Скрипку вмістив у вишневій кісточці: майстер з Волині створює унікальні крихітні фігури

Волинянин із селища Любешів Валентин Поліщук створює унікальні крихітні фігурки.

Про це пише "Високий замок".

Валентину Михайловичу під 80 років. Розповідає, як приїхав сюди із Рівненщини — працював у санепідемстанції, очолив місцевий комітет Товари­ства Червоного Хреста, здо­був звання «Почесний донор СРСР» та «Заслужений донор України». Гордиться домашні­ми меблями, виготовленими власноруч. Але, каже, є ще одна справа життя, якій від­дався замолоду і яку продо­вжує нині, — створення мі­ніатюр.

Оселя майстра, наче музей. На полицях шаф красуються філігран­ної роботи експона­ти. Серед них крихітні столярні інструмен­ти, розміщені у горі­ховій шкаралупі-фут­лярі. Їх навіть важко сфотографувати че­рез те, що техніка відмовляється «лови­ти» настільки дрібні деталі. Також склад­но зазнімкувати мі­ніатюрну скрипочку, яка, наче в колисочці, розмістилася у по­ловинці вишневої кіс­точки.

"Якось почув, що один майстер таке зробив. Думаю, а чи я зможу? Спочатку ви­різав одну — завелика, тоді меншу, ще меншу. Передостання поміщалася у кісточці з абрикоса. Ну, а ця — у вишневій", — усмі­хаючись, розповідає.

Його крихітний музичний ін­струмент, завдовжки сім міліме­трів, «народився» 1977-го. Скла­дається з 13 деталей! На дека скрипки Валентин Михайлович взяв горіхову шкаралупу, для грифа використав шматочок де­рева груші, а струни натягнув з капронового волокна. Йому це вдалося зробити без вико­ристання збільшувального скла.Ще й ускладнив собі роботу — скрипочку розмістив всередині лампочки.

"Це зараз очі не ті, а колись ще й не таке міг. А там переді мною красується ціла шахова дошка з фігурами двох ко­льорів, розміщена теж у лампочці. Це щось неймовірне!", — каже майстер.

Ет, — махає рукою майстер, — то не вершина. Я вам ще щось цікавіше пока­жу.

І простягає бочку у пляшці. А всере­дині її, каже, «закоркований» набір мі­ніатюрних столярних інструментів — від пилки до рубанка.

"Інші роботи не раз повторював, а ця — в єдиному екземплярі. З нею стільки мороки! Не захотів другу таку бочку у пляшці монту­вати", — каже Вален­тин Поліщук.

Зате розп’ять, що розмістилися у пляшках, має багато. Не лише у ємнос­тях з-під вина чи горілки, а й з-під пар­фумів! Одне навіть у лампочку «влізло». З усіма атрибутами — молотком та дра­бинкою, обценьками і фігуркою Сина Божого.

Ще одна унікальна річ — дві чашки, а до них приковані ланцюгом дві лож­ки та виделки. Витесані з суцільного шматка дерева. Оригінальне й «діря­ве» яйце.

"Колись почув, як майстер із Закар­паття запевняв, що більше сотні діро­чок у курячому яйці не просвердлиш, бо воно розкришиться. У моєму рівно тися­ча отворів!", — з гордістю каже.

Одна з останніх робіт Валентина По­ліщука — мініатюрна ножна ступа. Серед дивовиж — і крихітне веретено для пря­діння.

Валентина Михайловича давно охрестили «волинським шульгою». Зате скільки всього ін­шого зробив крихітного, «блошино­го»! Щоправда, за цю свою працю зви­чайний сільський умілець не здобув високих звань, хоч вироби Поліщука експонувалися і в обласному центрі, і в столиці, і навіть у сусідній Білору­сі. Цікаво, що свої унікальні експона­ти чоловік не продає. Навіть за «гру­бі» гроші. А от дарує з радістю рідним та друзям. Найцікавіші ж роботи ли­шає для історії. Мріє, що колись в рай­центрі з’явиться краєзнавчий музей, і мініатюри простого поліщука стануть його окрасою.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!