Князівни можуть все: 21-річна дівчина служить у волинській бригаді заступником командира бойової машини

Ані 21 і вона заступник командира бойової машини, навідник-оператор БМП. У князівській 14-й бригаді дівчина служить вже півтора роки, за цей час звикла до того, що незнайомці, зокрема, люди, далекі від армії, дивуються, довідавшись про її фах і посаду.

Та сама дівчина нічого дивного в цьому не бачить, каже, за час служби зріднилася з бойовою машиною, а головне, зі своїм екіпажем і з підрозділом, у якому служить, повідомляюють на сторінці волинської бригади.

- Вистрілити зуміла з другого разу. А от на те, щоб «порозумітися» з машиною, знадобився час – пригадує дівчина. – І хоча навіть зараз я не скажу, що знаю про неї все, неабиякого прогресу в «стосунках» нам таки вдалося досягти. – Усміхається Аня. – Величезна заслуга в цьому хлопців - мого екіпажу, підрозділу: вони навчать, розкажуть, допоможуть, підтримають.

Коли надихнувшись прикладом двоюрідної сестри та її чоловіка, теж військовослужбовців однієї з бойових бригад, Аня тільки йшла служити, батьки, пригадує вона, були дуже проти, мовляв, «це не для дівчат», «та й взагалі, тобі це не потрібно». Втім, дівчина наполягла на своєму, і до цього часу, запевняє, не пошкодувала про своє рішення. Хоча, зізнається, спершу непросто було звикнути до армійських реалій, особливо важко давався розпорядок дня.

- Та знайшовши порозуміння і підтримку в колективі, а мені з цим пощастило, все можна подолати, і практично всьому навчитися. У мене так і було: певний час спостерігала за побратимами, як вони діють в тій чи іншій ситуації, як вправляються з БМП, а невдовзі взялася їм допомагати, стала повноцінним членом екіпажу. Втім, навіть зараз, якщо чогось не знаю, не соромлюся запитати поради чи попросити допомоги.

За час виконання нашою бригадою завдань в районі проведення Операції О’бєднаних Сил Анні разом із екіпажем доводилося здійснювати виходи на передові рубежі. Особливого страху, каже заступник командира бойової машини, не було.

- Довіряла побратимам, довіряла командирам, намагалися максимально зосередитися, зібратися, аби, якщо надійде відповідна команда, зреагувати миттєво. Тому, думати про те, страшно мені чи ні, часу особливо не було. Та й зрештою, як і кожен військовослужбовець у нашому українському війську, у нашій бойовій бригаді, я знала, на що йшла. Тому кожен наш тренувальний чи бойовий вихід для мене особисто - підтвердження того, що я зможу, що не помилилася, обравши службу в українській армії.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!