тому що про людину багато можна зрозуміти саме по них. У мене навіть є папка, яка називається «Сундук», де можна побчити тисячі фото. Серед них Патрік Демаршельє, Анрі Картьє-Брессон, Енні Лейбовіц, Тім Уолкер, Дейв Хілл та багато інших.

Особливо люблю американську художню чорно-білу фотографію.



Я дуже люблю дивитись цікаві фільми, інколи вони тебе чарують і наштовхують на роздуми. Музика мене надихає... Я завжди заздрю людям, які вміють так співати, так щоб одна творчість народжувала іншу, коли один талант, підкріплює фундамент другого.

Люблю фотографувати. Я довгий час навчалася мистецтву живопису, навіть думала стати художницею. Але мене захопило фотографування.

Я не технічний фотограф. Обладнання, витримка, глибина різкості - мене цікавив завжди зміст і те, як цей зміст подається.



Студій я боюсь, студія - занадто голе місце. Я люблю бути там, де природа, сонце, дощ. Всі ці зайві речі йдуть в роботу…

Маленький міст через туман веде мене до місця, де живуть неймовірні істоти. Ім’я цим істотам – люди…



Люблю фотографувати людей. Думаю лише фотограф фотографа зрозуміє, що всі вони прекрасні, і можливо саме фотограф, зможе спіймати цю красу і показати її іншим.

Люблю продумувати ідею фотозйомки. Підбирати образ і місце для нього, ретельна підготовка, сам процес зйомки, емоції від роботи та пост обробку відзнятого матеріалу.



У мене є альбом – «Ці маленькі люди». Це невичерпна дитяча щирість, глибина їхніх великих очей, відверта краса облич, та мила поведінка, яка жодне серце не залишить поза увагою.



Такі дивовижні ці маленькі люди, вони наче своїми великими серцями люблять кожну молекулу повітря навколо. Вони живуть, дихають цією любов’ю. Їхні посмішки несуть в собі досконалість і неперевершеність світу.









Я дуже люблю фотографувати дітей – чи то мої похресники, рідні, чи просто дітки, що прийшли святити паску чи кормити голубів у парку.








Для мене важливо бути потрібною і необхідною. Мені потрібен хтось, кому можна віддати себе - весь свій вільний час, всю свою увагу і турботу. Хтось, залежний від мене. І багато кому, щастить знайти споріднену душу на все життя.

Коли тебе просять фотографувати весілля, це приносить багато щирих і непідробних емоцій щастя за них. Ти намагаєшся показати кожну хвилинку нового життя молодих. З великим трепетом і хвилюванням відбираєш і обробляєш фото, намагаєшся щоб все було ідеально, як в день їхнього весілля…











Я і досі не вирішила чи те чим, я хочу займатись завжди. Зараз я просто дивлюсь на Світ, а він дивиться на мене :)







Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!