Історія сім'ї з Волині, де на велике свято народилися троє дівчаток

Тогоріч свято Пасхи для 30-річної Світлани Мельник з Цуманської ОТГ, що на Волині, було особливим. Адже саме того дня вона народила трійню.

«Ти уже не повернешся, так?» – жартома сказала вона до свого чоловіка, коли він, дещо розгублений від появи на світ такого потрійного щастя, йшов за підгузками до магазину, пише Вісник.

Про те, що буде трійня, жінці повідомили на другому УЗД в Луцьку. Вона навіть не очікувала почути таку звістку, тому, звісно, була шокованою.

«У вас не одне, і навіть не двоє…»

– У мене тато із близнят, тому я знала, що у мене могла б бути двійня, але трійня – точно ні. Мене лікар УЗД тоді так обережно запитав: «А ви знаєте, що там не одне?» – «Не знаю, – відповіла, а що там двоє?» – «І не двоє», – сказав. Я тоді вже геть замовкла і нічого не питала. А потім він сказав: «Не переживайте, все добре, у вас трійня…»

Чоловік був дуже задоволений, коли дізнався про потрійне щастя. Попри те, що в цій сім'ї уже є троє діток. Старшій донечці, Мілані скоро виповниться 9 років, Матвію уже 7, а Володимиру - 4 рочки.

Незважаючи на перестороги місцевих лікарів, що Світлані доведеться половину вагітності провести у лікарні, увесь період виношування малюків пройшов чудово. Жінка усю вагітність пробула вдома. Кесарів розтин провели на 34 тижні вагітності, якраз на перший день Пасхи. Народжувала Світлана у Рівному, бо має там знайому лікарку. Розповідає, лікарі дуже уважно ставилися до неї під час вагітності і пологів. Для молодої жінки це було дуже важливо, тому що перша її вагітність закінчилася мертвонародженою дитиною…

«Дві доні схожі на тебе, одна – на мене»

Так на світ з’явилися одразу три дівчинки: Мар’яна, Вікторія та Вероніка. Цікаво, що Віка і Вероніка – близнючки, схожі одна на одну, як дві краплини води, а Мар’янка відрізняється від них. Дівчатка народилися з солідною вагою, як для трійні: 2,4 кг, 2,2 кг, 2,1 кг. Перших донечок побачив тато, бо мама ще відходила від наркозу.

– Чоловік Роман довго сидів і дивився на них. Як прийшов до мене в палату, я вже тоді відійшла від наркозу, одразу «доніс обстановку» мені: мовляв, дві доні схожі на мене, одна – на нього. Потім він мене на каталці завіз до них. Перше моє враження, як я перший раз побачила їх: ніби я дивлюсь якесь відео з інтернету і це насправді не зі мною відбувається. Уявляю, що відчував мій чоловік. Коли він вперше йшов по підгузки малюкам, я жартома сказала йому: «Що, йдеш і більше не прийдеш, так?» Хоча насправді він моя найбільша підтримка і допомога. Коли діток перевели до мене в палату, він сам з ними справлявся. Навіть лікарка дивувалася: мовляв, не бачила таких справних татусів ще ніколи, - розповідає багатодітна матуся.

Удома найбільшою допомогою з дітьми теж для Світлани був чоловік. Однак велика сім'я потребує багато витрат, тож уже через 2 місяці після народження трійні він поїхав на заробітки до Польщі. Мамі доводилося справлятися з усіма дітками, і надзвичайно великою підтримкою є бабуся малюків, яка, попри те, що живе в сусідньому селі, щодня приїздить до доньки з онуками.

Найзаповітніше бажання – аби чоловік був поряд

– Трійню свою стараюся годувати всіх разом і спати намагаюся теж класти разом, бо по черзі – це неймовірно важко. У дівчаток проблеми з животиком, тому вони часто бувають неспокійні, – продовжує наша героїня.

Коляску для трійні родині подарували рідні – скинулися коштами. Районна рада обіцяла виплатити сім'ї матеріальну допомогу. А ще Мельники дуже хотіли б отримати землю, аби звести власний будиночок. Однак поки їм відмовляють: мовляв, немає вільних наділів.

Старші діти подружжя дуже радісно сприйняли появу у домі трьох сестричок. Ще під час вагітності малювали мамі на животику три сонечка. А імена дівчаткам підбирала старша донечка. На запитання, яке найзаповітніше бажання у Світлани в цей момент, відповідає: щоб поряд завжди був чоловік і йому не доводилось їздити на заробітки.

– Звісно, мені дуже важко. Звісно, я недосипаю. Буває, лягаю о 2 годині ночі і о 4 встаю – годувати трійняток. Але я знаю, що це мої дітки, і головне – аби вони були здорові. А чоловік, навіть як приїжджає з роботи, сам втомлений і невиспаний, але вночі мене не будить, сам встає годувати дітей. І, звісно, дуже вдячна Богу, що мої дітки здорові. Бо народити абсолютно здорову трійню – це, погодьтеся, дуже велика милість Господня.

– А якби знову трійнею чи двійнею завагітніли, як би сприйняли таку новину? – запитую у Світлани. Не можу оминути увагою і не підкреслити, що вона – фактично модельної зовнішності, а ще – надзвичайно привітна і усміхнена.

– Я поки не планую народжувати. Але, головне – що я вже маю практику, як справлятися з кількома малюками одразу. А діти – це завжди радість і дарунок Господній, – відповідає…

Ірина Бура
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!