У будні працює поліцейським, а у вихідні – священником: історія лучанина, який переїхав на Донбас

Сергій Судак народився в Луцьку, але зараз живе на Донеччині – відразу на два міста.

У будні він працює поліцейським у Краматорську, а на вихідних і святах – священником в церкві Бахмута, - пише видання Свои.City.

Прийшов до бога

Шлях Сергія до бога почався у 1989 році в Луцьку. Тоді він вперше прийшов до церкви і вона стала для нього немов рідний дім.

"Коли тобі три рази поспіль сняться віщі сни і все це на наступний день збувається, то мимоволі починаєш міркувати: хтось знає про тебе все та чомусь частково відкриває майбутнє? У кожного свій шлях. Бог по-різному веде людей, які, на жаль, звертаються до нього переважно лише тоді, коли відчувають біль, смуток, горе, коли долає тяжка хвороба. Особисто я не прошу в господа якихось земних благ. Лише мудрості, адже буде мудрість – прийде все: і гроші, і щастя",- говорить Сергій.

Записався в добровольці

Усе доросле життя Сергій прожив у рідному Луцьку, був приватним підприємцем.

"А коли у 2014 році почалися всі ці події на Донбасі, то написав заяви для проходження служби відразу в два батальйони – «Січ» з Києва та «Світязь» з Луцька. У рідному місті відмовили, оскільки там більш ретельно перевіряли стан здоров’я бажаючих захищати рідну Батьківщину. У Києві ж згоду дали. І я почав збирати речі", – розповідає Сергій.

Спочатку з бійцями батальйону приїхав до Слов’янська, потім вирушив до Дебальцевого. Деталі про свою військову службу Сергій відкривати не став. Лиш зазначив, що брав участь у «зачистці» Мар’їнки. А потім його відправили на кухню, готувати їжу військовим.

"Я стільки часу провів на кухні, що навіть просив товаришів по службі замінити мене – теж хотілося хоч трохи повоювати, посидіти у окопі, потримати зброю. Але ніхто так і не погодився готувати. А вже пізніше нас направляли працювати на блокпостах, патрулювати територію та виконувати інші доручення", - каже Сергій.

Залишився на Донбасі

Після проходження військової служби Сергій, як і багато його побратимів, вирішив йти на роботу до поліції. Так він опинився у полку патрульної служби особливого призначення у місті Краматорську.

Одночасно проводив богослужіння у різних храмах та містах. У Сергія за плечима Волинська духовна семінарія та незавершене через пандемію коронавірусу навчання у духовній академії (у 2016 році він прийняв сан диякона, а у 2019-му – священника).

Одружився вдруге

Сергій Судак вже мав дружину, коли ще жив у Луцьку. На жаль, шлюб довго не протримався. Близько трьох років молодята прожили під одним дахом, у них народилася донечка. А далі родинне життя не склалося. Обидва винуваті, вважає Сергій. Після розлучення чоловік пішов до монастиря.

"Трьох місяців цілком достатньо для того, щоб зрозуміти: що воно таке – монастир. Там вимога така: треба відректися від усіх своїх родичів та присвятити життя служінню Богові. Якщо у мене не було би донечки, можливо, я там би й залишився. Але не зміг. Держава потребує платити аліменти на дитину. До того ж треба поставити її на ноги: вивчити, видати заміж. А працювати монахам не дозволено – вони несуть послух", - мовив чоловік.

Уже на Сході Сергій зустрів другу кохану. Священника направили служити в церкву Бахмута, яку відкрили у звичайному підвалі багатоповерхівки по вулиці Чайковського. У цьому місті вони і познайомилися.

"Оксана за професією юрист. Ми багато спілкувалися, вона приходила з якимись юридичними папірцями. Разом відвідували різні заходи. А потім жінка спитала, чи можу я одружитися. Відповів, що згідно з церковними канонами – ні, адже священникам не можна одружуватися вдруге. Тоді вона взялася за юридичну сторону цього питання. У підсумку духовне керівництво благословило наш шлюб. Тільки вінчатися нам не можна, адже церковні канони ми все ж таки порушили. А хотілося б..." - ділиться з наболілим Сергій.

З дружиною Сергія поєднують спільні інтереси: вони обидва щирі націоналісти, спілкуються виключно українською мовою.

З однієї служби відпрошується на іншу

Службу в храмі Бахмута Сергій веде по суботах, неділях та у великі свята. Заздалегідь домовляється із своїм керівництвом у Краматорську, де працює поліцейським, щоб його відпустили або поставили вихідні саме у ці дні.

Оксана, дружина Сергія, працює у Бахмуті, тому бачиться подружжя переважно у вихідні.

У зв’язку з пандемією ніяких планів на майбутнє священник-поліцейський поки не будує. Сподівається, у поліції Краматорська відкриють посаду капелана – принаймні розмови про це йдуть. А заодно цікавиться у заможних парафіян, чи зможуть вони пожертвувати на будівництво храму в Бахмуті.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!