Відпочинок під Луцьком. Рокині. ФОТО

Якщо ви хочете відпочити у мальовничому куточку біля водойми під Луцьком, та ще й поєднати це зі своєрідним культурним відпочинком, вам – у Рокині.

Тут можна скупатися у ставку, відвідати скансен-музей під відкритим небом, поїсти вареників.

ВолиньPost продовжує оглядати найближче розташовані від Луцька місця відпочинку на природі.

Час огляду - вівторок, 16 липня.

ЧИТАТИ ПРО ВІДПОЧИНОК У СЕЛІ ОЗЕРЦЕ

ЧИТАТИ ПРО ВІДПОЧИНОК НА РІЧЦІ ЧОРНОГУЗКА

ЧИТАТИ ПРО ВІДПОЧИНОК У СЕЛІ БОГОЛЮБИ

ЧИТАТИ ПРО ВІДПОЧИНОК У СИРНИКАХ

ЧИТАТИ ПРО ВІДПОЧИНОК У ГАРАЗДЖІ

ЯК ДОЇХАТИ

Добратися до Рокинь можна маршрутними автобусами. Так, прямісінько у село їде маршрутка №224 "Луцьк - Рокині". Виїхавши з Луцька у напрямку Ковеля, проїжджаєте села Зміїнець, Милуші, Маяки, Сирники, після чого маршрутка поверне праворуч. Просіть водія зупинитися "біля повороту на скансен"



Окрім того, до місцини є можливість доїзду транспортом, який прямує на Рожище. В такому разі просіть зупинитися "біля повороту на Рокині". Орієнтир - величезний знак «Волинський інститут агропромислового виробництва».



Йдете до знаку «Музей-скансен», за яким - поворот ліворуч. Це й є згаданий вище "поворот на скансен". Згідно з інформацією на вказівнику, звідси до входу у скансен - 300 метрів.

І рокинівський, і рожищенський автобуси відправляються від залізничного вокзалу. Їде проспектом Грушевського, повз «Промінь», спускається на Набережну, доїжджає до Ковельської і повертає праворуч. На цьому шляху його й можна «ловити». Квиток коштує 4 (у рожищенськмоу автобусі) або 4,5 гривні (у автобусі рокинівському).



Якщо ж ви маєте власну автівку і хочете поїхати у Рокині саме нею, то, якщо вірити карті, для цього вам знадобиться приблизно 20 хвилин. Так, відстань від центру міста до музею – 14,9 кілометра.

Велосипедистам для подолання цього шляху потрібно буде приблизно 40 хвилин.



Дорога до села, яка є частиною автошляху міжнародного значення ("ковельська траса"), – у нормальному стані. Дещо гірша – від в’їзду у село (після повороту з траси) безпосередньо до музею.




Аби дібратися до озера, потрібно від центрального входу в скансен-музей повернути направо і дійти до Волинського інституту агропромислового виробництва. Зліва від установи – щебенева дорога, яка нам і потрібна. Так, прямувати нею треба аж до повороту наліво, де починається ґрунтова дорога. Саме цей шлях, врешті, і виведе до ставка рибгоспу.







До рибгоспу можна заїхати й з іншого боку – з ковельської траси. Для цього треба проїхати трохи далі повороту на Рокині - до наступного повороту праворуч.

ВАРІАНТ №1. «НЕЛЕГАЛЬНИЙ» ВІДПОЧИНОК НА ОЗЕРІ РИБГОСПУ

Інфраструктура. Як переконує працівник рибгоспу, ставок, який перебуває у приватній власності у Володимира Гофмана, призначений лише для вилову риби в промислових масштабах. Зокрема, тут «водиться» короп, білий амур та товстолобик.






Утім, пропри заборону, люди сюди все ж приходять «освіжитися». Так, найчастіше відпочивальників можна помітити поблизу дамби на ставку.

