вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Потрійне щастя: дві дочки та невістка волинянки народили в один день

Потрійне щастя: дві дочки та невістка волинянки народили в один день
Надія Паюл із села Тихотина Рожищенського району Волині в один день стала бабусею трьох онуків.

Дітки не з трійні: двома хлопчиками та дівчинкою обдарували маму-свекруху одночасно і дочки, і невістка, - пише "Високий замок".

Про цю незвичайну життєву істо­рію Надія Паюл згадує з хвилюванням у голосі. Адже для неї це дуже трепетна тема. Зізнається: коли сама дітей наро­джувала (а жінка є матір’ю-героїнею), то було не так тривожно, як за своїх донечок та невістку. Тим більше, в той день — 2 лютого 2016 року, коли летіли радісні повідомлення то з одного поло­гового, то з іншого.

Першою про цю вагітність мамі зі­зналася Люда.

— Вона з чоловіком у Луцьку живе. У них вже донечка була, дев’ять років мала. А тут каже мені, що синочком ва­гітна, — згадує жінка. — Звісно, я дуже пораділа за неї.

Минуло зовсім небагато часу, як све­крусі невістка Світлана відкрилася, що чекають з чоловіком на первістка. А там і середульша дочка Іра зізналася: не­вдовзі стане мамою втретє.

— Але хіба хоч хтось з нас тоді міг вгадати, що усі вони народять в один день? До останнього в таке не вірило­ся, — каже Надія Михайлівна.

18 січня у бабусі Надії день наро­дження. Тоді, у 2016-му, вперше зустрі­чала свято у маленькому колі. Бо вагітні Люда та Світлана не ризикували з по­їздкою у Тихотин. Розділила неньчин день народження лише найменша до­нечка Іванка та Ірина зі своєю родиною (жили тоді разом, під одним дахом).

— Було трохи незвично, бо я звикла, що на моє свято цілий день у хаті гості — одні за одними діти із сім’ями прихо­дять. А того року все складалося інак­ше. Але хіба тоді за себе думалося? — щиро каже. — Хотілося, щоб у них у всіх все було якнайкраще.

Минуло два тижні. У пологовий буди­нок у Луцьку вже завезли Люду та Іру. Перша готувалася до пологів 2 лютого, а другій мали робити кесарів розтин за кілька днів. Світлану поклали народжу­вати у Рожищі.

— Боже, що то почалося того другого числа, — усміхаючись, згадує Надія Ми­хайлівна. — Я вже й точно не згадаю, в який час хто народжував. Бо так швид­ко все було… Пам’ятаю, Свєта дзво­нить: «У нас з Ігорем донечка». Тоді Люда — сина має. А до вечора й Іру вже кесарили. Вона теж народила синочка. І вийшло, що всі стали мамами в один день. Чи можна було те все уявити? Як було не хвилюватися? Слава Богу, все добре…

— І кого провідали найперше?

— Як родили мої дівчата, то і в од­ної чоловік був у роддомі, і в другої. А син не зміг — лишився на роботі. То я поїхала до невістки у Рожище, — каже щаслива бабуся. — Та й вона першу ди­тинку родила, їй треба була найбільша поміч.

Лишила Надя вдома за старшу свою малу Іванку (а на неї — племінників, Іри­них діток) — і в райцентр помчала.

Тепер 2 лютого для бабусі — як за­гальнонаціональне свято. Надія Ми­хайлівна споряджає гостинці, сідає в маршрутку — і гайда до своїх ненагляд­них внучат: Людиного Тарасика, Ірино­го Андрійка та Ігоревої Соломійки. Десь до обіду, десь до вечора погостює, а десь і заночує. Бо скучає за малечею неймовірно. Уже готує бабуся дарунки і з нагоди їхнього четвертого дня наро­дження.

А ще жінка з гордістю каже, що нині має уже семеро внучат.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.