Фотовиставка Ігоря Семенюка

Свої фотороботи у виставці на ВолиньPost презентує лучанин Ігор Семенюк.

Йому 22 роки. Народився і живе Луцьку.

Герой цієї фотовиставки вирішив розповісти про себе по-особливому.

«Між тим, що я думаю, тим, що я хочу сказати, тим, що я, як мені здається, кажу, тим, що я говорю, і тим, що Ви хочете почути, і тим, що, як Вам здається, Ви чуєте, тим, що Ви хочете зрозуміти, тим, що Ви розумієте, є десять варіантів виникнення нерозуміння. Але все-таки давайте спробуємо...», – цитує Ігор Семенюк письменника Бернарда Вербера.

Далі Ігор розповідає про свою фотовиставку у віршах.

***

нині часи такі
поети не пишуть для себе вірші
фотографи не знімкують в своє задоволення
художники малюють лише на замовлення
сталевари плавлять непотрібні форми
і в жінок уже не статичні форми
все уже не те і часи не ті
і сніги як ідуть - не для зими

від Ді, з Ді, тут і зараз і ніколи і завжди для Ді

Біоавтоматика

Як вхід і вихід
як вдих і видих
як хіть і нехіть
працює помпа нашого мозку
обираючи поміж тисяч значень
поміж всіх дрібних персонажів Босха
з ранкових картин відлучень від дому
з обідніх фресок про спекотні офіси
з вечірніх ікон святої втоми
помпа нашого мозку постачає нам донорів снів
викачуючи з реальності гігабайт за гігабайтом
як викачують воду з того хто вже посинів
як відкачують того хто захлинувся кайфом
помпа нашого мозку – пожежна помпа
вона гасить спалахи просвітлень під нашими черепами
вона стоїть там великим вродженим тромбом
замість третього ока між двома сторонами
світу
одна сторона «вхід» друга сторона «вихід»

Ірина Загладько


Стовбур

І ніхто не може тобі обіцяти,
що проковтнувши кісточку,
ти посадиш в собі
дерево,
яке по аорті та венах,
судинах і капілярах
протягнеться по тілу,
проросте маленькими гілочками,
що стануть стовбуром,
твоєю опорою,
новим життям.
І ти, лежачи на спині,
ковтаючи з землі
поживні думки,
будеш зрошувати його,
наповнювати своє дерево
життям,
і відчуватимеш, що ти
живеш разом з ним,
бо навколо вас проростає
ліс,
могутніми стовбурами
з тендітних людських
мас.

ІС



Все закончится довольно плохо,
дети выкинут свободу.
Больно?
Страшно?
Небо?
Похуй.
Отошли под нами воды.
Я словами вырыл яму,
в ней удобно спать наверно.
Не ищи во мне изъяны.
Не последний
и не первый.
Просто стопроцентно нервный,
не нуждаюсь в биопсии.
Я теперь в своей стихии.
Подарю тебе стихи
и душу.
Впрочем этим я нарушу,
все условия контракта,
что вчера мы подписали.
Из отсутствий.
Из присутствий.
Из божественных инструкций.
Не любить и ненавидеть.
Я
хочу
тебя
увидеть!

Паша Мескалин


КОЛИ ЛЮБИТЬ

Я сам-один залишився
кажу до песика тихо:
- Зелена ящірка коли любить
стає блакитна

О. Ян Твардовський
2002

відсутній

тут мене нема,
я відсутній десь.
тихе імено
стерли племена
з наддніпрянських плес.

доторкнись плеча,
рукава ріки.
я гукав, кричав,
не знайшов прочан -
їх клюють круки.

адже той, хто мав
рай хоча б на мить,
той не буде мавр
і не знав примар,
а спокійно спить.

Павло Коробчук
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!