вхід реєстрація

Тюрма і молитва: навіщо ув’язненим «свій» священик

Тюрма і молитва: навіщо ув’язненим «свій» священик
Закон гарантує кожному громадянину право на свободу совісті та віросповідання. Відтак гарантоване воно і тим, хто сидить у тюрмі. Проте на практиці все не так однозначно.

Не секрет, що у важких умовах ув’язнення допомога, моральна підтримка духовного наставника може стати вкрай важливою для людини. Зрештою таким є і одне з основних завдань в’язниць: не так ізолювати злочинця від суспільства, як дати йому шанс на виправлення, усвідомити негатив свого вчинку.

Є навіть два духовні терміни, які дуже добре передають суть «місії тюрми»: це ПОКАЯТИСЯ і СПОКУТУВАТИ. Тож зайве пояснювати, що духівництво здатне як ніхто інший допомогти у перевихованні засуджених.

Юрист, депутат Луцької міської ради Андрій Осіпов стверджує, що у цій сфері – не все гаразд. На його думку «реалізація передбачених законом прав людини на свободу совісті та віросповідання в сучасній Україні – обмежена».

Особливо це стосується представників нечисленних в Україні конфесій, зокрема мусульман, протестантів, іудеїв, буддистів тощо. За словами Осіпова, адміністрація тюремних закладів максимум що робить – це пропонують допомогу православних священиків. Замість того, аби спеціально шукати для ув’язнених служителів необхідної конфесії.

Свободу совісті – ув’язненим!

Андрій Осіпов підготував проект звернення Луцької міської ради до Верховної Ради та Уповноваженого ВР з прав людини. У цьому зверненні – прохання до вищого законодавчого органу забезпечити право ув’язненої людини на свободу совісті та віросповідання.

Зокрема, автор проекту звернення пропонує законотворцям внести зміни у закони, які б передбачали таке:

1) обов’язкове розміщення у місцях тримання ув’язнених і засуджених наочної інформації про свободу совісті та способи її реалізації;

2) збирання установами попереднього ув’язнення та пенітенціарною службою інформації про місцезнаходження релігійних громад, їх керівників та священнослужителів різних релігійних конфесій, а також налагодження із ними зв’язку для їх виклику (запрошення) для здійснення індивідуальних та колективних богослужінь;

3) запровадження відкритого і прозорого порядку запрошення священнослужителів до закладів попереднього затримання, ув’язнення чи пенітенціарних установ;

4) забезпечення реальної можливості для невідкладного прибуття священнослужителів на зустріч із затриманими чи ув’язненими, відведення приміщень для здійснення богослужінь, релігійних обрядів та ритуалів, а також можливості конфіденційних зустрічей особи із священнослужителем;

5) забезпечення затриманому можливостей конфіденційного побачення із священиком перед проведенням допитів чи інших слідчих дій;

6) запровадження механізмів контролю та відповідальності в сфері забезпечення ув’язненим та засудженим права на свободу совісті та віросповідання, в т.ч. відмови адміністраціями установ у виклику священнослужителів відповідного культу, безпідставного зволікання із запрошеннями священиків, ухилення від збирання та надання інформації про релігійні громади та установи.

Позиція адміністрації тюремних закладів

Начальник обласного управління Державної пенітенціарної служби України Олександр Герасимчук вважає, що механізми взаємодії з духовенством вже й так добре налагоджені. «Зараз священик УПЦ в кожній установі буває щотижня»,- запевнив він.

У прес-службі обласного управління нас запевнили, що існує реальна можливість викликати священнослужителя однієї з протестантських церков: «Є і протестанти, і п’ятидесятники, і суботники, різні віри».

Щодо представників нехристиянських конфесій, то адміністрація тюремних закладів дає зрозуміти, що їх кількість не настільки значна, щоб запроваджувати для них спеціальну службу. Олександр Герасимчук запевнив, що вводити додаткову регламентацію не потрібно, адже жоден ув’язнений не піддається дискримінації.

Думка представників церкви

Коротке опитування представників церковних організацій у Луцьку підтвердило ту тезу Андрія Осіпова, що з ув’язненими поки спілкуються хіба що православні священики.

Голова інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії УПЦ КП протоієрей Віталій Собко каже, що завжди, коли є така можливість і потреба, священики його церкви відвідують ув’язнених. «Ми надаємо ув’язненим необхідну підтримку – молитовно і душепастирсько», - розповів Собко.

«В принципі суттєвих підстав приймати такий проект рішення ми не бачимо. Однак, якщо додатково буде звернено увагу цей вид діяльності, в цьому теж нічого поганого не буде», - заявив Віталій Собко.

Прес-секретар Волинської єпархії УПЦ Московського патріархату Валентин Марчук каже, що і у їх церкви налагоджені механізми взаємодії з пенітенціарними органами у забезпеченні духовної опіки ув’язнених. Навіть підписана угода на рівні предстоятеля та управління.

