Фотовиставка Андрія Киричука

Свої фотороботи у виставці на ВолиньPost презентує лучанин Андрій Киричук.

Фотограф каже, що фотографування для нього ‒ суміш задоволення, якоїсь неочікуваності, «кайфу».

Далі герой фотовиставки розповідає про себе сам.

***

«Стикнувшись з розповіддю «про себе», помітив, що описати своє життя в кількох абзацах набагато важче, ніж відповісти на питання анкети. Подумки складаючи розповідь, хочеться зачепити кожен аспект свого життя, в якому є і емоції, і переживання, і якісь цікавинки, але вкластись треба в кілька абзаців. Пишучи про себе, зловив себе на думці, що є багато інформації нецікавої для інших. Тому, спробую описати себе «як в анкеті».

Лучанин. 30 років. Дитинство, напевно, як і у всіх, щасливе, хоча й зі своїми розбитими колінами. Далі ‒ здобуття освіти та пошук себе. Одруження. Робота. Сім’я. До певного часу була купа захоплень, які постійно міняли одне одного: автомобілі, спорт, колекціонування, туризм, музика. Та якось надовго жодне не затримувалось.

І ось, одного дня знайомий попросив підмінити фотографа що захворів, щоб не зірвати заплановане дійство. Треба було виручати людей. Отримав в сумці фотоапарат з незрозумілими для мене «причандалами», «штучками», «кружечками», «кнопочками» і кілька днів на ознайомлення з цими речами. І почалось: інструкції, проби, помилки… В голові ‒ суцільна каша з діафрагм, витримок, ISO та об’єктивів. А ще, відчуття того, що я не хочу розставатись з усіма цими предметами. Сподобалось!

Далі все понеслось доволі динамічно. Фотошкола, майстер класи, інтернет, відеоуроки, література, знайомства, і ось я вже сам роблю перші кадри.

Відчуття, що я відчуваю під час зйомки, передати дуже важко. Це суміш задоволення, якоїсь неочікуваності, «кайфу». Кожен «клац» затвору переносить в якийсь інший світ.

Почавши фотографувати, я не дуже ділив на подобається-не подобається знімати. Подобалось все! Пейзажі, портрети, макро, репортаж, студійна зйомка… Так продовжується і до нині. Багато веселих випадків пов’язано з цим хобі, та найбільше запам’ятався випадок, коли майбутня мама поїхала у пологовий будинок відразу після фотосесії, і результати розглядала вже з новонародженою моделлю.

Професійним фотографом я себе все ж не вважаю. Я любитель! Від слова «любити» ‒ любити те, чим займаєшся!»


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!