вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Як живе сім'я з Волині, яка виховує 15 дітей

Як живе сім'я з Волині, яка виховує 15 дітей
Галина та Віктор Матюки із Седлищ Любешівського району виховують 15 дітей - 9 синів та 6 доньок.

Про те, як живе багатодітна сім'я, йдеться у матеріалі видання "Полісся".

Великий гурт – не завада щастю

Віктор і Галина були знайомі, вважай, з дитинства: він навчався у старших класах, вона – на кілька років молодша. Ходили в одну церкву і разом співали в хорі. Однак тоді ще не знали, що стануть міцною сім’єю – іскра любові «пройшла» після закінчення школи. Обоє з великих родин – Галина була сьомою дитиною, у Вікторовій сім’ї виховали трьох, – тому не уявляють свого життя без гурту. Відтак 15 діток для подружжя Матюків зовсім не труднощі чи проблеми, як дехто схильний вважати, а велика потіха і підтримка. Болить тільки, що двоє маляток померли…

— Дехто думає, що велика сім’я – це жах. Нам дітки в радість і я великої біди з ними не бачу. Одне тільки прошу Бога: щоб виросли хорошими людьми і були здорові, – звіряє свої материнські почуття Галина. – Мені не раз казали як же усіх вивчу, «виведу в люди», як забезпечу всім… Завжди відповідала: «Дасть Бог день, дасть їжу». Вірила, що якщо Отець дарує діток, то не покине. Аби дав здоров‘я і розум, а все інше додасться. Так і складається… Слава Богу здорові, слухняні, не мають шкідливих звичок і не встрявають у всілякі неприємності. Старші хлопці побудувалися. У 20 років хай ще не велика хата, але вже свій куточок. Чим погано?

Доречно буде сказати, що сини все ж живуть по-сусідству. Поруч і Вікторові сестра та брат, батьки. Тож у діда з бабою – 30 онуків під боком, двоє правнуків. Уся вулиця – родичі, практично 4 покоління.

Досвідчені батьки – молоді дідусь і бабуся

Віктор з Галиною виховують 9 синів та 6 донечок. Щоправда троє уже покинули рідне гніздечко. Найстаршому Сергію – 22 роки. Одружений, має донечку. Як і батько, працює далекобійником, уже проїхав чи не пів Європи. Ще й дружині екскурсію зробив. Віктору – 21, теж уже створив власну сім’ю, виховує синочка. Цікаво, що Петрик народився лише на кілька тижнів раніше Ліани – саме так Галина з чоловіком за порадою невістки назвали свою найменшу донечку. Кажуть, красуні з таким іменем в Седлище більше нема. Віктор-менший займається ремонтами, робить фасади і натяжні стелі на замовлення, зокрема й закордоном. Увесь «декор» батьківського дому – його рук справа. Так би мовити, перша спроба. Середульший Станіслав працює на пожежній у Тоболах, а донька Ірина – в Кам’янці-Подільському. Поїхала туди з християнською місією, працює перукарем. Ще один син навчається на маляра-штукатура і любить готувати.

Тепер у домі незамінною помічницею є 15-річна Аліна – і поприбирає, ще й хліба спече за потреби. Дівчина – відмінниця, ретельно вчить англійську мову і мріє поступити в медичний навчальний заклад. Загалом в сім’ї зараз 6 школярів, інші – бавляться вдома. Усі мають гарні слух і голос. Очевидно, перейняли це від обох батьків: Галина колись співала в групі, Віктор і тепер у хорі.

Розмова про таланти дітей, їхні плани, мимоволі завернула в минуле. Виявляється, наша героїня мріяла стати медиком. Однак з місцевої лікарні їй не дали направлення, яке б допомогло поступити на державну форму, а батьки не могли посилити платне навчання. Але до лікарні таки мала причетність – працювала санітаркою. Тепер вже 15 років у декреті.

Підтримка – Бог і турботливий чоловік


Коли в багатодітної матусі запитують, чи не жаліє вона про свій життєвий вибір, без зайвих роздумів відповідає: «Ні». Запевняє, якби була можливість щось змінити, лишила б усе як є. Все ж Бог не покидає наодинці з проблемами, а найголовніше, що поруч дуже добрий чоловік. За Віктором Галина як за кам’яною стіною. Зізнається: в поле навіть не ходить. До картоплі, пшениці, їх збору не має жодної справи, не завжди знає що де росте і коли сходить (а садять по кілька гектарів; щоправда трохи збавили оберти, коли сім’янин сів за кермо вантажівки). Її справа – господарство. Але й тут потрудитися треба: дві корови, кілька свиней, птиця, грядки… Благо, що побутова техніка неабияк полегшує домашню роботу. А коли вже готувати, то щоразу як на свято. От, наприклад, тільки голубців накрутити 12 літрів, а на млинці треба відразу з відро тіста. Однак усі клопоти Галині в радість.

Варто віддати належне й старшим дітям: кожен прагне допомогти мамі. Обов’язки розподілені: хто собаці занесе, хто доєднається до прибирання, а поглядіти малечу – заледве в чергу не стають. Це, напевно, одна з принад гурту – усе робиться разом і в кожного є вдосталь вільного часу.

Віктор допомагає і на відстані, коли треба повпливати на особливо вредних: його слово навіть з слухавки мобільного закон, бо, як не крути, тато в домі головний. До того ж може з собою в поїздку до Львова взяти. А ще сім’я щороку відпочиває на морі. Тільки по черзі, бо всім важко поміститися в бус. Морським повітрям встигла уже подихати й крихітка Ліанка. Були й в Карпатах.

Тож, вкотре підкреслює моя співрозмовниця, ростити стількох дітей не важко (хоча й своїх труднощів удосталь). Дійсно важко – коли хворіють, тоді рветься душа. Бувало, що одна надія тільки на Бога була, але Він виходив назустріч…

Іванна ВЕЛИЧКО, село Седлище.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.