Волинянка Забужко розповіла, які фільми дивилася, коли хворіла на коронавірус

Відома українська літераторка Оксана Забужко, яка народилася на Волині, розповіла, що за два тижні коронавірусу вона надолужила все, що проґавила в кіно за десятиліття.

Про це вона написала на сторінках "Газета ua".

"Перші два тижні ковіду виявились повним паралічем всякої розумної активности, тому цим часом я вирішила скористатись, щоб трохи надолужити те, що була проґавила за минуле десятиліття на великому екрані. І хоч смаки в мене, як казав герой 50 відтінків, специфічні - наприклад, мене професійно цікавлять екранізації, думаю, тільки з такою настановою (ну і з ковідом же ж!) можна витримати "Маленьких жіночок" Ґрети Ґервіґ або британську "Леді Макбет" за Лєсковим із Флоренс П'ю, - а проте поділюся, все-таки, своїм коротким списком "корисного переглянутого", ану ж він іще комусь придасться", - пише Оксана Забужко.

Подаэмо список фільмів, яким ділиться письменниця:

1."Чекаючи на варварів" (2019) - от що може вийти, коли великий письменник (так, я люблю Джона Кутсея!) не обламується в старості написати доброму режисерові сценарій за своїм романом 40-літньої давности! Браво.

"Темні часи" - істинний гард-рок патріотичної пропаґанди

2."The Darkest Hour" (Темні часи, 2017) - випущене на екрани одночасно з "Дюнкерком" (таких збігів у "Міністерстві правди" її Королівської Величності не буває), шикарне й обов'язкове для перегляду британське пропаґандистське кіно - істинний гард-рок важкої патріотичної пропаґанди, раша курить бамбук!

3.The Reader/"Читець" (2008) - давно проґавлена чудесна екранізація чудесного роману Бернгарда Шлінка, до речі, чудесно перекладеного українською. Просто добре кіно, хімічно чиста насолода.

"Моє літо з Софі" Ребекки Золотовські - неймовірно милий фільм про дівчаче еротичне пробудження під впливом досвідченішої подружки. Тема "Приязні" Лесі Українки чи моїх "Дівчаток" у декораціях арабського кварталу сьогоднішніх Канн

4."An Easy Girl"/ "Моє літо з Софі" Ребекки Золотовські (2019) - відкриття талановитої режисерки, неймовірно милий фільм про дівчаче еротичне пробудження під впливом досвідченішої подружки, тема "Приязні" Лесі Українки (чи моїх "Дівчаток") в декораціях арабського кварталу сьогоднішніх Канн. Запам'ятовую ім'я, стежитиму.

5."Дощовий день у Нью-Йорку" Вуді Аллена (2019) - хто любить Вуді Аллена, буде радий пересвідчитись, що старий усе ще в формі.

Фон Трієр геній, але геній епохи, сенс якої порожнеча. Прекрасно, але вже вчора, - проїхали

6."Німфоманка" (2013) Ларса фон Трієра - не до неї було в 2014-му, тільки тепер подивилась. Фон Трієр геній, але геній епохи, сенс якої порожнеча, про що, власне, я вже писала в "Планеті Полин", хоч і на прикладі іншого його фільму; прекрасно, але вже вчора, - проїхали.

7."Даунтонське абатство" (2019) - фільм, не серіал, теж, коли розібратися, пропаґандистський, але лайтовий - і до чого ж це "найс" у бритів виходить! Ентертейнмент для англофілів.

8. "Додому" (2019) Нарімана Алієва - талановите, хоч і "недоліплене", кіно талановитого режисера, що вартує окремої великої розмови, для якої я не бачу, на жаль, у нас майданчиків.

9. "Юкі" (2020) - ще одна українська стрічка, документальна, золота тема, хороший матеріал, до виконання - є питання (не можна методом простої проекції об'єднувати дідів - учасників Зимового походу і внуків - творців канадського хокею "без масок", історична пасіонарність вимагає від режисера тонших механізмів, ніж закадрове "зродились ми великої години", але хлопчикам дивитися треба всім, "етонашаісторія".

10. "Захід" Ласло Немеша (2018) - амбіційне кіно молодого режисера, угорська версія Belle Epoque, де "є все", аж більшу частину того хочеться відняти, бо загустий виходить гуляш; для кіноманів.

11. "Анна Франк. Паралельні історії" (2019, Італія) - якісна документалка.

12. "Колетт" (2018) - байопік на любителя (письменницькі байопіки - ще одна моя слабість, відколи український Мінкульт зарубав уже, було, схвалений фільм Нани Джанелідзе "Леся Українка. Узлісся").

До матчу між Спаським і Фішером за шахову корону 1972 року історія культури повертатиметься не раз

13. "Ігри чемпіонів"/Pawn Sacrifice (2014) - слабенький байопік про одну з найдраматичніших подій в історії шахів, матч між Спаським і Фішером за шахову корону 1972 року, до якого ще, певна, історія культури повертатиметься не раз, бо розсекречених матеріалів потроху прибуває, і трагедія Боббі Фішера ще чекатиме на своїх повноцінних дослідників.

14. "Леді Макбет" із Флоренс П'ю (2016) - для аматорів "художнього перекладу".

15. "Little Women" (2019) - просто для аматорів.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!