«Живі манекени» та учні у піжамах: волинянка, яка навчалася в США, розповіла про шкільне життя. ФОТО

«Живі манекени» та учні у піжамах: волинянка, яка навчалася в США, розповіла про шкільне життя. ФОТО
Випускниця Володимир-Волинської ЗОШ №2 Божена Борбелюк нещодавно повернулася з США, де навчалася в американській школі та проживала в американській хост-сім’ї протягом начального року безкоштовно.

Така можливість випала їй після того, як стала фіналісткою програми майбутніх лідерів (FLEX). Це програма культурного обміну Бюро у справах освіти і культури Державного департаменту США, яка адмініструється в Україні організацією Американської Ради з міжнародної освіти за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України. З нашої країни за океан полетіли 234 дитини, пише "Володимирmedia".

Зустріч з Америкою

– Україна є лідером по обміну програми майбутніх лідерів, – розповідає Божена. – Саме з нашої держави найбільше дітей отримали шанс навчатися в Америці. Для цього потрібно було пройти три етапи відбору. Перший – складання тестів, другий – написання есе, третій – співбесіда, командна гра і два великих есе. Перевіряються здібності англійської мови, комунікабельність, а також відбувається проходження психологічних тестів. Я з успіхом пройшла усі етапи та отримала квиток до Америки.

За океаном дівчина потрапила у Сенфорд, – невеличке містечко у штаті Мічіган. Загалом, усіх учасників програми розкинули по малих містах, щоб ліпше було контролювати і наглядати за ними. У сім’ї, яка прийняла її, є три доньки. Старша заміжня й проживала окремо, середня студентка, вдома бувала рідко, молодша виявилася одноліткою Божени, тож вони одразу знайшли спільну мову. Крім українки, родина прийняла італійку Франческу, яка також приїхала у рамках обміну. Дівчина говорить, сім’я одразу їй сподобалася. Мама Лора згодом поділилася, що їм стало сумно, коли дві донечки поїхали від них, тому на їхнє місце вони з радістю прийняли дівчат з-за кордону.

– У якості подарунків я привезла з України колекцію монет, прапор, цукерки, сувеніри і… гречку. Цього продукту харчування у них немає, його можна лише придбати у спеціалізованих магазинах, власниками яких є наші співвітчизники, – продовжує розповідати Божена. – З гречкою трапився казус по прильоту в Америку. В аеропорту до мене підійшли й попросили вийняти усі речі з багажу, зазначивши, що у чемодані знаходиться підозрілий пакет з невідомими вмістом. Гречку довго роздивлялися, цікавилися, що це таке, потім, вибачившись, відпустили.

Школа: обід за 40 центів, «живі манекени» та учні у піжамах

Уроки у школі розпочиналися о восьмій годині. Та Божена приїжджала туди за сорок хвилили до їх початку, оскільки батьки відвозили на навчання одну з доньок, а по дорозі й українку, тож вставати доводилося раніше. За цей час вона могла спокійно виконати домашнє завдання. Загалом, діти добираються на навчання, здебільшого, на власних автівках. В Америці з 16 років вони складають на водійські права, батьки їм купляють машини, але на бензин та кишенькові витрати заробляють самі, підпрацьовуючи у кафе офіціантами.

Уроки тривають по 45 хвилин. Між ними перерви по три хвилини, щоб перейти з класу в клас, і одна велика – на ланч. До речі, у школі безкоштовний сніданок, тож вдома дівчина майже не снідала. Обід коштує 40 центів. Здебільшого, усі купують піцу, але до неї обов’язково маєш взяти салат, фрукти й сік. Під час обіду можна спілкуватися з друзями, сидіти в Інтернеті або просто поспати на дивані. Варто додати, під час карантину сніданки та обіди щодня привозили усім учням додому.

– У школі навчаються учні 10-12 класів, це близько двох тисяч дітей. Діти молодших класів знаходяться в інших навчальних закладах. Я обрала для себе розклад, наближений до стандартного, та мені повідомили, що маю вибрати ще один предмет. Вибір впав на біомедицину, – говорить Божена. – Згодом засумнівалася, що обрала цей напрямок, але потім зрозуміла, що вчинила правильно, оскільки там найбільше термінів. Під час вивчення предмету побувала у лабораторіях, де змогла попрактикуватися та побачити, як проходить відбір молодших медичних сестер (санітарок). Для цього їх розміщали у кімнатах з манекенами, які були максимально подібними до живих людей. За допомогою комп’ютерних технологій, манекени «оживали» та потребували медичної допомоги. Професіоналізм медиків оцінював комп’ютер. За усім спостерігали фахівці з сусідньої кімнати крізь скло.

