вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Дівчина з Волині працює діджеєм в одній із найбагатших країн світу

Дівчина з Волині працює діджеєм в одній із найбагатших країн світу
Світлана Лагода із села Черче Камінь-Каширського району працює діджеєм у Катарі.

Світлана закінчила музичну школу по класу бандури та фортепіано, потім вступила до Волинського училища культури та мистецтв ім. І.Ф. Стравінського, де продовжувала вдосконалювати майстерність гри на бандурі, - пише газета Полісся.

У Київському національному університеті культури та мистецтв отримала ступінь магістра і відтоді стартувала її кар’єра діджея (професія відтворювати музичні композиції за допомогою певних технічних засобів).

Сьогодні дівчина живе і працює в одній із найбагатших країн світу — Катарі. Тож журналісти поспілкувались із Світланою та з'ясували, як їй вдалось втілити задумане в реальність.

— Світлано, як після закінчення вишу повернула твоя доля?

— Одразу після навчання я потрохи почала опановувати діджеїнг у спеціальній школі. Певна річ, що доводилось водночас заробляти і на життя. Тож випробовувала себе у різних амплуа: від офіс-менеджерки до ведучої караоке. Крім того, траплялися “халтури” для мене, як для бандуристки.

Перебуваючи постійно в музичному осередку, я почула, що українські музиканти мають можливість укласти контракт за кордоном. До речі, на наших земляків там великий попит. Відтак з допомогою інтернету це виявилось зробити простіше, аніж я могла собі уявити. І ось нині я за контрактом працюю у відпочинковому комплексі в місті Доха — столиці Катару.

Хочу зазначити, що без знання англійської мови “далеко не заїдеш”. До прикладу, у школі я вивчала німецьку, але вже навчаючись у Києві, зрозуміла, що без знання мови міжнародного спілкування мені ніяк не обійтись. Тож, без вагань, записалася на курси вивчення англійської і згодом життя підтвердило, що зробила правильний крок.

Ми маємо дуже багато нав’язаних стереотипів та встановлених рамок і все життя боїмося їх порушити. Особливо сільська атмосфера вселяє страх зробити щось не так, бо що ж подумають про нас люди? Я теж довго такою була. Покинути класичну музику? А як же всі ті здобуті кубки та грамоти? Не працювати на держаній роботі для стажу? Ви що? Страшно було уявити щось подібне. Та зараз я навдивовижу щаслива, що обрала саме цей шлях у житті.

Працювати в музичній школі мені зовсім не хотілось, писати кавери на попсову музику — недостатньо. Тож я опинилася на роздоріжжі. На щастя, якось до Києва з концертом приїздив відомий на увесь світ діджей та саунд-продюсер Девід Гетта. Однак у мене не було можливості придбати квиток, але з’явилась пропозиція попрацювати там промоутером. Саме ця подія стала знаковою у моєму майбутньому виборі професії. Емоції аж до мурашок. Й досі не можу забути ті відчуття. Уявіть, лишень: десятитисячна публіка синхронно підспівує його легендарні хіти. Чоловік у 52 роки не відпочиває на віллі, а створює неймовірну музику та збирає багатотисячні концерти. Це мій номер один у списку улюблених кумирів. Так, електронна танцювальна музика стала захоплювати мене з новою силою. Згодом мені пощастило почути наживо одного з найвідоміших діджеїв сучасності Мартіна Гарікса. Він пише музику для найпопулярніших артистів світу і мені вдалося там теж попрацювати. Згадані оказії дали мені черговий поштовх вдосконалюватися у цій сфері.

— Ти — професійна діджейка. Отож, поясни, як зрозуміти, який саме стиль музики потрібен для твоєї авдиторії та як зуміти піймати потрібну хвилю?

— Для цього треба насамперед поспілкуватися з людьми, котрі живуть у цій місцевості, вивчати їхні звичаї та культуру. Крім того, не завадить відвідати торговельні центри та кафе і почути, яка музика грає там. До прикладу, минулого літа я працювала в Єгипті. Єгиптяни цінують і люблять усе своє. Тож у цій країні мені довелось відкинути усі мої знання та розуміння музичної гармонії і грати надзвичайно довгі саги з незрозумілим текстом та формою. Натомість люди божеволіли, коли я виконувала, власне, їхні хіти. Вони зовсім не сприймають англійський поп. А факт, що я — українка і знаю уподобання єгиптян викликав у них неабияке захоплення.

Натомість Катар — інтернаціональна країна, відтак у моєму плей-листі можна знайти абсолютно усе: мумбатон, поп, афростайл, хауз, r&b, тощо. Нерідко просять відтворити італійські, німецькі чи індійські мотиви. А на масштабних вечірках організатори заздалегідь обумовлюють стиль музики.

Разом з цим, люди моєї професії відчувають, що саме потрібно тій чи іншій публіці, і, попадаючи прямо у ціль, виконують музичні забаганки кожного. Важлива передусім не лише сама музика, а її подача. Якщо ти збайдужіло споглядаєш на публіку, хоч водночас професійно міксуєш треки, то це ще нічого не означає. Справжній профі повинен віддати свою енергію на усі 200 відсотків. Щоб зрозуміти усю діджейську “кухню”, часто дивлюсь живі виступи відомих dj і вчуся у них, як це потрібно робити, як професійно працювати з цілими стадіонами людей. Якщо ти сам “кайфуєш” від власної справи, то люди так само отримують задоволеня разом з тобою.

— Яким є Катар та як його жителі сприймають українців?

— Ще напередодні переїзду я відклала свої куценькі сукні та спідниці, бо думала, що зіштовхнуся з правилами мусульманського світу. Однак тут постійно перебувають сотні тисяч туристів звідусіль. Тому самим арабам та гостям країни байдуже, як саме ти виглядаєш і у що вбрана, що не могло не потішити мене. Життя тут надто дороге. У порівнянні з Україною ціни на товари вищі у 5 разів. Поряд з цим є великий асортимент продуктів натурального походження. Приємно, що нація надзвичайно піклується про навколишнє середовище. Не перестає дивувати і велична архітектура — модернові будинки різної форми, несхожі один на одного. У Катарі пропагують життя без поліетилену — продукти та інший крам запаковують виключно у паперові торбинки. Це ніби місто з майбутнього, з якогось фантастичного фільму. Примітним є те, що у Досі ніхто не візьме чужого: чи це залишений напризволяще мобільний, чи відкриті цілодобово торговельні центри, у яких вночі працює лише два охоронці. Словом, є чого повчитися у них. Люди дуже позитивні та уважні до інших.

— На якому рівні сьогодні діджеїнг в Україні? Адже ти могла б працювати на батьківщині, вносити свій вклад у національну культуру…

— Ця сфера, на жаль, лише на старті свого розвитку. Чомусь більшість людей має хибне уявлення про непрестижність цієї професії та потенціалу її можливостей. Однак я можу сказати, що це царина, одна з найбільш оплачуваних у світі. Звісно, для розвитку себе та підняття власного іміджу необхідно писати авторську музику і з нею виступати на масштабних фестивалях. У Києві функціонує дві школи, де дають фахові знання з діджеїнгу. Тож після повернення додому планую продовжити навчання в одній із них. Мрію опанувати саунд продакшн (професійний запис вокалу, аранжування), а надто гру на вінілових пластинках. Утім ця професія, як і багато інших, вимагає постійного вдосконалення, а мені є ще багато чому повчитись.

Спілкувалася Леся Мінібаєва.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.