85-річна волинянка щодня шиє ковдри для бійців на передову

85-річну Людмилу Бомчик зі селища Благодатне, яка шиє теплі ковдри, добре знають чимало бійців на передовій.

Трудиться щодня від світанку до пізнього вечора, аби там, на війні, хлопцям було тепло і пахло домівкою, - пише Вісник.

Людмила Романівна із сумом згадує, як почалася Революція Гідності, а потім ворог анексував Крим та увірвався на український Донбас. Переживання наростали. І бабуся стала думати про те, що ж вона може зробити для пришвидшення перемоги.

"Почалася зима. Стали по телевізору говорити, що приходять хлопці з бою втомлені і падають, бідні, не мають, чим вкритися – і холодно їм, і мокро. А моя дочка Алла, яка живе в Нововолинську, шиє чохли для машин. І в неї з мєху остаються кусочки. То я стала з тих трикутничків шити покривала", – згадує бабуся.

І так вже п’ять років трудиться бабуся. Певно, в році випадає дуже мало днів, коли вона не береться за голку з ниткою. Очі втомлюються, зізнається, але руки діло роблять.

"Невістка зранку йде на роботу, дивується, що я вже шию. Ввечері приходить додому, а я ще працюю. Просять діти, щоб перепочила. А мені хіба важко? Їм же (бійцям – авт.) треба, щоб тепліше було, їх там ніхто не обігріє", – розповідає Людмила Романівна.

Пошила першу партію ковдр – віддала волонтерам, потім другу, третю. Уже не десятки покривал поїхали на фронт – сотні. Цікаво стало, чи ж пригодилися. У відповідь від капелана, який возить передачі на передову, бабуся почула:

"Хлопці дуже дякують Вам. Бо ковдра тепла, легка і згортається, як подушечка. Розповідають: «Приходиш з бою, падаєш на ту подушечку, руки всередину запхаєш – і стає тепло. І швидко засинаєш, як вдома».

Нещодавно прилетіла бабусі посилочка з Донбасу. А в ній – подяка від бійців за тепло для них і велику жертовну працю в ім’я України.

Наталія КРАВЧУК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!