Щоб дійти до неї, потрібно зайти безпосередньо на територію рибгоспу, який є огородженим, і пройти прямо. Орієнтиром може бути шум води, адже дамба утворює своєрідний «водоспад». До неї ведуть східці. Вони, до слова, не в найкращому стані - варто бути обережним.






Є підхід до води й з іншого боку дамби. Там зійти до ставка можна дерев’яними східцями.




За словами працівника рибгоспу, глибина ставка біля берега – приблизно 4 метри. Пляжу як такого немає. Відпочити можна біля водойми уже на території господарства. Вода – зеленкуватого кольору, а берег ставка майже скрізь – в очереті.

Окрім того, працівник рибгоспу додав, що у Рокинях є ще два ставки меншої величини. Усі – на території дендропарку, який простягся на приблизно 13 гектарів.

Плюси: мало людей.

Мінуси: формально заборонене купання, не надто чиста вода у ставку, немає рятувальників, відсутність магазинів, туалетів.

ВАРІАНТ №2. УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ КОЛОРИТ З ЯЗИЧНИЦЬКО-КОЗАЦЬКИМ ПРИСМАКОМ

Окрім ставка, у Рокинях є ще й справжній музей під відкритим небом – «Народний музей історії сільського господарства Волині - Скансен». Вхід у музей – 5 гривень.



Хоч біля входу каси немає, утім охоронець, певно, бачачи нових відвідувачів, досить швидко повідомляє про це особисто.

Скансен, як і ставки, знаходиться на території дендрологічного парку. Якщо ви хочете приїхати сюди автомобілем, то на території музею навіть є своєрідна автостоянка, в’їзд у яку – з лівого боку від центрального входу в скансен.




Якщо ж відправитися у путь пішки, або на велосипеді, то потрібно від вказівника початку музею повернути наліво і пройти або ж проїхати декілька десятків метрів.



Тут ви зможете побачити вітряк кінця ХІХ століття, стару курну кузню, дерев’яну капличку, яка є копією розміщеної у селі Жадень, що на Рівненщині, церкви.





Поринути в атмосферу українського народного «ретро» можна у музеї ще й тому, що тут є декілька типових волинських садиб. Навколо них створенні селянські двори, є клуня, хлів, криниця, тини.






Музей відомий й під іншою назвою - "Козацький зимівник". Причина цьому - захоплений козацькою екзотикою директор музею Олександр Середюк. Він же - "лоббіст" так званої "РУН-віри": релігійного вчення, яке має на меті відновити язичницькі словянські вірування. Відтак у Рокинях навіть встановлений ідол Даж-бога, біля якого інколи моляться.

Інфраструктура. На території музею можна скуштувати традиційні страви української кухні (щоправда, якщо замовите їх приготування наперед), орендувавши один із куренів (так тут називаються те, що в інших місцях звуть альтанками), яких тут – 6. Вартість куреня – 150 гривень не залежно від його величини. Біля цих альтанок є й мангали.




Поблизу - місце для паління.



Орієнтовна ціна кожної зі страв – у межах 10-30 гривень. Спиртних напоїв у меню немає. Утім, місцевий охоронець стверджує, що гості музею часто влаштовують застілля.

До найближчого магазину в селі - близько 15 хвилин ходу.

На території музею – дві вбиральні. Біля кожної альтанки стоїть смітник.






Є також варіант активного відпочинку. Так, тут знаходяться сітка для волейболу та щось на кшталт футбольного поля. Грати в ігри тут може бути складно, оскільки земля на полі – нерівна, а трава – не покошена.



Окрім того, у скансені можна покататися на конях - верхи (15 гривень) або на кареті (5 гривень з людини).



Музей оточений деревами майже з усіх боків. Утім, звідси теж є доступ до ставка рибгоспу. Щоправда, за словами охоронця скансена, тут ніхто не купається.







Плюси: зручний доїзд, розвинута інфраструктура, можливість замовити страви, мальовнича природа дендропарку - памятки природи.

Мінуси: немає доступу до ставка, траву давно не косили.




Підготувала Юлія ШРАМКО (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!