Обов’язковими предметами в американській школі є англійська мова та історія Америки. Оцінювання знань відбувається за стобальною системою. Результати визначає комп’ютер, якщо він показує шістдесят балів, означає, що ти не здав. Волинянку здивував той факт, що там ніхто не списує, бо вважають це нечесно. Американці були здивовані тим, що дівчина в Україні вивчає близько двадцяти предметів. На їхню думку, це дуже багато. У них шкільна програма передбачає значно менше. Утім неабияка увага приділяється заняттю спортом. Тож після уроків усі відвідують різноманітні заняття. Варто зазначити, усім необхідним для нього забезпечує школа, окрім взуття. Його потрібно було купувати самому. Та для занять легкою атлетикою його видавали.

– Несподіванкою для мене виявилось те, що до школи можна було приходити у піжамі. Чимало американців так ходили, – говорить Божена. – Але є й костюмовані дні, які називаються – «тижнями шкільного духу», коли усі одягаються згідно тематики, навіть вчителі. Тож у піжамах можна було бачити не тільки учнів. Також, для прикладу, одягали футболки, на яких вказувались назви коледжів, до яких кожен планував вступити.

Титул «королева школи», лімузин та святкова сукня… для корту

Щороку в американських навчальних закладах відзначають шкільне свято – «Повернення додому», на якому обирають короля і королеву. Відбір проходить за такими критеріями: зовнішній вигляд, культура спілкування, знання мови, досягнення у спорті, успішність у навчанні.

– Пам’ятаю, одногодня підійшла вчителька з мистецтва і повідомила, що записала мене на корт, та додала, що маю пошукати святкову сукню. Останні слова видались дивними, тоді подумала: для чого сукня на корті? Вже вдома поділилася з мамою Лорою думками і вона пояснила, що мене номінували на королеву школи. Та минув тиждень, ніхто навіть не згадував про цю розмову. Одного дня сиджу на уроці математики у навушниках, виконую домашнє завдання, бачу, всі починають аплодувати. Нічого не розуміючи, знімаю навушники й теж аплодую. Аж тут усі повертаються у мій бік і вітають з перемогою. Виявляється, поки я слухала музику, по радіо оголосили результати. Мені було дуже приємно дізнатися, що мене обрали королевою. Не менш радісно новину сприйняла американська сім’я. Мама Лора поділилася, що завжди мріяла про те, щоб котрась з її донечок отримала цей титул, і у деякій мірі її мрія збулася. Назавжди залишиться у пам’яті день, коли я у святковій сукні їхала з королем шкои на лімузині по місту, а нас усі радісно вітали.

Вареники та український борщ для американців

Штат, у якому проживала Божена, славиться гарною природою, особливо озерами. Він чимось нагадав її рідну голубооку Волинь. У вільний від навчання час разом з американською сім’єю мала нагоду побувати у мальовничих куточках та відвідати найцікавіші місця. Частувала свою сім’ю й українськими стравами, зокрема, варениками з картоплею та вишнями, а також українським борщем, який запам’ятався їм найбільше.

На запитання: чи сумувала за домом, батьками, – відповідає, не було на це часу, та й з рідними мала можливість спілкуватися двічі на день. Тож вони були у курсі усіх події, що відбувалися з нею.

За весь період проживання в Америці дівчина почерпнула для себе багато корисного і нового. А ще знайшла чимало друзів, з якими підтримує зв’язок. Її американська сім’я дуже полюбила волинянку, і коли прийшов час прощатися, усі плакали, а ще Божена запросила їх у гості. На згадку сфотографувалися у вишиванках та подарували їй американський прапор. До речі, до нього в Америці особливе ставлення. Він є у кожній домівці, або майорить над будинком, або знаходиться на чільному місці всередині.

В Америці Божена вступила до Дублінського університету, тож незабаром полетить пізнавати Ірландію.

– Я дуже хочу побачити світ, відвідати якомога більше країн і здобути освіту, – зізнається дівчина. – Як складеться моє життя, – час покаже. Та в Америці для себе зрозуміла, що ліпшої країни як Україна немає.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.