Протоієрей зазначив, що за кожним закладом закріплений священик, який проводить службу щотижня. Також при колоніях та ізоляторах облаштовані спеціальні кімнати або каплички для вільного виконання релігійних обрядів. «Ми надаємо матеріальну та моральну допомогу ув’язненим», - зазначив представник дієцезії, оцець-канонік Роман Бурник.

Натомість інші церкви – за посилення співпраці з пенітенціарною системою.

Так у прес-службі Луцької дієцезії Римо-католицької церкви розповіли, що для пастирської опіки ув’язнених конфесія має спеціальний інститут капеланства. Тому римо-католики на Волині мають ресурси для активнішої допомоги ув’язненим: «Ми готові більш активно співпрацювати з адміністрацією пенітенціарних закладів та загалом підтримуємо таке позитивне рішення», - сказав представник дієцезії

Виконавчий директор Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму Сергій Швардовський зазначив, що вони не надавали духовних послуг ув’язненим іудеям. «Наразі ми лише надавали благодійну допомогу ув’язненим євреям», - зазначив керівник іудейської громади. Однак, він висловив готовність у разі необхідності надати моральну і духовну підтримку одновірцям, що опинилися у тюремних закладах.

Готовність надавати підтримку ув’язненим одновірцям висловили також представники протестантських церков. Пастор церкви євангельських християн-баптистів «Нове Життя» Роман Гопанчук зазначив, що до цього часу практики допомоги людям в місцях позбавлення волі не мали. «Але в принципі ми готові надавати такі послуги», - розповів він.

Свою готовність забезпечити пасторську опіку в пенітенціарних закладах підтвердили також у євангельській церкві «Фіміам».

* * *

Під час останньої сесії Андрій Осіпов пропонував депутатам підтримати звернення до Верховної ради стосовно забезпечення права ув’язненої людини на свободу совісті та віросповідання.

Депутати не підтримали ідеї. Осіпов каже, що не розуміє, чому колеги його не підтримали.

«Невже вони впевнені, що все так добре? Невже вони впевнені, що в’язень будь-який може викликати до себе священика, невже вони впевнені, що йому непотрібно це? Мені дуже дивно. Чому депутати через якусь там запопадливість свою голосують отак»?
Все ж депутат повторно виносить проект рішення на наступну сесію.

Підготував Антон БУГАЙЧУК
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 5
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
не впевнений, що дієву та повноцінну допомогу отримують громадяни, які потерпіли від злочинів. їх позбавляють життя, здоров*я, останніх коштів і в кращому випадку кривдника посадять. все. увагу держави треба звертати на потерпілих, їх горе, адже саме держава (спеціально створені органи виконавчої влади) несуть відповідальність за те, що сталось. людям треба допомагати, а не рецидивісту батюшку шукати.
Відповісти
злочинець в тюрмі - це також потерпілий. і йому також треба допомога. але від чого - інше питання. різні люди скажуть по-різному. священики - що злочинець є потерпілим від гріха. є багато інших думок, суть яких однакова. але людина, яка сидить, не може сприймати повний ігнор суспільства. максимальна причина, чого вона сидить (а не, наприклад, вбита родичами як помста) - це те, що держава монополізувала право на покарання. тюрма - це лише покарання. але форма і суть покарання - велика тема для дискусії. впевнений, що увага держави має рівноцінною мірою має розподілятися на дві сторони учасників злочину.
Відповісти
"людям треба допомагати, а не рецидивісту батюшку шукати."
Одне другому не заважає. Тим більше, якщо ми хочемо, щоб злочинець, вийшовши на свободу, не скоював нових злочинів.
"За" те, щоб "злочинцю батюшку шукати", говорить і той факт, що злочини бувають з необережності, з злочинної халатності - тобто відсутній умисел.
Відповісти
Через ваш гуманізьм лбдей безкарно ріжуть, гвалтують, дурять.
Поки вас особисто не торкнеться - ніколи не відчуєте та не зрозумієте.
Наприклад, щоб пограбувати вдарили чоловіка по голові, наслідок - він інвалід, по деколи себе обслужити не в змозі, діти втратили радість батька, отримали особу, за якою треба ВСЕ ЖИТТЯ ДОГЛЯДАТИ!!!
а злочинець відсидить термін і повний сил та здоровя буде насолоджуватись життям, можливо в церкву сходить...
Де справедливість? Смер на кара.
Відповісти
Від того, що тюрму навідують священники,- злочинів не додасться! І відмовою надати священника ув"язненому злочинцю - загиблого до життя не повернеш і здоров"я втрачене потерпілим - теж. А от попередити скоєння нових злочинів тими, хто відсидів - суспільство повинно прагнути. Нам ні до чого озлоблені на весь світ звільнені з місць позбавлення волі. Священник - це не тюремний сервіс, це засіб виховання покараних, їхньої соціалізації.
Не забуваймо, що є слідчий ізолятор, де утримують підозрюваних до суду, а засуджених - до етапу. Комусь розмова зі священником допоможе зізнатися в скоєному...
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні новини
Тюрма і молитва: навіщо ув’язненим «свій» священик
25 червня, 2013, 12:02