Головне – в душі бути, як усі: історія життя волинської «дюймовочки»

Валентина Смічик із села Череваха Маневицького району – енергійна й позитивна жінка зі зростом трішки більше 1 м 20 см.

І навіть при своєму зрості вона навчилася самостійно робити всі хатні справи, давати лад в оселі й обійсті, невеличкому господарстві, доводилось і вже нині покійних батьків доглядати, - пише газета Волинь-нова.

"Дуже люблю квіти – сіяти, садити, доглядати і… малювати. А окрім квітів нічого більше не малюю. А ще люблю готувати щось смачненьке", – розповідає жінка.

Раніше вона багато їздила в санаторії, на море, а зараз, коли батьків не стало, не хоче залишати брата, який такий же зростом як вона.

"Переживаю, аби з ним все було добре», – ділиться тендітна пані Валентина, ніхто і не здогадався б, що кілька років тому вона розміняла п’ятий десяток літ.

Народилася вона в Черевасі в багатодітній сім’ї Смічиків. Після школи закінчила курси швачки у центрі професійної реабілітації осіб з інвалідністю міста Лютіж на Київщині.

На роботу не брали, кажучи: «А де ж ми для тебе швейну машинку візьмемо?»

"Шити дуже подобалось, та куди б не звернулася, на роботу не брали, кажучи: «А де ж ми для тебе швейну машинку візьмемо?» – згадує жінка, зауважуючи, що опанована професія згодилася їй насамперед для власних потреб. Але навчання відкрило для неї світ не таких, як інші.

"Коли побачила людей без рук й без ніг, перестала комплексувати через свій маленький ріст. До того ніяковіла, коли на мене пильно дивились, а тоді перестала на це звертати увагу", - говорить жінка.

Із ранньої весни до пізньої осені Валентина Андріївна працює на городі. Щороку із нетерпінням чекає початку ягідно-грибного сезону, бо обожнює бувати в лісі.

«Аби здоров’я було, то й до роботи є охота… Чого ж плакати, головне – в душі бути, як усі. Вміти радіти й тому, що можеш зробити», – усміхнено каже наостанок Валентина.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!